WEB-ресурс научно-практических конференций

ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ І ЇЇ ОБМЕЖЕННЯ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ УМОВАХ

К.е.н . Антонова В.А.

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

Актуальність проблеми економічної свободи обумовлена поглибленням економічних реформ, поширенням їх на рівень мікроекономіки, а також практикою реформування і реструктуризації підприємств ресторанного сектора економіки. Дотепер зберігається у багатьох підприємців розуміння самостійності як анархічної вседозволеності дій. Не рідкі випадки, коли органи влади та чиновники прагнуть проводити тотальний контроль за діяльністю об'єктів, що викликає відповідну реакцію в керівників підприємств. Як показує досвід формування нових економічних відносин у всіх сферах діяльності, малий і середній бізнес – це сильна рушійна сила розвитку економіки, а економічна свобода виступає тією основою, на якій може швидко рухатися цей “локомотив”.

Однак необхідно відзначити той факт, що в науковій сфері дотепер недостатньо досліджень у напрямку розробки ефективного механізму управління економічною свободою діяльності підприємства на основі вивчення основних обмежень ступенів свободи, а значить і межі економічної самостійності підприємств. Це й обумовлює основні задачі нашого дослідження.

У теорії фірми економічна самостійність підприємства розглядається в єдності   відповідальності і   свободи. В умовах переходу до ринкової економіки фірми нікому не підкоряються. У рамках, визначених законодавством і статутом, фірма сама визначає конкурентоспроможний асортимент продукції, обсяг її виробництва і реалізації, вибирає постачальників і покупців, укладає господарські угоди, встановлює ціни на свої товари, набирає і звільняє працівників, планує свої доходи і витрати, розпоряджається прибутком, здійснює інвестиції [1, с.54]. У такому контексті самостійність розглядається у взаємодії з ринковим середовищем і державою.

Економічна свобода однаково важлива для всіх - підприємця, бізнесмена, виробника, тому що створює середовище для їхньої творчої діяльності. Економічна самостійність підприємства як свобода вибору стратегічної і тактичної поведінки в конкретному ринковому середовищі й у правовому полі держави не може і не повинна сприйматися як вседозволеність . Свобода вибору повинна враховувати як реальні ступені свободи, так і реальну відповідальність за її надмірне використання або обмеження прав інших підприємств чи коли заподіюється шкода цьому об'єктові або державі в цілому.

Підприємство ресторанного сектора економіки діє в конкретному правовому, соціальному, економічному середовищі і повинно завжди розміряти свої рішення і дії з реакцією середовища, із зовнішніми і внутрішніми факторами, з поведінкою інших ринкових агентів та   позиціями органів влади. Тому розвиток ринкових реформ може привести до розширення ступеня свободи підприємства. Але проте, не можливо забезпечити абсолютну економічну свободу через певні об'єктивні причини.

Основними економічними обмеженнями ступеня свободи, а, відповідно, і межами економічної самостійності підприємства є наступні: обмеженість ресурсів; конкуренція; право власності; погрози і ризики; дія зовнішніх і внутрішніх факторів і ін.

Обмеженість ресурсів. Вже досить давно визнана вихідна роль обмежень по ресурсах різного виду (матеріальним, сировинним, робочої сили і т.ін .). Є секрети, комерційна інформація, що перешкоджає бізнесу й обмежує в певній мірі діяльність підприємств.

Конкуренція. Кожне підприємство прагне хоч на деякий час стати монополістом по якості продукції і послуг або їхній ціні. Монополія, недобросовісна конкуренція, надлишкові витрати конкурентної боротьби так само обмежують свободу дії підприємств.

Право власності. Перебільшення можливостей приватної власності стали виправданням прискореної приватизації, що привело до найглибшої деформації прав власності. Тому в сучасних умовах потрібні показники стійкості і динамічності інститутів власності, їхньої гнучкості й адаптивності до змін зовнішнього середовища.

Погрози і ризики. Підприємства діють в умовах конкурентного ринку, на якому досить агресивних середовищ і подій, які обмежують ступінь свободи підприємств. Дії партнерів по бізнесу можуть завдати певної шкоди при невиконанні зобов'язань, що вимагає наявності визначених резервів і запасів фінансових і інших засобів [2, с.86]. Прагнення до зменшення ризику також свідчить про те, що свобода вимагає відповідальної поведінки в реальному середовищі .

Зовнішні і внутрішні фактори. Підприємства ресторанного сектора економіки, домагаючись досягнення своїх основних стратегічних цілей, спираються на зовнішні фактори і можливості власного внутрішнього потенціалу. Тому постійний аналіз зовнішніх умов і облік власних внутрішніх можливостей може підвищити ефективність ресторанного бізнесу в цілому.

Таким чином, свобода діяльності підприємства пов'язана з невтручанням держави в здійснення різних видів діяльності. Держава не повинна перешкоджати підприємницькій активності, а тільки забезпечувати необхідний і достатній коридор економічної свободи підприємству. Саме у взаємодії підприємств і держави може бути досягнуті цивілізована поведінка і соціально-економічна ефективність ресторанного бізнесу.

Список використаних джерел:

1. Бляхман Л.С. Экономика фирмы . – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 278 с .

2. Коуз Р. Фирма, рынок, право : Пер. с англ. – М.: Дело, 2003. –187с.