WEB-ресурс научно-практических конференций

ЗАСТОСУВАННЯ КЛАСТЕРНОГО ПІДХОДУ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Самійленко Г.М.

Чернігівський державний технологічний університет

Постановка та актуальність проблеми. Стан економіки України на сьогоднішній день свідчить про необхідність кардинальних, інноваційних змін. Питання прискорення зростання економіки як на національному так і на регіональному рівні потребують нагального вирішення. Одним з новітніх підходів до вирішення існуючих проблем є застосування кластерного підходу як сприятливого чинника для підвищення конкурентоспроможності регіону, збільшення його інноваційного потенціалу та економічного зростання. Зростаюча кількість досліджень по всьому світові показує [1-4], що географічна близькість відповідних економічних видів діяльності дає можливість для більш високого рівня продуктивності та інновацій. Кластери, тобто розташовані у безпосередній близькості кінцеві виробники, постачальники, навчальні та інші установи в зазначеній економічній галузі, є важливими рушійними факторами розвитку регіональної економіки. Однак на сьогоднішній день застосування кластерного підходу не знайшло належного впровадження в Україні.

Виклад основного матеріалу. Вперше феномен кластеру розкрив А. Маршал понад сто років тому, відомою концепцію промислового кластеру зробили роботи М. Портера. В різних частинах Європи та світу кластери мають різні значення, починаючи від невеликої сукупності малих та середніх підприємств аж до «мега-кластерів», що об’єднують велику частину економіки країни. Існує багато визначень поняття кластеру, більшість з яких основані на ідеї близькості, мережі та спеціалізації. Сьогодні кластер можна розглядати як концентрацією подібних, суміжних або додаткових підприємств, що пов’язані та взаємодіють між собою, мають спільну мету та спільні можливості або загрози .

В світі існує багато прикладів успішного застосування кластерного підходу для розвитку країн, наприклад, у Фінляндії – це створення кластеру інформаційних та комунікаційних технологій, або кластер деревообробки у Словенії тощо. Беручи до уваги успішний досвід таких країн, в Україні також постало питання про необхідність застосування кластерного підходу для поліпшення економічного розвитку регіонів держави. В 1998 році в Україні вперше спробували застосувати концепцію кластерів, яка в той час була абсолютно новою для нашої країни. На сьогоднішній день існують підстави стверджувати, що Україна має власний досвід кластеризації, бо за останні роки були створені та функціонують такі українських кластери як Хмельницький – одяг, будівельні матеріали, зелений туризм; Івано-Франківськ – туризм, декоративний текстиль; Черкаси – транспортні перевезення; Житомир – добування та переробка каменю; Одеса – виробництво вина; Харків – машинобудування; Рівне – деревообробка. Одним з перших був створений швейний кластер на Хмельниччині, до якого увійшло 24 швейних та трикотажних підприємств. Метою створеного кластеру стало відродження промислового виробництва одягу в Подільському регіоні завдяки об'єднанню зусиль, переходу до більшої спеціалізації підприємств, підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції, залученню інвестицій, що сприятиме збільшенню позитивних економічних тенденцій у регіоні. Другий вдалий вітчизняний приклад – це будівельний кластер в Подільському регіоні, який складається з 32 компаній, включаючи 21 підприємство, що працює у сфері будівництва, будівельних матеріалів та торгівлі, двох банків, двох навчальних закладів, трьох архітектурно-конструкторських інститутів, трьох клієнтських компаній та аудиторської компанії. Розвиток будівельного кластеру на Поділлі є новим виміром у досвіді кластерів в Україні. В той час, як більшість кластерів орієнтовані на експорт, будівництво, кінцевим продуктом якого є сучасне комфортабельне житло, – це сектор, орієнтований на внутрішній місцевий ринок, що сприятиме покращенню економічного розвитку регіону. Крім того в Україні існують і інші приклади успішного застосування розглянутого підходу. Таким чином можна говорити про позитивні моменти при реалізації кластерного підходу, такі як підтримка та підвищення функціонування вже існуючих підприємств, сприяння створенню нових, збільшенню робочий місць, покращення якості та конкурентоспроможності продукції.

Аналізуючи діяльність існуючих світових та вітчизняних кластерів слід зазначити про необхідність врахування деяких потенційних складностей при застосуванні кластерного підходу, а саме: потреба в глибоку знанні регіону та його економічних проблем; гальмування капітальних інвестицій при дефіциті інфраструктури; потреба в наявності фінансових установ або інших місцевих джерел капіталу для тривалого існування кластеру; необхідність в налагодженні співпраці з організаціями, що надають технічну допомогу підприємствам регіону та в становленні зв’язків з місцевими органами влади; необхідність встановлення контактів з державними та приватними установами та організаціями в інших регіонах та за межами країни; необхідність в встановленні взаємовигідного співробітництва між бізнесовими та владними структурами тощо. Таким чином для позитивних змін в економіці регіонів на основі застосування кластерного підходу необхідно розробити ряд заходів на національному та регіональному рівнях для подальшого формування ефективної структури економіки України.

Існування в Україні прикладів успішно функціонуючих кластерів є дуже важливим для економічного зростання країни. При створені кластерів відбувається об’єднання підприємств, які стають елементами єдиної системи, що починає працювати спільно та злагоджено. Такі підприємства взаємодіють між собою, надають взаємну підтримку, що призводить до зростання їх конкурентоспроможності, збільшення інновацій, а отже в цілому – до отримання учасниками кластеру конкурентних переваг. До того ж наявність одного успішного кластеру в регіоні часто викликає появу інших, забезпечуючи підвищення конкурентоспроможності регіонального ринку. Отже відносно національної економіки кластер є фактором підвищення конкурентоспроможності внутрішнього ринку країни, а ступінь розвитку окремих кластерів безпосередньо впливає на стан національної конкурентоспроможності.

Таким чином слід відзначити ряд переваг кластерного підходу: доступ до інновацій, знань та «ноу-хау», що веде до прискорення інноваційного розвитку та підвищення інноваційного потенціалу; взаємне збагачення досвідом, знаннями, ідеями учасників кластеру щодо різних аспектів діяльності; підвищення якості продукції за рахунок підвищення рівня спеціалізації; можливість вигравати від синергії (знижувати витрати, збільшувати обсяги виробництва продукції) за рахунок більш ефективного використання ресурсів та здатності колективу компаній виробляти більше, ніж складає сума їхніх індивідуальних результатів; формування єдиних фінансових відносин та взаємної фінансової підтримка між членами кластеру; можливість залучення інвестицій; створення єдиної операційної системи в рамках кластеру, що забезпечує доступ до всіх його ресурсів для отримання кінцевого результату; можливість надання допомоги у вирішенні виникаючих питань органами місцевої влади та владних установ.

Висновки. Вітчизняний досвід існуючих кластерів є позитивним, що дає підстави казати про необхідність провадження цього процесу і в інших регіонах країни за наявності в них необхідних передумов. Застосування та успішна реалізація кластерного підходу дозволить пришвидшити темпи інноваційного розвитку, підвищити конкурентоспроможність на внутрішніх та зовнішніх ринках та сформувати ефективну структуру економіки регіонів та держави.

Список використаних джерел:

1. Войнаренко М. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні // Економіст. – 2000. – №1. – С.29-33.

2 .Мингалева Ж., Ткачева О Кластери и формирование структури региона // Мировая экономика и международные отношения . – 2000. – №5. – С.97-102.

3. Портер М. Конкуренция: Учеб. пособие/ Пер. с англ.— М.: Издательский дом "Вильямс", 2001. — 495 с.

4. Соколенко О.И. Производственн ы е системы глобализации: Сети. Альянси. Партнерства. Кластери: Укр. контекст. — К.: Логос, 2002. — 646 с.