WEB-ресурс научно-практических конференций

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Нестеренко Л.Б.

Дніпродзержинський державний технічний університет

У статті розглядаються можливість та доцільність використання суб’єктно-орієнтованих технологій в навчальному процесі, завдяки яким значно підвищується ефективність навчання.

Важливою умовою проведення реформи вищої освіти є розуміння викладачами сутності перетворень, їх актуальності та необхідності. Попередній аналіз досвіду з впровадження багаторівневої системи навчання в вищих навчальних закладах   показує, що саме недооцінка можливості реформування безпосередніми виконавцями створює ситуацію затяжного переходу на якісно новий рівень навчання. Це стосується і реформування навчального процесу у ВНЗах , особливо його організаційно-педагогічного укладу. Мова йде про зміну самої стратегії функціонування   вищої школи, що передбачає демонтаж так званої “предметно-центричної” системи і формування на її місці “ антропоцентричної ”. Іншими словами, виникає необхідність відмовитися від практики, що склалася, коли в навчальному процесі все підкорено Предмету, на користь практиці, коли все підкорено Студентові. Зрозуміло, що така зміна парадигм передбачає не тільки практичну реалізацію системи принципів багаторівневого навчання (диверсифікація, модульність, інтерактивність та ін.), але й впровадження адекватних педагогічних технологій.

Таким чином, важливим аспектом підготовки викладачів до роботи в умовах розвиваючого навчання є концептуальне обґрунтування удосконалення організаційно-педагогічних основ основних видів навчальних занять у ВНЗах .

Основними видами занять є лекції та семінари, отже, центр тяжіння з реалізації ідей продуктивного навчання фокусується саме тут.

Використання нетрадиційних (некласичних) форм лекцій наряду з традиційною (класичною) дозволяє суттєво активізувати студентську аудиторію, викликати в неї підвищений інтерес до дисциплін, що вивчаються. В цьому плані виключно успішними є такі форми лекції, як лекція-візуалізація, лекція удвох, лекція-прес-конференція та ін.

В лекції-візуалізації у викладача з’являється можливість супроводжувати вербальну інформацію рисунками, структурно-логічними схемами, діаграмами, опорними конспектами тощо. Тому лекцію відрізняє достатньо висока дидактична і візуальна ефективність.

Лекцію удвох доцільніше застосовувати, коли в змісті матеріалу існує протиріччя між теорією та практикою, між новими та старими знаннями. Діалогічна взаємодія двох викладачів протікає через подолання протиріч, які існують і виникають.

Така лекція створює сприятливі умови для особистісних якостей викладачів. При цьому обидва викладача повинні бути сумісними і інтелектуальному та психологічному відношеннях. Цей вид лекції сприяє розвитку у студентів альтернативного мислення та формує культуру ведення дискусії.

Іноді слід використовувати лекцію-прес-конференцію. Організаційно-методично така лекція має бути побудована за попередньо заданими питаннями, що стосуються конкретної теми, або за такими питаннями, що студент формулюють безпосередньо на лекціях після оголошення теми. Важливим результатом цього виду лекції є те, що студенти набувають досвід лаконічного формулювання питань та відповідей, вчаться активно опонувати, переконливої аргументації та зосередженості.

Але в той же час слід відзначити, що застосуванню нетрадиційних форм лекцій вимагає від викладача великої інтелектуальної напруги, ґрунтовної теоретичної підготовки, відповідного досвіду.

За своїм дидактичним значенням виправдовує себе практика організаційно-педагогічної розмаїтості семінарських занять.   Семінари можуть проводитися в форму диспутів, ділових ігор, рішення ситуаційних задач, дискусій тощо.

Семінар-дискусія, як ніякий інший, дозволяє забезпечити в процесі навчання взаємодію трьох компонентів: викладач – змістовна навчальна інформація – студент. Саме в процесі повноцінно методично забезпеченої дискусії студенти включаються в основні розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація, абстрагування, узагальнення, конкретизація).

Оскільки обов’язковою складовою дискусії є питально-відповідальна процедура, то участь студентів в цій роботі допомагає їм набувати вміння формулювати закриті та відкриті, конкретні та неконкретні, прості та складні питання. Те саме стосується і відповідей на поставлені питання. Студенти завдяки дискусії вчаться розрізняти відповіді визначені та невизначені, прямі та опосередковані тощо. Позитивний емоційний фон на таких семінарах дозволяє активізувати продуктивну діяльність студентів. Розвиткові можливості семінару, особливо в формі дискусії, ще далеко не вичерпані.

Отже, врахування розглянутих аспектів використання активних педагогічних технологій в роботі викладачів вищої школи дозволить підвищити якість підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, сформувати нове покоління спеціалістів, що відповідають сучасним вимогам ринку, володіють лідерськими якостям, розвинутими комунікативними здібностями, високою адаптивністю, наявністю системного і стратегічного мислення, креативністю , здатністю до інноваційної діяльності, прагненням до професійного саморозвитку та самовдосконалення.

Список використаних джерел:

1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.