WEB-ресурс научно-практических конференций

ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ПОБУДОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Стогній В.Г.

Харківська національна академія міського господарства

З розвитком ринкових відносин в Україні   вітчизняні підприємства все частіше зштовхуються з проблемою виживання, забезпечення стійкого економічного росту в довгостроковій перспективі в умовах складного, динамічного зовнішнього середовища. Правильна постановка цілей і вміння передбачувати зміни в навколишньому оточенні набувають важливого значення.     Міцним знаряддям у вирішенні такої проблеми виступає стратегія підприємства.  

Систему таких конкурентних переваг представляє корпоративна стратегія – „ паттерн прийняття рішень, який визначає і розкриває задачі та цілі фірми, задає її основну політику і плани реалізації намічених цілей, визначає сферу бізнесу, в якій зосереджена основна діяльність компанії, тип економічної та людської організації, якого дотримується чи до якого схильна дана корпорація, а також природу економічних та позаекономічних досягнень, які вона має намір запропонувати акціонерам, найманим службовцям, покупцям та суспільству в цілому”.

Сутність корпоративної стратегії достатньо розкрита в роботах зарубіжних та вітчизняних учених таких як: Томпсон А., Стрікленд А. Дж ., І Ансофф , Г. Мінцберг , Попов С.А., Маркова В. Д., Кузнєцова В. А., Василенко В.А., Ткаченко Т.І., Оберемчук В.Ф. та ін., з огляду яких можна визначити, що мова йде про комплексний управлінський план для диверсифікованої компанії (сукупність різноманітних видів бізнесу чи стратегічних зон господарювання).

Необхідно зазначити, що на сьогодні відмічається відсутність єдиних підходів до розробки алгоритму побудови корпоративної стратегії підприємств будівельної галузі.

Згідно з проведеними попередніми дослідженнями вважається доцільним розглядати корпоративну стратегію як певний „стратегічний набір”: власне загальну стратегію, продуктово-ринкові стратегії окремих бізнес-напрямків, забезпечуючи (функціональні та ресурсні) стратегії для кожного з ланцюгів бізнесу підприємства. Можна виділити основні логіки побудови корпоративної стратегії:

1) як системи функціональних стратегій (представлення стратегії як комплексу стратегій основних функціональних напрямків д іяльності підприємства) ;

2) первинного виділення провідної ключової стратегії-підприємства (продуктово-ринкової) з наступною похідною побудовою на її основі всіх інших стратегій-підсистем, а також корпоративної стратегії в цілому ;

3) системи стратегій окремих бізнесів (представлення підприємства як системи його бізнесів і, відповідно, його стратегії як системи стратегій цих бізнесів );

4) ресурсного п ідходу до побудови корпоративної стратегії ;

5) формування корпоративної стратегії на основі виділення стратегій основних елементів ( ключової компетентності) п ідприємства.

З огляду на вище представлені концепції побудови корпоративної стратегії, вітчизняні вчені-економісти відзначають найбільш застосовуваним в Україні функціональний підхід (Василенко В.А., Ткаченко Т.І., Ковтун О.І.).

В.Ф. Оберемчук піддає критиці деякі визначення відомих зарубіжних авторів щодо питань виокремлення етапів стратегії, спроби розробити їх послідовність за їх неповність для сучасної стадії розвитку ринкових відношень, а саме:

У. Кінга , який вважає, що стратегія підприємства має три стадії: на першій підприємство прагне досягти поставленої мети за допомогою наявних продуктів і ринків, намагаючись зберегти існуючу репутацію; на другій підприємство приділяє більше уваги новим ринкам, намагаючись скласти більш вигідне уявлення про себе;на третій підприємство розроблює нові продукти для існуючих ринків, намагаючись значно поліпшити свою репутацію.

Ф. Котлера , що визначає таку послідовність етапів розробки стратегії , яка складається з програми фірми; завдань і цілей фірми; планів розвитку господарського портфеля; стратегії зростання фірми.

І. Ансоффа , який вирізняє такі шляхи розробки стратегії підприємства: аналіз перспектив підприємства; аналіз позицій у конкурентній боротьбі; вибір стратегії.

Розглянуті основні етапи формування стратегії підприємства (стратегії конкурентоспроможності) за В.Ф. Оберемчуком можуть бути застосовані лише на вузькопрофільних підприємствах (підприємствах з одним видом бізнесу), де така стратегія буде виступати одночасно загальною (корпоративною).

Дещо по-іншому представляє процес формування конкурентної стратегії С.М. Гайдаєва , акцентуючи свою увагу на те, що процес стратегічного аналізу передує процесу встановлення курсу розвитку підприємства та формуванню його місії та цілей.

В.А. Василенко, Т.І.Ткаченко відзначають сім стадій процесу розробки стратегії: заява про місію, заява про ціль (цілі), заява про цінності, аналіз оточуючого середовища (нараховує в собі збір й інтерпретацію інформації про зовнішнє середовище, внутрішнє середовище і очікуваннях зацікавлених груп), завдання, стратегічний вибір: а) стратегії, б) аналіз варіантів, дії.

Г.В. Осовська розглядає алгоритм розробки та реалізації стратегії підприємства, виокремлюючи основні функції та найважливіші дії: визначення місії; визначення цілей (трансформації місії в сукупність цілей; побудова „дерева цілей”); аналіз внутрішніх можливостей (аналіз продукції, виробничого потенціалу, маркетингу, собівартості; визначення сильних та слабких позицій підприємства; формування конкурентних переваг підприємства); аналіз зовнішнього середовища (аналіз ринку, покупців, конкурентів; аналіз та оцінка впливу макросередовища; вибір цільового ринку та ринкового сегменту); аналіз альтернатив та вибір стратегії (стратегічна сегментація та формування портфелю стратегій; вибір базової стратегії розвитку); розробка (або оптимізація) оргструктури (розробка принципів та методів мотивації; приведення організаційної структури у відповідність); реалізація стратегії (підбір людей на ключові позиції; визначення стратегічно важливих переваг; мотивація; створення культури організації).

Л.Г. Зайцев, М.І.Соколова запропонували чотири етапи процесу розробки стратегії: всебічний аналіз внутрішнього стану компанії та її зовнішнього макро- і мікрооточення ; формування стратегічних альтернатив; оцінка відібраних стратегічних альтернатив та вибір однієї чи декілька найкращих стратегій. А.Н. Люкшинов деталізує наступні етапи процесу вироблення стратегії: стратегічна сегментація (виділення СЗГ та СХЦ; виділення зон стратегічних ресурсів; виділення груп стратегічного впливу); вибір позиції в конкуренції (оцінка привабливості СЗГ; оцінка майбутнього конкурентного статусу організації; вибір конкурентного статусу); управління стратегічним набором (балансування набору СЗГ з різними життєвими циклами; оцінка гнучкості та синергізму; управління набором при множинних орієнтирах); розробка стратегії організації по відношенню до суспільства.

В.Д. Маркова, С.А. Кузнєцова фокусують свою увагу на трьох основних етапах формування стратегії. В.Д.Савченко, М.І.Байдак, Р.М. Шелудько надають алгоритм формування стратегії фірми, який включає такі етапи: оцінку поточної стратегії; аналіз портфеля продукції; вибір стратегії; оцінку стратегії; розробку стратегічного плану; розробку системи бізнес-планів.

О.І.Ковтун пропонує більш деталізований алгоритм розробки бізнес-стратегії.

Таким чином, топ-керівництво є „архітектором” процесу формування стратегії, визначає його основні етапи і послідовність. Керівництво визначає загальні цілі розвитку підприємства і основні способи їх досягнення. Керівництво середніх та нижчих ланок, а також фахівці підрозділів розробляють оперативні плани. До обов’язків спеціалістів входить також аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, складання прогнозів та сценаріїв розвитку подій. Керівники підрозділів і штатні працівники об’єднують зусилля для оцінювання альтернативних стратегій, запропонованих для підприємства.

Стратегія бізнес-одиниці повинна розроблятися операційними менеджерами в кожній стратегічній бізнес-одиниці (СБО). Стратегія корпоративного центру повинна розроблятися головою ради директорів, президентом або декількома близькими колегами, але впливати, перевіряти та схвалювати її повинні кращі менеджери бізнес-одиниць.

Список використаних джерел:

1. Томпсон А .А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учеб. для вузов / Пер. с англ.; Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ.; Науч . ред. и авт. предисл . Л.И. Евенко . – М.: Экономика, 1989. – 519 с .

3. Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесс : Пер. с англ . п од ред. Ю.Н. Каптуревского . – СПб.: Питер, 2001. – 688 с .

4. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент. – М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 2000. – 288 с .

5. Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління: Навч . посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 396 с.

6. Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – С.125-126.

7. Ковтун О.І. Стратегія підприємства: Навч . посібник. – Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2004. – 336 с.