WEB-ресурс научно-практических конференций

КОНТРОЛІНГ – ЕКОНОМІЧНИЙ ЛОЦМАН В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Затовська О.О.

Кіровоградський інститут комерції

Стрімкий перехід України до ринкових відносин призвів до кризових явищ в економіці, як на загальнодержавному рівні, так і на рівні підприємств.

Для більшості підприємств України характерна реактивна форма управління різними сферами діяльності, тобто прийняття управлінських рішень як реакцію на поточні проблеми, що породжує протиріччя між інтересами підприємства й фіскальною політикою держави, ціною грошей і рентабельністю виробництва, рентабельністю власного виробництва й рентабельністю фінансових ринків.

Ринкова економіка вимагає нових підходів до управління підприємством, тому що на перший план виходять економічні, ринкові критерії ефективності, підвищені вимоги до гнучкості системи управління. Новим явищем у теорії й практиці управління стала поява контролінгу , як функціонально, так і змістовно відособленого напрямку економічної роботи на підприємстві, яке можна розглядати як систему управління процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства. Ядром концепції контролінгу виступає планування й контроль як функції системи управління, а планово-контрольні розрахунки як інструменти управління.

Контролінг - це сучасна назва професійної діяльності, пов'язаної з аналізом економіки підприємства й оптимізацією управлінських рішень щодо його майбутнього. Служба контролінгу на підприємстві є свого роду економічним лоцманом, що за допомогою кількісної інформації допомагає керівникам функціональних напрямків довести свої підрозділи до поставленим цілям.

Основні завдання контролінгу і його роль в управлінському процесі постійно змінюються. Якщо підприємство швидко розвивається, отже, посилюється конкуренція й у зв'язку із цим відповідної реакції менеджменту полягає в становленні виробничого й управлінського обліку, системи бюджетування як інструмента координації управлінських дій керівників різних підрозділів.

Виробничі процеси на підприємстві постійно ускладнюються. Ринкове середовище також перетерплює значні зміни. Крім того, реальні економічні проблеми, з якими зіштовхується будь-яке підприємство, як правило, нестандартні. У зв'язку із цим основними завданнями служби контролінгу є одержання об'єктивної й оперативної інформації про витрати для забезпечення поточного управління підприємством, забезпечення бази для розробки цінової політики, а також контроль економічної ефективності діяльності підприємства.

Для впровадження системи контролінгу на підприємстві потрібно залучити експерта з боку, основним завданням якого є підвищення ефективності роботи, а також надання методологічної підтримки дирекції по фінансам у реалізації системи контролінгу   на підприємстві. Тобто, по-перше, експерт бере участь у подальшому становленні служби контролінгу через підбір кваліфікованих кадрів, які не тільки володіють професійними знаннями, але й мають методичні здібності: здатність аналітично мислити, уміння пояснювати й доводити, здатність освоювати нове й вчитися. По-друге, це навчання й передача співробітникам служби контролінгу методик аналізу й оптимізації. По-третє, це спільна робота з виявлення «вузьких місць» і розробці заходів щодо їхньої ліквідації.

На шляху впровадження концепції й принципів контролінгу на українських підприємствах виникають значні труднощі через недосконалий механізм планування й методології планово-контрольних розрахунків, відсутності ефективної системи управлінського обліку, обліку витрат, прибутку по центрах відповідальності й неготовності менеджерів до сприйняття принципів контролінгу .

Впровадження системи контролінгу на підприємстві - насамперед командна робота, тому що в ній задіяні представники всіх основних функціональних підрозділів підприємства: економістів, технологів, нормувальників, фахівців підготовки виробництва, а також керівників виробничих підрозділів.

При впровадженні системи контролінгу на підприємстві серед персоналу виникає плутанина в інтерпретації функції контролера й контролера. Але це зовсім два різних поняття. Справа в тому, що контролер не контролює, а піклується про те, щоб кожний міг контролювати себе сам у процесі досягнення поставлених керівництвом підприємства цілей, насамперед цілей по прибутку. Експерт (у сфері контролінгу ) повинен донести до співробітників ідею про те, що контролер - це продавець цілей і планів. Функцію управління від нефінансових менеджерів він не відбирає. Контролер надає інформаційний сервіс цим службам на здійснення коригувальних заходів для того, щоб вони витримували плановий курс досягнення цільових показників.

Таким чином, щоб управлінський процес на українських підприємствах, зокрема планування, контроль, нормування, облік, звітність і т.д. відповідали вимогам ринкової економіки, керівникам необхідно сприйняти новий підхід у філософії управління, що концентрує увагу, як на рівень окремих підсистем, так і на рівень сукупної системи управління підприємством, що, по суті, і є контролінгом .

Список використаних джерел:

1. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях / Карминский А.М., Оленев Н.И., Примак А.Г. и др . - М.: Финансы и статистика, 2002. - 416 c .

2. Контроллинг как инструмент управления предприятия / П од ред. Н.Г. Данилочкиной . - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2001. - 279 с .