WEB-ресурс научно-практических конференций

СТАЛИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ТА НЕТРАДИЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ

Рожко А.О.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

В ХХІ столітті людство зіштовхнулося з низкою глобальних проблем, від вирішення яких залежатиме його подальший розвиток. Серед них: енергетична криза, глобальна зміна клімату, політична та соціальна напруженість деяких регіонів світу. Через стрімке економічне зростання країн, що розвиваються, виникає потреба в ефективному енергопостачанні виробничих галузей економіки. Однак враховуючи світові тенденції глобального потепління, країни змушені диверсифі­кувати джерела постачання енергоносіїв. Ситуація в країнах-експортерах традиційних видів палива є політично нестабільною, що ставить під сумнів надійне та безперебійне постачання відповідного   палива до країн-споживачів. В цих умовах різко посилюється роль нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії - економічно вигідних, екологічно чистих та перспективних носіїв як теплової, так і електричної енергії.

Розуміння обмеженості та швидкої вичерпності корисних копалин, шкідливість спалювання викопних видів палива, загроза глобальної екологічної кризи сприяли теоретичним розробкам та методологічним рекомендаціям щодо практичного впровадження моделей сталого розвитку в різних країнах світу. Крім того, значна відмінність у рівнях соціально-економічного розвитку індустріальних країн і країн, що розвиваються, досягла таких масштабів, коли це сприймається обома сторонами як глобальна загроза міжнародній стабільності. Саме реалізація стратегії сталого розвитку розглядається як шлях подолання соціально-економічної напруженості між країнами завдяки можливості подолання відставання  у параметрах якості життя у менш розвинених країнах від аналогічних параметрів у розвинених країнах.

В Україні використання нетрадиційних джерел енергії набуло особливої актуальності саме в умовах поширення концепції її сталого розвитку. Ця концепція є „першим кроком на шляху включення нашої країни в процес формування стратегії розвитку на нинішнє століття, основні цілі якої сформульовані у низці міжнародних документів та програм, розроблених під егідою ООН, і стосуються широкого спектру проблем, що охоплюють економічні, суспільні та екологічні сфери діяльності” [1].

Поняття „сталий розвиток” було вперше   запропоновано у 1987 році у звіті Комісії з питань навколишнього середовища та розвитку Організації Об’єднаних Націй „Наше спільне майбутнє” ^[1] . Так, „сталий розвиток – це розвиток, який відповідає потребам теперішнього покоління, та не зачіпає інтересів прийдешніх поколінь у задоволенні власних потреб” [2].

Сталий розвиток країни характеризується дією певних чинників, які становлять собою трьохвимірну модель сталого розвитку – так звану „триколонну модель” [ 2 ] . На рисунку 1 видно, що трьома вимірниками сталого розвитку будь-якої країни обов’язково виступають: економіка, суспільство, довкілля. Вважається, що ці три сфери є взаємо проникаючими та взаємозалежними. Суспільство потребує економічного розвитку, яке не шкодило б навколишньому середовищу та сприяло його духовному та матеріальному росту.

В цьому аспекті використання відновлювальних та нетрадиційних джерел енергії не суперечить концепції сталого розвитку країни, оскільки спричинює позитивний вплив як на підвищення економічної ефективності використання енергії, суспільний розвиток, так і на стан навколишнього середовища. Таким чином, енергія, отримана з відновлювальних джерел, є надійною альтернативою для України на шляху її сталого розвитку.

Рис. 1. Тривимірна модель сталого розвитку

У новому плані розвитку країн ЄС, ухваленому 9 березня 2007 р. на саміті Європейського Союзу, йдеться про збільшення до 2020 року частки енергії, отриманої з відновлювальних джерел, до 20%. Окрім цього, планується також збільшити частку використання біопалива у транспортному секторі до 10%. ЄС також прийняв одностороннє рішення про зниження на 20% частки викидів парникових газів до 2020 року проти рівня 1990 року.

За прогнозами Єврокомісії, частка імпортованої ЄС енергії зросте до 65% до 2030 року, причому імпорт природного газу становитиме 84%, а нафти – 93% [ 3]. Тому втілення пропонованих ЄС заходів забезпечить певний рівень енергобезпеки в регіоні, підвищить конкуренто­спроможність галузей економіки та завадить зміні клімату.

На нашу думку, формулюючи постулати сталого розвитку для України з огляду на використання відновлювальних джерел енергії, необхідно ґрунтуватись на таких принципах:  

- енергозабезпечення (де головним є безперебійність енерго-постачання та надання якісної енергії і послуг);

- енергодоступності (за ціною та енергоощадністю);

- енергоприйнятності (за мінімальним впливом на навколишнє середовище).

Цей комплекс принципів повинен становити фундамент енергетичної стратегії України в ХХІ столітті та досягнення її сталого і економічно ефективного розвитку в майбутньому.

Список використаних джерел:

1. Проект Постанови Верховної Ради України “Про концепцію переходу України до сталого розвитку”. - http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=18607&pf35401=55083

2. J.-F.Hake, R.Eich, M.Kleemann, W.Pfaffenberger. Erneubare Energien: Ein Weg zu einer Nachhaltigen Entwicklung? – Vorlesungsmanuscripte des 8.Ferienkurses “Energieforschung” vom 23. bis 27.September 2002 in der Jakob-Kaiser-Stiftung. – S.8.

3. Шмідт Г. Нова енергетична політика для Європи. // Зелена енергетика. - №1. – 2007. – С.5.