WEB-ресурс научно-практических конференций

УПРАВЛІНСЬКИЙ АНАЛІЗ ЯК МЕТОД СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ФІРМОЮ

Король І.П.

Донецький національний університет

Практичний досвід вітчизняних та закордонних фірм свідчить, що для оцінки діяльності фірми доцільно використовувати управлінський аналіз. Управлінський аналіз – це процес комплексного аналізу розгляду внутрішніх ресурсів і можливостей підприємства, спрямований на оцінку поточного стану бізнесу, його сильних і слабких сторін, а також виявлення стратегічних проблем [1] . Кінцевою метою управлінського аналізу є надання інформації менеджерам та іншими зацікавленим особам для прийняття адекватних стратегічних рішень і проектування стратегічних систем.

Він пов’язаний із SWOT-аналізом, сутність якого є виявленням сильних і слабких сторін діяльності підприємства. Управлінський аналіз необхідний:

· при розробці стратегії розвитку підприємства і для реалізації ефективного менеджменту, тому що є важливим етапом управлінського циклу.

· для оцінки привабливості підприємства з погляду зовнішнього інвестора, визначення позицій підприємства в національних та інших рейтингах.

· для виявлення резервів і можливостей підприємства.

· для визначення внутрішніх можливостей підприємства при адаптації до умов змінного зовнішнього середовища.

На думку Бориса Карлофа, проведення внутрішнього аналізу підприємства дозволяє виявити деякі моменти [2]:

1. Переоцінює чи, навпаки, недооцінює себе підприємство.

2. Переоцінює чи недооцінює своїх конкурентів.

3. Яким вимогам ринку воно надає занадто великого чи, навпаки, занадто малого значення.

Найскладнішою методологічною проблемою в управлінському аналізі є визначення кола аналізованих показників. Вітчизняна література з цього питання пропонує набір таких показників: оцінка економічного потенціалу підприємства, порівняння його з іншими фірмами, визначення місця фірми в системі ранжирування на національному і міжнародному рівнях тощо. До конкретних економічних показників відносять: активи підприємства, обсяг продажів, показник валового або чистого прибутку, число зайнятих, науково-технічний потенціал підприємства тощо.

За кордоном американський журнал “Форчун” та англійський “Економіст” використовують такі критерії оцінки при ранжируванні кращих фірм:

1. Якість управління.

2. Якість вироблених товарів і послуг.

3. Фінансове становище підприємства.

4. Якість маркетингу.

5. Уміння залучати талановитих людей, сприяти їх розвитку і закріплювати їх за фірмою.

6. Довгострокові капіталовкладення.

7. Здатність до інновацій.

8. Відповідальність перед суспільством і природою.

При проведенні управлінського аналізу виділяють такі загальнометодологічні принципи:

1. Системний підхід, відповідно до якого, підприємство розглядається як складна система, що діє в середовищі відкритих систем і складається у свою чергу з низки підсистем.

2. Принцип комплексного аналізу всіх складових підсистем, елементів підприємства.

3. Принцип порівняльного аналізу, тобто аналіз показників у динаміці, а також порівняно з аналогічними показниками фірм-конкурентів.

4. Принцип урахування специфіки підприємства: галузевий чи регіональний.

У практичній діяльності організації одержали поширення такі методи управлінського аналізу: ситуаційний аналіз, портфельний, робота з бухгалтерськими документами, стратегічною та іншими видами інформації всередині фірми, спостереження та опитування працівників підприємства за спеціальними методиками (діагностичне інтерв’ю), “мозковий штурм”, конференції; експертні оцінки, економіко-математичні методи, метод складання бюджетів.

Послідовність управлінських кроків у процесі проведення аналізу і прийняття рішень така:

1. Визначити рівень проведення управлінського аналізу: підприємства в цілому або стратегічної одиниці бізнесу.

2. Визначити характеристики найважливіших ресурсів і сфер діяльності підприємства. Виділити ті з них, що зумовлюють наявність сильних сторін підприємства.

3. Порівняти ці характеристики з вимогами ринку. Наприклад, вимоги ринку – це організація сервісного обслуговування проданої продукції, а у підприємства немає такої служби або вона недостатньо розвинута, щоб задовольняти вимоги покупців.

4. Порівняти сильні і слабкі сторони діяльності підприємства з аналогічними характеристиками конкурентів, щоб визначити важливі конкурентні переваги.

5. Використовувати сильні сторони підприємства і зміцнювати слабкі. Якщо сильною стороною є якість продукції, то необхідно підкреслити це в рекламі і використовувати в ціновій політиці підприємства.

Список використаних джерел:

1. Лабынин Н.Т., Попова Т.Д. Учет и аудит затрат на улучшение качества продукции и услуг. – М.: Бухгалт .у чет, 2004.

2. Карлоф Б. Деловая стратегия. – М.: Экономика, 1991.