WEB-ресурс научно-практических конференций

ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ШАХТИ

Мороз В.І.

Національний гірничий університет , м .Дніпропетровськ

Вугільна галузь є головної запорукою енергетичної незалежності України, з огляду на місце вугілля у структурі енергетичних ресурсів країни. Тому необхідність існування вуглевидобувної галузі не може бути поставлена під сумнів в озорій перспективі. Існує колосальний розрив між потребами держави щодо підтримання існуючого шахтного фонду і її можливостями. Держава просто не може виділити кошти, необхідні не тільки для розвитку галузі, а навіть для її збереження.

Вихід із ситуації, що склалася, існує – залучення приватних інвестицій. Проте, розраховувати на приватні інвестиції вуглевидобувні шахти можуть тільки за умови, що буде гарантовано не тільки їх повернення інвесторам, але й привабливий рівень чистого прибутку.

Інвестори, що мають вільні гроші і бажають їх прибутково вкласти, – є. Вугільні шахти, що потребують інвестицій, – є. Але іще є проблема: інвестори не мають певного засобу, що дозволяє їм визначити, в яку шахту краще вкладати гроші, і які наслідки матимуть їхні інвестиції. Немає надійного засобу для вимірювання спроможності вугільної шахти до успішної реалізації інноваційних інвестицій, засобу вимірювання інноваційного потенціалу шахти.

Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що інвестиційний менталітет приватного інвестора суттєво відрізняється від державного: держава може інвестувати значні кошти з метою пониження рівня збитків вуглевидобувної галузі, а приватний інвестор – ні.

Традиція збиткового, дотаційного режиму роботи вугільних шахт в’їлася у свідомість, стереотип не легко зламати. Та ми це зробимо.

Уявіть собі, що Ви маєте кілька десятків або сотень вільних мільйонів грошових коштів і бажаєте їх вигідно вкласти у бізнесовий проект. Саме шукаєте куди…. І тут Вам кажуть: “Шановний пане! Дозвольте запропонувати Вам надзвичайно привабливий варіант: Ви вкладаєте 50 мільйонів ваших грошей і отримуєте середній рівень збитків по вугільній галузі.” Якою буде Ваша відповідь? Негативна? .

Проте, Вам надходить більш спокуслива пропозиція: “ Добре, тільки для Вас, для себе тримали, як від серця відриваємо: шахта, що за умови інвестування ваших грошей, забезпечить беззбитковий режим роботи. Тільки погодьтеся закопати у ці надра Ваші мільйони і Вам не доведеться за це регулярно доплачувати (до певного часу). Вони там тихо лежатимуть і Вас не потурбують, бо ніколи не повернуться.” Ви не згодні, а державні інвестори, про таку можливість мріють.

Отже, чого хоче приватний інвестор? Приватний інвестор хоче, щоб його гроші, інвестовані у проекти, поверталися (йому без них сумно); він хоче щоб інвестовані гроші поверталися не самі, а з прибутками; щоб рентабельність інвестицій була максимальною, а як мінімум – не меншою, аніж за умови інвестування в альтернативні проекти.

Як досягти таких результатів? Якщо ми візьмемо до уваги такі особливості вуглевидобувної шахти: поступове погіршення гірничо-геологічних умов по мірі розвитку гірничих робіт, що відбивається на збільшенні собівартості; левову частку собівартості складають постійні витрати, то стане зрозуміло, що просте відтворення потужності шахти не може бути достатнім для її сталого розвитку. Необхідне розширене відтворення виробничої потужності підприємства, що створить умови для випереджаючого зростання прибутку відносно собівартості, або хоча б дасть сталий рівень чистого прибутку.

Досягти таких результатів можливо тільки за рахунок впровадження технологічних інновацій на основі застосування нової високопродуктивної техніки та концентрації робіт.

Як виміряти ефективність технологічних інновацій на шахті? Є традиційна відповідь: треба поділити ефект від запровадження інновацій на суму інвестицій у ці інновації. Потрібно дати відповіді на запитання: якою має бути сума інноваційних інвестицій та який рівень ефекту від запровадження інновацій можна вважати прийнятним.

Почнемо з достатності рівня ефекту. Достатній інноваційний ефект має забезпечити беззбитковий режим роботи шахти протягом реалізації відповідної черги інновацій, необхідну чисту рентабельність інвестицій та накопичення коштів для реалізації наступної черги інновацій, яка стане на часі, коли потенціал попередньої черги інновацій вичерпається внаслідок розвитку гірничих робіт. Треба розрізняти достатній інноваційний ефект відповідні черги інновацій та суму достатніх інноваційних ефектів циклів (черг) інновацій.

До чисельника поставимо суму чистого прибутку інвестора за період експлуатації підприємства, приведену до чинного часу.

Життєві цикли окремих інновацій (інвестицій) будуть генерувати (за рахунок накопичених коштів) життєві цикли наступних інновацій (інвестицій), утворюючи інноваційну (інвестиційну) хвилю, що поширюється у часі і грошовому вимірі. “Енергія” інноваційної (інвестиційної) хвилі може поглинатися зростаючими витратами, внаслідок чого хвиля згасатиме, але може бути знову збуджена (піднята) за рахунок додаткових інвестицій. Отже, інноваційна (інвестиційна) хвиля – це життєвий цикл інновації (інвестиції), що генеруючи життєві цикли наступних інновацій (інвестицій) поширюється у часі і грошовому вимірі. Для шахти поширення інноваційної (інвестиційної) хвилі обмежене її запасами витратами та ціною продукції. Але це – тільки модель матеріального явища інноваційної (інвестиційної) хвилі, що може розвиватися як в межах окремого підприємства, так і в економіці, маючи далекосяжні соціальні та політичні наслідки.

А що у знаменнику? Нас може цікавити тільки та сума інноваційних інвестицій, яка здатна підняти, генерувати спроможну до поширення інвестиційну хвилю, або, якщо сказати інакше: запустити механізм цепної інноваційної (інвестиційної) реакції (іще одна уявна модель). Ця сума має назву: “критична маса інноваційних інвестицій”.