WEB-ресурс научно-практических конференций

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Нестеренко Г.Б .

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України , м.Київ

Постановка проблеми. Одним з визначальних чинників відтворення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, розвитку духовної культури українського народу, запорукою майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету держави є на сьогодні вища освіта [1, с.1]. Мета організації навчального процесу у вищій школі – підвищити якість професійної підготовки студента шляхом створення і впровадження інноваційних систем у навчальний процес.

Актуальність проблеми. Проте реформування освітньої діяльності - це не тільки і не стільки рівні, модулі, експерименти, кредити, рейтинги. Перш за все, це нова філософія освітньої діяльності, нові принципи організації навчального процесу, новий тип відносин між викладачем і студентом, нові “технології” опанування знань, унеможливлення репродуктивних методів навчання, повна прозорість навчального процесу і багато чого іншого [2, с.60]. Важливим компонентом нової освітньої парадигми є фундаменталізація професійної освіти, яка базується на системне, цілісне засвоєння матеріалу всіх предметів навчального плану і набуття студентами практичних навичок застосування теоретичних знань та на створення в студентів внутрішньої потреби в саморозвитку та самоосвіті протягом всього активного життя, що власне і покликана закладати і розвивати система вищої освіти.

Щодо основних носіїв навчально-методичної бази вищих навчальних закладів, тут необхідно сприяти інтеграційної педагогічної освіти і науки. Інформаційна революція вимагає від викладача постійного оновлення знань, бажання навчатись протягом всього життя. А для цього він повинен бути науковцем, дослідником, вміти постійно навчатися, а головне випестувати відповідні здібності, перебуваючи ще на студентській лаві. Останнє становить високі вимоги до викладацького складу. Бути методистом, навіть блискучим, сьогодні недостатньо. Викладач повинен бути потужним ученим, вести розгалужені наукові дослідження та залучати до них студентів [3, с.7].

Разом з тим, і держава, і суспільство мають право вимагати від вищої освіти належно високого рівня, проте лиш такого, який адекватний вкладеним в неї грошам. Адже сучасна освіта є досить ресурсоємна як в фінансовому аспекті, так і в інтелектуальному. Але якщо перед вищими навчальними закладами постають такі питання, як підвищення якості навчання для конкурентоспроможності своїх випускників на міжнародному ринку праці, то і фінансові, і людські ресурси повинні бути відповідними.

Адже, що головне в освіті - інтелект, чим вищий інтелектуальний рівень викладачів, лаборантів, допоміжного персоналу та студентів, тим більш якісною та ефективною є освіта: інтелект породжує інтелект, але для свого розвитку він потребує відповідних умов. Можливо той факт що інтелект йде   туди де його цінять та стимулюють є банальним, але це реальність. Реальність нашої освіти така, що держава у порівнянні з радянськими часами вкладає в неї значно менше коштів, а вимагає неймовірної віддачі. Держава декларує необхідність в якісній та ефективній освіті, проте слабо стимулює основні фактори її динаміки, модернізації та кадрового забезпечення. Чи може держава розраховувати на те, що при такій низькій оцінці як вищої школи, так і її основних фігурантів   - кадровий потенціал, суттєво покращиться якість освіти, а у вузи прийдуть молоді, талановиті та енергійні викладачі? Нереально.

Проте, коли говорять про низьку зарплату викладачів, в якості контраргументу акцентують той факт, що ніхто на одну зарплату не живе. Дійсно серед викладачів вузів дві третини мають додаткову роботу. Це є актуально як у нашій державі, так і в Росії, де проводилось наступне дослідження [4, с.9]: 23 % викладачів для додаткового заробітку пишуть книги та статті; 36 % працюють в інших навчальних закладах; 16 % підробляють репетиторством; 14 % займаються науковою роботою окрім своєї основної.

В результаті, така робота за сумісництвом приносить стільки ж заробітної плати, як і основна – штатного викладача вузу. Науковці зауважують, що при таких навантаженнях викладачу немає коли відпочивати, приділяти достатньо уваги підготовці до занять, позааудиторно займатись з студентами і т.д., від чого в першу чергу страждає якість навчання та виховання студентів. Вічно забіганому, змученому, малоознайомленому з новинами культурного життя, погано вдягненому та незадоволеному своїм матеріальним становищем викладачу важко бути авторитетом для студентів, які в своїй більшості виміряють успіх грошами. Звідси падає і престиж викладацької професії, що є неприпустимим.

Висновки. Стратегія, політика та реальні дії, скеровані на досягнення нової якості вищої освіти, повинні концентруватись на педагогу. Ніяка модернізація вищої освіти без активної, творчої, зацікавленої участі критичної маси викладачів неможлива. Надія на те, що замість інертних викладачів прийдуть молоді новатори – утопія. Молоді таланти підуть у вузи лише при наявності перспективи хорошої зарплати та перспективи професійного росту. Крім того, щоб стати хорошим педагогом, потрібно чимало часу. Хороші ж педагоги “культивуються” в колективах кафедр, де вони освоюють знання, вміння, компетенцію з допомогою старших колег, передовсім професури. Адже навіть найталановитіший викладач без спадковості, знання традицій, методики, технологій не стане хорошим педагогом, власне спадковість є дуже важливим фактором у покращенні якості вищої освіти...

Список використаних джерел:

1. Ніколаєнко С. Забезпечення якості вищої освіти ? важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства // Освіта України. ? 2006. – №16-17. ? С.2-20.

2. Колот А.М. Реалізація засад Болонської декларації при підготовці фахівців економічного профілю // Маркетинг в Україні. – 2004. – №3. – С.59–65.

3. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу //Вища освіта   України. – 2004. – №1.– С.5-9.

4. Плаксий С. Парадоксы реформирования российского высшего образования // ” Alma mater” ( Вестник высшей школы ). – М., 2005. – № 10.– С.3-11.