WEB-ресурс научно-практических конференций

ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ РЕГУЛЮВАННЯ КОНВЕРГЕНЦІЙНИХ ВИТРАТ УКРАЇНИ

Дугінець Г.В.

Придніпровська державна академія будівництва та арх ітектури , м. Дніпропетровськ

Існуючий дисбаланс соціально-економічного та культурного розвитку української держави суттєво ускладнює проведення єдиної політики спрямованої на соціально-економічну конвергенцію, формування загальнодержавного ринку товарів і послуг, а також збільшує загрозу дезінтеграції національної економіки. Причому регіональні диспропорції в Україні гальмують забезпечення високих темпів економічного зростання на всій території держави, що призводить до росту рівня конвергенційних витрат. Отже основні заходи спрямовані на зниження останніх повинні ґрунтуватися на вироблення та реалізації такої моделі взаємодій з регіонами й управління ними, яка б сприяла становленню нових форм співпраці у форматі “центр-регіони”, загальновизнаній практиці внутрішнього міжрегіонального співробітництва та міжнародної співпраці територій.

Загалом, державна регіональна політика має стати органічною складовою державного регулювання конвергенційних витрат, тісно пов’язуватися із здійсненням адміністративної реформи та впорядкуванням адміністративно-територіального устрою. Забезпечення рівних можливостей і умов соціального та економічного розвитку територій є однією з головних факторів зниження рівня означених витрат в Україні. Тому першочерговими мають стати такі заходи їх державного регулювання:

– формування регіональної інфраструктури підтримки та розвитку підприємництва, зокрема розвитку мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських, маркетингових фірм, бізнес-інкубаторів;

– здійснення земельної реформи та вдосконалення земельних відносин з урахуванням місцевих природно-географічних та соціально-економічних особливостей і потреб, забезпечення персоніфікованого обліку земельних ділянок, інших об’єктів та прав власності;

– створення нових організаційних структур, що здійснюють інноваційну діяльність – технопарків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, інших трансфертних та інфраструктурних фірм, які сприяють упровадженню нової техніки і технологій у виробництво, а також підтримка формування виробництв із замкненим циклом, зокрема науково-промислово-фінансових груп, концернів, корпорацій тощо;

– реалізація соціальних програм, спрямованих на вирішення найгостріших проблем регіонів, насамперед з питань забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення ефективності роботи служб зайнятості, організація належного контролю за виконанням цих програм;

– реалізація державної політики у сфері регулювання внутрішньорегіональної та міжрегіональної трудової міграції;

– комплексний маркетинг регіонів та створення їх іміджу . Він передбачає створення державних і регіональних інформаційних систем, які б нагромаджували інформацію про регіони, їхній потенціал, потреби та конкурентні переваги, зокрема історико-культурні надбання, презентацію регіонів на міжнародних виставках, симпозіумах тощо;

– створення дієвої системи інститутів, які б мали можливість працювати на забезпечення сталого розвитку окремих територій, узгоджувати свою діяльність з іншими організаційними структурами .

Такою інституцією може бути система агентств регіонального розвитку з репрезентуванням державних, громадських, приватних інтересів. Існуючі в Україні агентства регіонального розвитку – це потенційна база вдосконалення інфраструктури регіонального розвитку. Регіональні агентства розвитку мають на меті вирішення завдань поліпшення умов використання передових інноваційних технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів, розширення залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для регіонального розвитку, вдосконалення підготовки та перепідготовки відповідних фахівців з проблем регіонального розвитку, координацію програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку з метою зниження витрат конвергенції України зі світовим співтовариством.