WEB-ресурс научно-практических конференций

ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ – ЯК ФАКТОР СТАЛОГО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Яковлєва Н.Г.

Національна металургійна академія України, м.Дніпропетровськ

В межах світової економічної системи, яку формують взаємозв'язки на мікро- і макрорівнях відбуваються різ­номанітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні, політичні, культурні та інші відносини. На їх ґрунті розвивається, зокрема, міжнародна інвестиційна діяльність, що пов'язана з вивозом капіталу.

В умовах глобалізації економічних процесів і укріплення національної економіки виникає необхідність адекватно і динамічно реагувати на зміни в світовому господарстві, з метою зайняття в ньому належного місця.

Одна з головних задач, що стоїть перед Україною – визначення пріоритетних напрямків розвитку і побудова ефективної інноваційно-інвестиційної моделі, що буде здатна забезпечувати фінансування модернізації і приросту виробничих можливостей. Ця задача поставлена на державному рівні і досліджується багатьма науковцями: В. Гейцем , І.Бланком, М. Чумаченком , П. Єщенком , Б. Кваснюком , О.Гаврилюком, А. Філіпенком , В. Сухарським та іншими.

Переважаюча форма міграції капіталу у сучасних умовах – пряма підприємницька.

В Україні через відсутність ефективної економічної політики диференційний підхід щодо залучення іноземних інвестицій для розвитку пріоритетних галузей не працює.

З інституціональної точки зору, розвиток регіональної соціально-економічної системи слід вважати не тільки пов’язаним з досягненням економічного зростання, але й зумовленим   позаекономічними силами, такими, як політика, психологія, право.

В цих умовах необхідно розробляти у комплексі регіональну та інноваційну технологічну модель розвитку, всіляко стимулюючи збільшення частки відповідного інформаційно-технологічного фактора економічного зростання.

Регіональний розвиток інноваційної моделі має величезне значення для зниження витрат, зростання прибутку, а отже, і збільшення інвестицій підприємств підсистеми створення інвестиційного продукту.

З 2003 року у всіх регіонах України продовжувалася тенденція нарощування активності іноземних інвесторів.

Один з методів активізації іноземного інвестування був апробований у другій половині 1990-х років. В Україні 10% території було охоплено спеціальними режимами інвестування.

В результаті таких нововведень диференціація пільг стосувалася не лише різних зон, а навіть конкретних випадків. З однієї сторони це дозволяє концентрувати увагу на проблемних галузях чи підприємствах, з іншої – рішення про обрання регіонів може виглядати нераціональним.

Нажаль, не дивлячись на збільшення припливу іноземного капіталу в деяких регіонах, значного загального ефекту від запровадження СЕЗ не спостерігалось.

Розробка та реалізація регіональної стратегії розвитку повинні базуватися на зацікавленості регіонів у активній соціально-економічній діяльності; остання ж можлива на базі підвищення ролі регіонів в управлінні соціально-економічними процесами.

Розвиток науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт вимагає значних капітальних вкладень у науку, її експериментальну базу і впровадження виробництва.

ПІІ необхідні для реалізації перспективних регіональних інвестиційних проектів, пов’язаних із модернізацією і раціоналізацією різних підприємств регіону. Гарантією успіху такої справи може служити невикористаний величезний науковий, винахідницький та технологічний потенціал, що до тепер користується високою оцінкою на Заході.

Активізувати даний процес має запровадження механізму державного страхування інноваційних кредитів та надання державних гарантії   з стратегічних напрямів інноваційної діяльності, особливо по відношенню до малих інноваційних підприємств, що розробляють та впроваджують високотехнологічну продукцію.

Інвестиційна сфера регіону повинна чітко забезпечувати доступ до інформації щодо інвестування в регіоні, проводити активний маркетинг, розробляти комплексні інвестиційні програми в рамках інвестиційної політики регіону, проводити моніторинг реалізації програм та їхнє коригування.

  Таким чином, теоретичне обґрунтування критеріїв оптимізації механізмів іноземного інвестування до української економіки є важливим задля покращення результативності означеного процесу, а самі капітали закордонного походження можуть та повинні відіграти важливу стабілізаційну роль, постати прискорювачем росту.

Необхідна єдина науково обґрунтована програма соціально-економічного розвитку, яка б визначала пріоритети міжнародної спеціалізації національної економіки та відповідала програмі зовнішньоекономічної політики; загальнодержавна концепція регулювання інвестиційної політики, ґрунтована на оптимальному поєднанні державних і ринкових систем.

Список використаних джерел:

1. Держава та економічне зростання (концепція державного регулювання відтворювальних процесів в економіці України) / За ред. Б.Є. Кваснюка . - К.: Інститут прогнозування, 2001. - 88с.

2. Орловська Ю.В. Стратегічне управління інвестиціями в регіональний розвиток. – К.: Знання України, 2004. – 336с.