Зовнішньоекономічні зв’язки регіонів України

Логвиненко О.О. , Сорокотяга І.М.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

На сучасному етапі суспільного розвитку регіони стають суб’єктами зовнішньоекономічних відносин. Україна зараз знаходиться в стадії соціально-економічних перетворень, тому виникає потреба комплексного аналізу наявних у регіонах можливостей для зовнішньоекономічних зв’язків, вибору регіональними підприємствами оптимальної стратегії виходу на міжнародні ринки і розробки тактичних прийомів її реалізації.

Проблеми зовнішньоекономічних зв’язків регіонів висвітлені в працях В.Д. Андріанова, С.Ю. Глазьєва, А.П. Голікова, Л.В. Дейнеко, М.А. Кравця, М.З. Мальського, Ю.В. Макогона, А.С. Філіпенка та інших учених-економістів.

Проте проблема характеристики зовнішньоекономічної діяльності регіонів (зокрема їх зовнішньоекономічних зв’язків) до теперішнього дня знаходиться в сфері наукового дослідження і вимагає подальшого теоретичного й методичного обґрунтування. Це свідчить про актуальність даної теми, що обумовило її вибір.

Метою статті є характеристика регіонів України з позиції їх входження до системи зовнішньоекономічних зв’язків.

Відповідно до цієї мети було поставлено задачу охарактеризувати сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків регіонів України та визначити перспективи розвитку їх зовнішньо економічної діяльності .

Регіон – це складна територіальна соціально-економічна система, яка являє собою господарство, зв’язане з іншими регіонами системою географічного розподілу праці а також економічними і політичними відносинами, які підкоряються законами ринкової економіки.

Враховуючи те, що регіон відноситься до складних систем, він і сам є функціональною підсистемою національної економіки та її соціальної сфери. Він характеризується множинністю його складових елементів, ієрархічністю, структурністю, багатьма рівнями [1, c. 6].

Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, зокрема ринок ЄС.

Сьогодні Європейський Союз займає провідні позиції у світовому господарстві. На його частку припадає 41,4 % світового товарного експорту та 39,8 % імпорту, 42,8 % експорту послуг та 41,9 % імпорту. Тому для будь-якої країни співробітництво з Європейським Союзом означає можливість отримати істотні економічні здобутки, які сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення. При цьому слід зазначити, що таке співробітництво вигідне всім сторонам [2, c . 70 ] .

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами за 2006р. становив 20707,7 млн. дол. США і збільшився порівняно з 2005р. на 4,8%, імпорту – 23969,4 млн. дол. і збільшився на 21,3%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 3261,7 млн. дол. (у 2005р. – позитивне сальдо досягало 12,9 млн. дол.) [4].

Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами з 203 країн світу.

До країн СНД було експортовано майже 31% усіх товарів, до інших країн – понад 69% (у 2005р. – відповідно 29,5% і 70,5%). З країн СНД імпортовано 47% усіх товарів, з інших країн світу - близько 53% (у 2005р. – 49,3% і 50,7%) [4].

До Туреччини, Італії, США, Польщі, Німеччини та Білорусі здійснювалось понад 26% експортних поставок. Імпортні надходження з Туркменістану, Німеччини, Китаю, Польщі, Італії разом становили понад 30% від загального обсягу. Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (20,8% експортних та 32,2% імпортних надходжень) [ 4 ].

Серед головних торгових партнерів країн СНД у січні-липні 2006р. експортні поставки найбільше зросли до Білорусі, Казахстану та Російської Федерації. Серед країн ЄС експортні поставки збільшились до Франції, Нідерландів, Угорщини, а також до США, Туреччини та Румунії. Одночасно зменшились обсяги експорту до Молдови, Чеської Республіки, Німеччини, Австрії, Республіки Кореї, Китаю та Єгипту. Імпортні поставки порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшились з усіх найбільших країн-партнерів [5] .

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі України, як і раніше, становлять недорогоцінні метали та вироби з них, мінеральні продукти, механічне та електричне обладнання, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, наземні транспортні засоби.

Серед регіонів України найбільші обсяги експорту товарів припадали на Донецьку, Дніпропетровську області, м. Київ, Запорізьку, Луганську, Полтавську та Миколаївську області.

Найбільші імпортні надходження здійснювалися у м. Київ, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Одеську, Київську та Харківську області.

Україна має в своєму розпорядженні значний рекреаційний потенціал (природним, історико-архітектурним, бальнеологічним та ін.). Рекреаційними ресурсами володіють   всі регіони країни. Серед них особливо виділяються Карпатський регіон, Крим, південні приморські області: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька. Велика кількість мінеральних, цілющих джерел служить хорошою передумовою для створення і функціонування в багатьох регіонах   країни різного роду здравниць [3, с. 58 ] .

Значний об'єм природно-ресурсного потенціалу, різноманітність природних умов, історичні традиції господарського освоєння і соціокультурні пріоритети протягом багатьох років визначали рекреаційну спеціалізацію Криму як один із стратегічних напрямів його регіонального розвитку.

Індустрія туризму в Україні, не дивлячись на всі політичні і соціально-економічні проблеми останніх років, стає   галуззю національної економіки, яка з року в рік, практично без залучення державних дотацій, стабільно нарощує об'єми виробництва туристичного продукту.

Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної казни і створення додаткових робочих місць. Нині Україна має більше 4,5 тис. закладів розміщення туристів для відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони вимагають модернізації і реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримка в належному стані вимагають і рекреаційна зона, пам'ятники культури і архітектури України [3, c . 59] .

Туризм в Україні може стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного і місцевих бюджетів, засобом доступного, повноцінного відпочинку і оздоровлення, а також   способом ознайомлення українських і іноземних громадян з багатою культурою і історією нашого народу.

Зовнішньоекономічну діяльність регіонів України слід розглядати у двох аспектах.

1) Перший аспект зовнішньоекономічної діяльності стосується зовнішньодержавних економічних зв’язків. Стосовно цього виду діяльності існує достатня статистична інформація (зазначена вище), яка вказує на наявність значного від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу.

2) Другий аспект стосується зовнішньої внутрішньодержавної економічної діяльності регіону. Він характеризує економічні зв’язки регіону в межах державної території України. Тут поки-що відсутня достатня статистична інформація як у розрізі товарної, так і географічної (міжрегіональної) структури торгівлі. На даному етапі дослідження це унеможливлює визначення сальдо міжрегіонального торговельного балансу. Потрібна певна інформація щодо такої можливості для більш детального вивчення проблеми.

Об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світових інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття.

Список використаних джерел:

1. Голіков А.П., Казакова Н.А. Світове господарство: галузева структура, географія, сучасні тенденції. – Х.: ХНУ, 2005. – 112 с.

2. Попов М.В. Регіон як суб’єкт міжнародного поділу праці (на прикладі Харківської області)// Регіон: стратегія та пріоритети. – Х.: НДІ регіональної політики, 2005. - №1-2. – С.69-73.

3. Винник Л.В. Оцінка туристсько-рекреаційного потенціалу регіонів України// Регіон: стратегія та пріоритети. – Х.: НДІ регіональної політики, 2005. - №1. – С.58-60.

4. http://www.ukrstat.gov.ua. - Державний комітет статистики України.

5. http:// www.me.gov.ua . - Міністерство економіки України.