WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПЛАНУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ СЕКТОРУ КОНТРОЛЮ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ТА ОБОРОНИ КРВ

Осадчук Т.Г.

Криворізький економічний інститут КНЕУ ім. В. Гетьмана

Перехід України, як демократичної держави, в нове організаційне середовище створює безліч нових структурних змін в її елементах та механізмах ДКРС, як механізм контролю держави за фінансовими потоками та бюджетними ресурсами теж не оминула змін. Дані зміни були відображені в структурній та організаційній переформації контролюючої служби, в наслідок чого виникли нові проблеми безпосередньо на нижчій ланці контролю.

Зважаючи на вище зазначене до основних проблем сектору можна віднести:

зміни в організації контрольно-ревізійної роботи у зв’язку зі змінами в деяких нормативно-правових актах;

дублювання контролю між сектором та іншими органами державного контролю (податкова інспекція, внутрішньовідомчий контроль, рахункова палата);

завантаженість контролерів-ревізорів;

проблеми впровадження аудиту ефективності.

Значні зміни в організацію контрольно-ревізійної роботи вніс Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12.01.2005 № 2322. Так даним законом було частково обмежено права ДКРС, а отже, і сектору. Так в статті 10 закону, за новою редакцією, зазначається, що ревізор тепер має право:

за рішенням суду призупиняти видаткові операції за рахунками у банках та інших фінансових установах у разі, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає контролеру-ревізору виконувати свої обов'язки;

у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами та іншими органами виконавчої влади, державними фондами, бюджетними установами, а також підприємствами, установами і організаціями, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Даними змінами було значно ускладнено процес організації позапланової виїзної ревізії сектором, позапланова виїзна ревізія або перевірка, за Законом, може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Крім того, дії або бездіяльність контролерів-ревізорів можуть бути оскаржені лише в судовому або адміністративному порядку.

Ще однією проблемою роботи сектору є дублювання функцій контролю між сектором та іншими органами державного контролю (податкова інспекція, внутрішньовідомчий контроль, рахункова палата), та неузгодженість в планах проведення перевірок цих відомств, бо всі вони керуються власною нормативною базою. Виходить, що у процесі своєї діяльності такі дер­жавні органи, як Міністерство фінансів, контрольно-ревізійна служба, в особі сектору, Рахункова палата. Державна податкова адміністрація, дуже часто просто дублюють ро­боту один одного. У результаті побутують випадки, коли після відомчого контролю на підприємство, установу чи організацію приходять працівники сектору, а потім можуть навідатися представники з податкової — причому все це може тривати місяцями. Як наслідок, держава зі свого боку виконує величезний обсяг зайвої роботи, на що витрачаються значні кошти й багато часу, а на підприємствах не можуть ефективно й спокійно працювати.

Однією з головних проблем роботи контролерів-ревізорів у секторі є їх надмірна завантаженість. Так на сьогодні існує плачевна тенденція, коли на більшості бюджетних установ та організацій ревізія проходить раз на 2-3 роки, а на одного контролера-ревізора припадає по декілька десятків справ. Тому зважаючи на фізичну неможливість здійснити всі ревізії сектором проводиться в рік стільки ревізій, скільки дозволяє штат та його можливості. Тому необхідним та доцільним є перехід на новий формат контролю в секторі, тобто використання аудиту ефективності, як нової форми об’єктивного контролю бюджетних установ.

Аудит ефективності - це форма контролю, яка являє собою сукупність статистичних, ревізійних і аналітичних дій, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладів в процесі реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про ДКРС» від 26.01.1993 року № 2939.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень» від 15.03.2006 року № 3541.

3. Постанова «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)» від 21 липня 2005 р. №619.

4. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку проведення органами ДКРС аудиту ефективності виконання бюджетних програм" № 1017.

5. Наказ ГоловКРУ Про затвердження типової форми посвідчення на проведення контрольного заходу, в тому числі і аудиту» від 24.12.2003 № 317.

6. Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою від 20 квітня 2006 р. №550.