WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ АМОРТИЗАЦІЇ

Вовченко І.В., Замша К.А., Швиденко О.А.

Криворізький економічний інститут КНЕУ ім. В. Гетьмана

За сучасних умов господарювання назріла потреба в переосмисленні категорій і методів бухгалтерського обліку з метою визначення їхньої актуальності для постіндустріальної ринкової економіки.

Однією з важливих економічних і облікових категорій є амортизація, але дослідженню ролі і методів амортизації за сучасних умов економістами не приділяється належної уваги. Ми вважаємо, що не до кінця визначено економічну і облікову природу амортизації, техніку розрахунків тощо. Безумовно, амортизація є багатоаспектною категорією, тому необхідно зауважити, що різні її аспекти передбачають і відповідні підходи до її обчислення й інтерпретації. У зв’язку з цим, зосередимо увагу на обліковому та економічному аспектах.

Так, обліковий аспект амортизації передбачає, що у бухгалтерському обліку амортизаційні відрахування розглядаються як витрати, що нічим не відрізняються від інших видів витрат. Такий підхід випливає з принципу відповідності витрат і доходів, що надає змогу визначити фінансовий результат діяльності підприємства за певний звітний період. Саме це   мав на увазі економіст Л. Бернстайн : «Амортизація – це процес, за допомогою якого вартість необоротних активів розподіляється впродовж терміну їх експлуатації. Мета амортизації – відшкодування в результаті діяльності за допомогою цього розподілу первісної вартості активів. Отже, якщо діяльність   підприємства неприбуткова, амортизація не покриватиме вартість, тобто буде збиток. Це правильно як щодо амортизації, так і інших витрат, які не можуть бути покриті через недостатню виручку» [1].

Отже, у бухгалтерському обліку амортизація є розподілом вартості довгострокових активів протягом терміну їхнього корисного використання з метою визначення прибутку (збитку) відповідного звітного періоду. Водночас, сучасна облікова концепція амортизації не позбавлена недоліків, оскільки заснована на низці допущень, що можуть бути помилковими. Звернемо увагу на такі припущення:

- передбачається, що первісна вартість є придатною основою для нарахування амортизації і відшкодування цієї суми забезпечить підтримання капіталу на незмінному рівні;

- очікування підприємця щодо терміну служби активу, його ліквідаційної вартості наприкінці цього терміну цілком виправдовуються;

- у період між придбанням і списанням активу не відбувається коливань цін, і, отже, рівновеликі грошові суми, які одержують або сплачують у різні моменти часу, рівнозначні.

Проте, проведені дослідження дають підстави стверджувати, що перші два з приведених припущень рідко підтверджуються практикою. Тому, в умовах інфляції і маніпуляції за допомогою методів оцінки, об’єктивність даних фінансової звітності викликає обґрунтовані сумніви. Таким чином, можна погодитися з поглядом економіста Л. Бернстейна , що амортизація завжди залишається статтею витрат, що зазнає плутанини і суперечностей серед користувачів фінансової звітності, що є наслідком різноманітності методів і припущень, на основі яких вартість активів розподіляється на виробничі рахунки протягом терміну їхньої експлуатації [1].

Третє допущення також спірне, оскільки зростання цін може призвести до збільшення, а не до зменшення вартості активу, а з погляду бухгалтерського обліку має місце підвищення вартості, а не її заниження.

Відмінність економічного аспекту амортизації від облікового зумовлена, насамперед, відмінностями бухгалтерської й економічної концепції прибутку. Економіст обчислює економічний прибуток фірми як різницю валового доходу   фірми і всіх альтернативних витрат упущених можливостей виробництва товарів і послуг, що поставляються фірмою. Бухгалтер обчислює бухгалтерський прибуток фірми як різницю валового доходу фірми і винятково явних витрат виробництва.

Економічна амортизація відрізняється від бухгалтерської тим, що ґрунтується на майбутніх грошових потоках, очікуваних від використання основних засобів з обліком їхньої ліквідаційної вартості наприкінці терміну корисної служби. У зв’язку з цим економіст Р. Брейлі зазначає, що будь-яке зниження дисконтованої вартості означає економічну амортизацію, а будь-яке збільшення її – від’ємну економічну амортизацію [3]. Звідси:

Економічна амортизація = Зниження дисконтованої вартості.

Економічний прибуток = Потік коштів – Економічна амортизація.

Оскільки бухгалтерська й економічна амортизація звичайно відрізняються, оцінка рентабельності операцій підприємства на основі даних бухгалтерського обліку може вводити в оману. У зв’язку з цим бухгалтери не в змозі визначити справжню рентабельність без врахування суб’єктивних оцінок вартості. Отже, працівникам бухгалтерії варто обмежитися просто наданням об’єктивної інформації, а обчислення вартості залишити менеджерам і інвесторам. Відмінність бухгалтерського й економічного прибутку зумовлено не тільки неявними витратами, а й відмінністю в підходах до обчислення явних витрат, зокрема амортизаційних відрахувань. Крім того, бухгалтерська амортизація характеризує потік коштів минулого періоду, що включається до витрат відповідних звітних періодів на основі принципу нарахування. Водночас, минулі грошові потоки є нерелевантними для прийняття управлінських рішень, оскільки такі рішення стосуються майбутніх грошових потоків. У цьому полягає основне обмеження бухгалтерської амортизації і причина омани тих, хто включає минулі витрати в розрахунок майбутніх грошових потоків [2].

Співставивши та порівнявши різні аспекти амортизації, можна зробити висновок, що облікова концепція амортизації не призначена для формування інформації для прийняття управлінських рішень, оцінки рентабельності діяльності підприємства й ефективності використання амортизаційних відрахувань.

Список використаних джерел:

1. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности . Теория , практика и интерпретация : Пер. с. англ. – М.,1996. – 624с.

2. Хендриксен Э.С., Ван Бреда М.Ф. Теория бухгалтерского учета : Пер. с англ. – М.,1997. – 576 c .

3. Палий В.Ф. Актуальные вопросы теории бухгалтерского учета // Бухгалтерский учет . – 2005. – №3. – C.45–48.