WEB-ресурс научно-практических конференций

ДО ПИТАННЯ ПРО ЯКІСТЬ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Фісуненко П.А., Косенко Л.Є., Якубова Д.Є.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, м. Дніпропетровськ

Як відзначають фахівці, сучасний стан економіки України характеризується вичерпаністю можливостей для екстенсивного розвитку. Зростання ВВП, яке відбувалося протягом останніх років, означало динамічний вихід економіки на свій потенціал, тобто належить до явищ стабілізаційних процесів чи кейнсіанського регулювання для короткострокового періоду. Проте сталий довгостроковий економічний розвиток можна забезпечити тільки за рахунок інтенсивних факторів, тобто шляхом зростання ефективності використання залучених ресурсів [1].

Тривале і істотне за обсягами економічне падіння в економіці України впродовж 1991-1995 рр. привело до екстенсивного характеру економічного зростання. Високі його темпи, досягнуті впродовж 2000-2005 рр. частково можна пояснити розмірами економічного колапсу у середині 1990-х років, який привів до виведення з процесу виробництва великої кількості потужностей. Відповідно стадія пожвавлення економічного циклу супроводжується введенням у виробничий процес невикористаних потужностей.

Разом   тим, як зазначають фахівці, досягнення високих темпів зростання ВВП ще не гарантує Україні автоматичного скорочення розриву між рівнями розвитку нашої країни та групи країн-лідерів [3]. Знову таки, аналіз структури економічного зростання викликає занепокоєння, оскільки вказує на невідповідність структурі „економіки знань”, характерною ознакою якої є зростання чати 5-го і 6-го технологічних укладів, які ґрунтуються на сучасних наукових досягненнях. В економіці України домінують галузі нижчих технологічних укладів. Саме тому на сьогодні особливо актуальним є питання створення реально діючого механізму перетворення реальних знань у продуктові або технологічні нововведення, і вирішальну роль у цьому процесі має відіграти перехід до інноваційної моделі розвитку економіки [4]. Аналіз динаміки інноваційно активних підприємств за 1994-2005 рр. вказує на те, що з 2000 р. спостерігалося поліпшення ситуації і частка підприємств, які впроваджували інновації в загальній кількості підприємств, почала зростати. Однак з 2003 р. їх величина різко впала і стала найменшою за весь період.

Порівняльний економічний аналіз стану економіки [2] свідчить, що в довгостроковій перспективі економічному зростанню повинні передувати структурні реформи і впровадження нових технологій. Різні експерти вважають, що в Україні вони ще навіть не починалися в масштабах країни. Тут все ще використовуються резерви екстенсивного зростання, а рівень залучення і використання нових технологій в Україні поки що незадовільний. В цілому Україні не вдалося істотно змінити пропорції галузевої структури виробництва, привернути до фінансування економічного зростання прямі іноземні інвестиції і довести до логічного завершення приватизаційні процеси.

Якість структурної перебудови економіки України залишає бажати кращого, а економічне зростання 2000-2005 р. має всі ознаки екстенсивного характеру [2]. Інтенсифікації економічного зростання заважає тіньовий сектор економіки, який за оцінками експертів, складає 50-60% від об'єму ВВП; недостатній рівень прямих іноземних інвестицій, яким властива не тільки фінансова складова, але і імпорт нових технологій.

Екстенсивний шлях розвитку України в довгостроковій перспективі не ефективний і лімітований. Необхідно здійснити перехід до якісно нового типу економічного зростання, яке характеризується повсюдним підвищенням ефективності виробництва і використання потенціалу.

Щодо сучасного стану зростання ефективності економіки України, то фахівці відзначають тут парадоксальну ситуацію – поліпшення технології і якості вітчизняної продукції на 1% супроводжується збільшенням споживання первинних речовинно-енергетичних ресурсів більш як на 1%. Така „якість” економічного зростання суперечить логіці розвитку ринкових систем, діяльність яких скеровується на мінімізацію затрат виробництва, і практиці розвитку в межах світового господарства національних економік, які виборюють свої конкурентні преваги за рахунок ефективнішого використання первинних речовинно-енергетичних ресурсів [3]. Це переконливо свідчить про необхідність мінімізації всіх видів витрат і ресурсів, що використовуються для виробництва одиниці кінцевого результату.

Як результат, показник витратомісткості операційної діяльності будівельних підприємств починаючи з 1994 р. мав постійну тенденцію до зростання і в 2000 р. його величина перевищила одиницю, що свідчить про збитковість діяльності підприємств (за даними [5]). За останні два роки ситуація дещо покращилася, однак значення показника витратомісткості станом на 2005 р. перевищує значення показника у 1994 р. на 32,9 %.   Тому за 2005 р. серед загальної кількості підприємств галузі, які звітували по фінансовій звітності (31413 одиниць), 10626 одиниць (33,8%) є збитковими [5].

З наведеного вище макроекономічної інформації можна зробити висновок, що серед стратегічних завдань підприємства (як основної ланки економіки) на сучасному етапі становлення економіки України має бути забезпечення зростання ефективності використання всіх видів виробничих витрат (основних фондів, оборотних коштів, трудових ресурсів, поточних витрат). Це забезпечить підприємствам конкурентні переваги, тим більше з огляду на майбутній вступ України до СОТ.

Список використаних джерел :

1. Гончарук А.Г. Эффективность экономики Украины : анализ и прогнозирование : Монография . – О .: Астропринт , 2005. – 332 с.

2. Онишко С.В. Оцінка якості зростання економіки України // Проблеми економіки. – 2005. - № 5. – С. 5–11.

3. Пустовойт О. Кількісна та якісна складові економічного розвитку України: управлінські аспекти // Економіка України.–2006. – № 2(531).–С.20–26.

4. Петрина М. Базові умови створення інноваційної моделі розвитку економіки України // Економіка України. – 2006. – № 8 (537). – С. 35–40.

5. www.minbud.gov.ua