WEB-ресурс научно-практических конференций

БЕЗРОБІТТЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРОБЛЕМА НА ШЛЯХУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ

Перова О.А., Пацюк Н.В.

Національна металургійна академія України

Центральною соціальною проблемою сучасного суспільства є безробіття. Україна знаходиться на шляху лібералізації економіки. Зміни, що викликані ринковими перетвореннями економіки здебільшого є позитивними, бо сучасні підприємства, що створюються, сягають достатньо високого рівня розвитку, але в соціальній сфері досі залишаються деякі проблеми, які є невирішеними та потребують до себе значної уваги. Безробіття і є однією з таких проблем. Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва.

За даними ООН в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток (750 млн. чол.).

Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття однією з головних проблем суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки. Навіть за наявності вільних робочих місць забезпечення повної зайнятості є неможливим.

Першу спробу пояснити сутність безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус, пояснюючи його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування.

У середині 50-х рр. виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям на думку її авторів слід через обмеження технологічного прогресу, його сповільнення.

Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи, або зменшуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.

Концепція безробіття (класичний підхід) не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги.

Такі соціально-економічні явища, як структурні зміни в економіці, нерівномірність розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах, постійний прогрес техніки, диспропорційність розвитку економіки, неузгодженість процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників тощо зумовлюють виникнення безробіття.  

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого ? великим суспільним лихом, що становить загрозу для сталого економічного розвитку країни, через те, що спричиняє чимало соціальних проблем (погіршення рівня життя, зниження кваліфікації працівників, ріст злочинності, зниження самооцінки людини та ін.).

Скорочення зайнятості і зростання рівня безробіття, починається з середини 90-х років. Основною причиною звільнень працівників є розпочата структурна перебудова економіки: припинення діяльності підприємств, продукція яких не знаходить збуту або виявляється неконкурентоспроможною, перехід до інших форм власності. Такі процеси переживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочиналися, збільшувалася кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринку відбувається послідовно, працездатні особи, що звільнені з державних установ та підприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної форми власності, розпочинають власну справу тощо.

Згідно статистичних даних, показники безробіття є дещо нижчими у великих містах: Києві, Одеси, Харкові, східних та південних регіонах з відносно диверсифікованою економікою та перспективами економічного зростання, ніж у сільських та моноструктурних регіонах зі слабо розвинутою інфраструктурою та невисоким потенціалом для швидкої реструктуризації (що здебільшого спостерігається в західній та північній частинах країни) спостерігаються високі показники безробіття.

В Україні на початку 2006 року рівень безробітних складав 3,3% працездатного населення. Найвищий рівень безробіття у 2006 році був зареєстрований у Тернопільській області (7,1%), найнижчий - у Києві (0,4%).

Проблема значної невідповідності у рівнях розвитку регіонів України посилюється дуже низькою мобільністю, обумовленою обмеженнями по реєстрації, великими цінами на житло, слабо розвинутою системою транспорту та постійно зростаючими поточними витратами.   Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; впровадження механізмів розвитку вітчизняного виробництва; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування.

Для досягнення сталого розвитку країни необхідно скоротити рівень безробіття за допомогою створення умов для навчання та перенавчання населення, що сприятиме стабілізації життя людей через наближення обсягу попиту робочої сили до її пропонування.

Література:

1. www.refine.org.ua

2. Безтелесна Л.І. Ринкові механізми управління людським розвитком – Рівне, 2006. – 310с.