WEB-ресурс научно-практических конференций

ДОСТУП НАЦІОНАЛЬНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ   ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО РИНКУ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Білорусов О.С.

Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка

В період економічної трансформації країни у національних підприємств є багато можливостей для розвитку торговельних зв’язків із іншими країнами та поступового входження на світові ринки. Однак, можна стверджувати, що Україна не повною мірою використовує можливості міжнародної торгівлі, хоча має певні переваги у виробництві тих чи інших видів товарів.

Із торговельних партнерів, значна кількість у відносинах з Україною застосовує режим найбільшого сприяння та національний режим до української продукції добровільно і на тимчасовій основі, деякі країни – режим економічних обмежень.

У разі вступу України до СОТ зменшення тарифних та інших обмежень доступу національних товарів на всі найважливіші світові товарні ринки сприятиме збільшенню обсягів реалізації конкурентоспроможної української продукції, зростанню виробництва в діючих і нових експортноорієнтовних    галузях.

Як відомо, міжнародна торгівля вимірюється показниками рівня, структури та динаміки експорту та імпорту товарів і послуг [ 3 ] .

Експортна спеціалізація та національні пріоритети України в міжнародному торговельному просторі достатньо повно розгляда ю ться в працях В. Бабенка, В. Вороніна, А. Гальчинського,   О. Каніщенка,            Н. Титаренка, С. Соколенка, Я. Жаліло, та ін ших в і домих вчених . Але відсутні змістовні дослідження, що торкаються питань комплексного аналізу національного правового поля та принципів організації підприємницької виробничої діяльності на сучасному етапі відповідно до вимог світової торгівлі. Практично не висвітлено досвід інших розвинутих країн та країн, які стали членами СОТ за останній час, що стосується спільних законодавчих та нормативних актів, які сприяють лібералізації зовнішньоекономічних відносин та рівноправної співпраці національних підприємств на світових ринках в умовах недискримінації на конкурентних засадах.

В даний час, напередодні вступу України до СОТ завершується в першому наближенні адаптація національного законодавства до загальносвітових стандартів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Зазначену роботу необхідно продовжувати з метою постійного вдосконалення законодавства, моніторингу змін та усунення виявлених недоліків і можливого подвійного тлумачення окремих положень [ 2 ] .

При цьому важливо використати досвід країн Європейського Союзу в області економічної політики та економічного права, що стосується функціонування Єдиного ринку, використання світових стандартів якості.

Ефективне функціонування ринку передбачає певний мінімальний обсяг правових приписів і контроль за їх виконанням з боку держави. Ще Адам Сміт констатував, що "незрима рука ринку" функціонує тільки в тому випадку, якщо добре видима "погрозлива рука закону" [ 1 ] .

Так, згідно з економічною конституцію ЄС заборонено обмеження іноземних підприємств, наприклад, в результаті підвищеного фінансового навантаження, або створення більш сприятливих умов для місцевих підприємств, шляхом надання податкових пільг або дотацій. Введена заборона на зловживання позицією на ринку, забезпечено однакове звертання щодо ведення справ з приватними і державними підприємствами. Передбачено проведення консультацій, зближення внутрішньодержавних правових приписів, якщо це необхідно   для функціонування Єдиного ринку.

Кожна з країн ЄС сама обирає систему контролю та спостереження за ринком, яка залежить від національних особливостей, при цьому загальні підходи координуються на рівні Єврокомісії.  

Отримати доступ на ринок 27 країн – членів ЄС (об’єднує більш ніж 460 млн. споживачів) вітчизняним товаровиробникам допоможе і укладання Угоди з ЄС про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції, що в подальшому дасть змогу вільно просуватись на внутрішньому ринку ЄС без додаткових випробувань та процедур оцінки відповідальності.

Загалом на європейському ринку панує вільна конкуренція, котра обмежена, так званими правовими нормами, що регулюють ведення конкурентної боротьби. Зазначені норми потрібно не тільки знати, а й ефективно використовувати при просуванні на ринки товарів і послуг.

Отже, до основного переліку першочергових завдань розвитку ЗЕД           можна   віднести: гармонізацію національного законодавства з питань ЗЕД у сферах, що регулюються угодами СОТ; забезпечення системної роботи щодо законодавчого та процедурного регулювання ЗЕД національних товаровиробників з використанням індикативних методів; удосконалення принципів та розробку методології моніторингу виконання міжнародних і національних стандартів; створення ефективного дієвого механізму виходу українських товаровиробників на європейський і інші світові ринки.  

Можна констатувати, що Україна, на етапі інтеграційного розвитку, забезпечила реальний прогрес у багатосторонньому процесі щодо вступу до СОТ, створення спільної з ЄС зони вільної торгівлі, гармонізації законодавчої бази.  

Список використаних джерел:

1. Fritsch, M., Wein, T. und Ewers, H.-J., Marktversagen und Wirtchaftspolitik, Munchen.- 1993 . – S . 5.

2. Воротін В.Є. макроекономічне регулювання в   умовах глобальних трансформацій: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с.

3. Ефективність державного управління // Балаж Ю., Кілієвич О., Мертенс О. та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка. – К.: К.І.С., 2002.- 420 с.