WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ В МАЛОМУ БІЗНЕСІ

Д.е.н. Фінагіна О.В. *, Дубовик О.М. **

* Донецький національний університет, ** Донецький гуманітарний інститут

Постановка проблеми. Роль малого бізнесу в сучасній економіці важко переоцінити. У розвинених країнах продукція, яка вироблюється в цьому секторі, складає велику частину валового національного продукту і експорту, в ньому зосереджене значне число робочих місць. Однак, як свідчить світова практика, життєздатними виявляються ті малі підприємства, які застосовують форми і методи управління, засновані на стратегії підприємництва. Тому формування та впровадження такого управління є провідною задачею для розвитку малого бізнесу в Україні.

Актуальність проблеми. Специфіку становлення сфери малого бізнесу в умовах формування ринкового середовища висвітлювали в своїх працях такі вітчизняні вчені, як Алексєєв, Білоус, Безтелесна, Бутинець, Варналій, Варотіна, Ястремський та ін. Однак ще досі не достатньо вивчені проблеми управління в малому бізнесі за сучасних умов хазяйнування в нашій державі, що обумовлює наукову значущість цього дослідження. Аналіз вітчизняної практики малих форм бізнесу показує, що невдачі багатьох підприємств обумовлюються багатьма причинами, але найголовнішою є незадовільне управління колективом, недоліки в менеджменті.

Виклад основного матеріалу. У світовій практиці існує думка, що підприємець – це той, хто організовує власну невелику справу. Специфічним інструментом підприємництва на малих підприємствах служать систематичні інновації. Вони включають цілеспрямований організований пошук нових рішень і, що важливо, постійну націленість на них, що   дано не кожному і багато в чому залежить від особи керівника, який повинен бути здібний до економічних експериментів, до ризику, не боятися новаторства, бути розповсюджувачем досвіду, творцем команди.

Будь-яке підприємство проходить мінімум три фази: першу – фазу відкриття та початку діяльності; д ругу – фазу закріплення в ринковому і конкурентному середовищі; третю – фазу розширення та розвитку, стійкого отримання прибутку. Задача підприємця – максимально скоротити час перших двох фаз. Іншими словами, необхідно пройти ці фази на максимальних швидкостях з мінімумом бар'єрів [1, с. 20] .

Вся управлінська робота в рамках бізнес-структур зводиться до певних початкових процесів: постановка задачі; планування і прогнозування; координація і ухвалення рішень; маркетинг; мотивація діяльності; контроль за виконання поставлених задач. Такий підхід дає для керівника можливість ефективно координувати свої дії по управлінню організацією.

Так само комплексний підхід дає можливість визначити функції підсистем і складних великих систем, в межах яких доводиться діяти підприємцю. Необхідно враховувати, що системи, з якими доводиться зустрічатися в підприємницькій діяльності, є складовими елементами крупніших підсистем (господарських комплексів районів, міст, областей, галузей, що включають багато фірм і підприємств різної приналежності). Відзначимо, що ці системи і підсистеми знаходяться в постійній динаміці, вони видозмінюються, удосконалюються, діють, реорганізуються (а можливо деградують чи зникають).

Разом із специфікою підприємницького управління існують особливості організації менеджменту малих підприємств. Малі підприємства відрізняють простота форми управління і нечисленний управлінський штат. Як правило, тут немає розділення функції власності і управління. Організація малого підприємства органічна по своєму пристрою. Тут відсутні ідеї делегування. Однією з основних особливостей малих підприємств є відсутність регламентації ініціативи; упор робиться на неформальне спілкування, інтенсивність якого висока і яка, по суті, стає і системою суворого контролю.

Слід зазначити, що при новій практиці господарювання на підприємствах неможливий командний стиль керівництва; швидше тут йде, як вважають самі керівники, трансформація від автократичного управління до демократичного [2, с.39] . Обов'язковим елементом в демократичному управлінні є постійне підвищення рівня знань і керівництва, і службовців, а також взаємонавчання.

Завдяки відсутності формальних структур гранично спрощується система ухвалення управлінських рішень, зростає ступінь особистої участі керівників в діяльності всіх працівників фірми. Глава підприємства нерідко сам займається бухгалтерським обліком, аналізом комерційної діяльності, фінансами, постачанням і збутом, цінами і рекламою. У випадку, якщо власних знань і досвіду не вистачає, звичайно вдаються до послуг фахівців. Але головна особливість – прагнення до колективної праці. Загальна сумісна зацікавленість в максимальному результаті роботи спільно, обумовлена участю в прибутках фірми і бажанням зберегти зайнятість. Проблема полягає в тому, де узяти такі кадри, як зробити штати фахівців і керівників здібними до інноваційних ідей, до заповзятливості.

Основним джерелом поповнення підприємства кадрами є молоді фахівці. Однак практика показує, що, не дивлячись на вжиті заходи по вдосконаленню учбових програм в вузах, випускники учбових закладів ще не одержують в процесі учбової підготовки достатніх знань в області практичної організації і управління виробництвом, навичок роботи з людьми, технології управління [2, с.37] . Ці недоліки учбової підготовки повинні бути ліквідовані в процесі стажування фахівців на підприємстві. А ось тут повинен бути забезпечений стик малого бізнесу з вищими учбовими установами. Для підприємства – фахівець, що пройшов стажування в системі малого бізнесу; для вузу – база практики і для студентів і для викладачів.

Одним з цікавих напрямів навчання малому бізнесу є створення бізнес-інкубаторів – організацій, які створюють найсприятливіші умови для стартового розвитку малих підприємств шляхом надання комплексу послуг і ресурсів, що включають: забезпечення підприємств площею на пільгових умовах, засобами зв'язку, необхідним устаткуванням, проведення навчання персоналу, консультування і т.д. Комплекс послуг – це одна з найголовніших умов, тому що саме комплексність має значення для стартового розвитку малих підприємств. Таким чином, підприємець зосереджений на одній задачі – почати випуск продукції (послуги) і вийти на ринок, вся решта проблем йому допомагає вирішувати команда бізнес-інкубатора (адміністрація, експерти, консультанти). Вона допомагає придбати підприємцю "свою особу", представляє його інтереси в зовнішньому середовищі, створює позитивний імідж.

Висновок . Таким чином, однією з основних проблем розвитку малого бізнесу в Україні залишається недосконале управління, зокрема через відсутність кваліфікованих керівних кадрів. Цим питанням, в першу чергу, повинно бути надано увагу на рівні розробки державних програм підтримки малого бізнесу. Іншим напрямом є вдосконалення програм навчання у вищих учбових закладах з урахуванням специфіки управління малими підприємствами. Союзи підприємців, з свого боку, повинні активніше працювати у напрямі навчання керівників для малого бізнесу (наприклад, створення бізнес-інкубаторів). І лише такі комплексні заходи здатні привести систему управління на вищий якісний рівень і зробити малий бізнес основою економіки держави.

Список використаних джерел:

1. Орлов А. Введение в малый бизнес. – М.: Институт инвестиций и предпринимательства, 2001. – 196 с.;

2. Белоус Г. Развитие малого предпринимательства в Украине // Экономика Украины. – 2000. – № 2. – С.35-41.