WEB-ресурс научно-практических конференций

КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ - ЗАПОРУКА УСПІШНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Рябик Г.Є.

Харківський національний економічний університет

Жорстка конкуренція між товаровиробниками вимагає від підприємств приділяти увагу формуванню і підтримуванню конкурентних переваг, що є запорукою конкурентоспроможності фірми на обраному сегменті ринку. Відомо, що на конкурентоспроможність впливає багато чинників, серед яких особливе місце займають конкурентні переваги. Що ж розуміти під терміном „конкурентні переваги”?

Проблемами визначення конкурентних переваг займалися багато дослід­ників. Аналіз публікацій свідчать про складність досліджуваної категорії.

До авторів, які досліджувало проблеми посилення конкурентних переваг відносяться М. Портер, Ф. Котлер , І. Ансофф , Ж.-Ж. Ламбен , Р.А. Фатхутдинов , А.Ю. Юданов , В.Д. Нємцов, Л.Є. Довгаль та ін.

На думку видатного науковця М. Портера , конкурентні переваги проявляються або в більш низьких, ніж у конкурента витратах, або у спроможності вимі­рювати і контролювати додаткову вартість, яка перевищує до­даткові витрати від диференціації. О. Зозульова вважає, що конкурентні переваги - це сукупність заходів, спрямованих на вдосконалення власної діяльності, безпосереднє ослаблення конкурентів і вплив на зміну ринкового середовища [ 2]. Н. Задорожна конкурентні переваги розглядає як сукупність відносин, що є предметом регулювання за допомогою комплексу правових норм [2]. Р.А. Фатхутдинов трактує   конкурентні переваги, яка ексклюзивну цінність, якою володіє система і яка дає їй перевагу над конкурентами [4]. За визначенням І.З. Должанського та Т.О. Загорної [1] конкурентна перевага — рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми (а здобувають також для май­бутнього споживання) всіх видів ресурсів. Отже, єдиного визначення категорія немає.

Конкурентні переваги є концентрованим проявом перева­ги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти еко­номічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяг продаж) [ 1 ] .

Конкурентну перевагу ні в якому разі не можна ототожнювати з потенційними можливостями компанії. На відміну від можливостей - це факт, що фіксується в резуль­таті реальних й очевидних переваг покупців. Можна мати новітні технології, кращі ніж у конкурентів, більш кваліфікований персонал, при цьому мати гірші економічні показники діяльності. В цьому випадку перші переваги не можна розглядати як конкурентні переваги. Вони є лише передумовою для формування в майбутньому переваг над конкурентами. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою й ре­зультатом господарської діяльності [3].

Автор В.А. Павлова пропонує наступний алгоритм визначення конкурентних переваг: 1) необхідно   визначитися з поняттям цієї категорії та можливими ви­дами переваг; 2) уявити структуру галузі, в якій підприємство працює; 3)   вивчити джерела конкурентних переваг та формувати їх стійкими; 4) аналізувати та передбачувати дії головних конкурентів [2].

Досягнення конкурентних переваг забезпечується в результаті   систематичного моніторингу спрямованості впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на конкурентоспроможність фірми.

Вважається, що дії конкурентних переваг залежать від можливості конку­рентів копіювати досвід лідерів галузі. Саме це змушую певний час удосконалювати власне виробництво. Проте такий шлях є до­сить невдалою стратегією, пов'язаною з незаконними підходами і формуванням негативного іміджу, хоча на першому етапі за рахунок ціни нижчої, ніж у конкурента, можна підвищити прибутковість.

Проаналізувавши наведені трактування категорії „конкурентні переваги” можна сказати, що конкурентна перевага, насамперед - це здатність фірми якнайкраще розподілити свої обмежені ресурси, досягаючи більш стійкого і тривалого положення на ринку ніж конкуренти. Тобто потрібно визна­чити, куди вигідніше спрямовувати ресурси, які можливості підприємства слід розвивати, щоб забезпечити високий рівень конкурентних переваг.

Список використаних джерел:

1. Должанський І.З. , Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства. - К.: Центр навчальної літератури, 2002. - 282 с.

2. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во ДУЕП, 2006. - С.37.

3. Портер М. Стратегія конкуренції і методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. - К.: Основи, 1997. - 451 с.

4. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации : Учеб . пособие . - М.: Эксмо , 2004. - 544 с.