WEB-ресурс научно-практических конференций

УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ПАРТНЕРІВ МОЛОЧНОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

Золотих І.Б.

Миколаївський   державний   аграрний   університет

Постановка проблеми. В агропромисловому комплексі України важливе місце належить молокопродуктовому підкомплексу, який забезпечує населення необхідними продуктами харчування. На жаль, їх споживання   є вкрай низьким і становить 49,6 % від норми. Тому дослідження питань, пов’язаних з функціонуванням молокопродуктового   підкомплексу є актуальним.

Вказана проблема протягом останніх років знаходиться в центрі уваги дослідних робот таких вчених, як: Бєлкіна Е. Н., Дудар Т. Т., Ільчук М. М., Кочкін П. П., Левчук Н., Мельник І. О., Пожидаєва Е. С., Поліщук М. П., Савицька В. П., Рухтурак М. В., Шевельова С. О., Юдін В.С. та інші.

Однак питання, пов’язані з організацією економічних відносин партнерів молочного підкомплексу, все ж залишаються недостатнє вивченими. Тому дослідження сучасного стану справ у цієї сфері та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення економічних відносин є метою цієї праці.

Стабільне функціонування молокопродуктового підкоплексу залежить перш   за все від удосконалення економічних відносин його партнерів. Одним із заходів у цьому плані є створення крупних регіональних формувань, функціонуючих на кооперативних, або корпоративних засадах. У цьому плані на увагу заслуговує, наприклад, досвід російських компаній, як: «Вімм – Білль – Данн», «Петмол», «Пермьмолоко» та інших. Компанія «Вімм – Білль – Данн» за останні 3 роки домоглася перебороти спад на фермах і залучити собі додаткових постачальників молока. З кожним господарством укладається договір про розвиток молочного скотарства на взаємовигідній основі. Компанія закуповує сучасні устаткування для доїння, охолоджування, зберігання й обліку виробництва молока на фермах. Устаткування при цьому передається неї на умовах лізингу терміном на 8 років, а сільгосппідприємства розраховується за нього молоком.

Другий напрям цієї компанії у розвиток власної сировинної зони – кормова база. Застарілий парк машин не дозволяє господарствам вчасно зібрати і зберегти врожай кормових культур. Тому компанія також закуповує кормозбиральні комбайни, оплата – також здійснюється поставками молока. Не відмовляє підприємство своїм господарствам і в грошовій підприємці під час посівної і збиральної компаній, у відновленні високопродуктивного молочного стада, у навчанні кадрів. При цьому «Вімм – Білль – Данн» веде жорсткий контроль витрат на виробництво продукції.

Проте, слід вказати, у цьому випадку іноді виникає загроза захоплення такою компанією основної сировинної зони, що може призвести до занепаду малих молочних підприємств і монополістичного диктування цін виробникам молока [1].

  Для України представляє інтерес і досвід західних країн світу, зокрема США, де ще в 1948 був прийнятий закон «Про товарно – кредитну корпорацію» (ТКК), що діє і до сього дня. Найважливішою формою діяльності ТКК є програми кредитування під заставу товарів, які дозволяють виробникам отримувати короткостроковий кредит під майбутній урожай, оцінений за державними заставними цінами, наданні цього ТКК підтримує попит, купуючи молоко по встановленим законом мінімальним цінам. Це молоко йде потім на виробництво сира, масла і сухого молока. Значна частка купленої ТКК продукції експортується. Другим методом підтримки попиту США стали продовольчі талони для малозабезпечених верств населення. Виплати держави за цією програмою досягають 25 млрд. доларів в рік. Окрім цього, тут діє програма шкільних сніданків і обідів, для дітей із малозабезпечених сімей. Все це в комплексі підвищує попит і ціни на молоко. Конгресом США на цю програму виділяється близько 4,5 млрд. доларів в рік. Система державного регулювання, що діє, істотно змінила весь АПК США і особливо його молочний сектор [1].

  Деякі крокі у сьому напрямку робляться на Миколаївщині. У першу чергу це стосується ЗАТ «Лакталіс – Миколаїв» та ЗАТ «Баштанській сир завод». Вони надають господарствам своїх сировинних зон, в рахунок продукції, що поставляється ними, обладнання для доїння корів, первинної обробки і зберігання молока, а також техніку для заготівлі кормів.

  Важливою складовою економічних відносин між партнерами молоко продуктового підкомплексу є встановлення обґрунтованих за своїм розміром закупівельних цін на молочну сировину, яка закуповується заводами у сільгосппідприємств.

У цьому плані, на нашу думку, заслуговує на увагу досвід підприємств Ленінградської області(Росія). Тут оплату молочної сировини здійснюють не по сортності, а відповідно до рівня якості і безпеки (вмісту білка, жиру, термостійкості, щільності, бактерійного обсіменіння і соматичних клітин). Закупівельна ціна має такий вигляд:  

       Ц = Цб х Кж х Кб х Кщ х Кз,

де: Ц – закупівельна ціна;

Цб –базісна ціна;

Кж – відношення фактичну вмісту жиру (в%) до базисного (3,4%);

Кб   - відношення фактичну вмісту білка (в%) до базисного (3,0%);

Кщ - відношення щільності фактичною до щільності базисною (1030кг/м ³ );

Кз – коефіцієнт зниження ціни в залежності від товарного сорту молока.

Для другого сорту він дорівнює 0,9. Для несортового він становить 0,8, а для молока з кислотністю від 21 град. – 0,4.

Порядок розрахунку розглядається і затверджується на Раді директорів молочного заводу, в яку входять і керівники сільгосппідприємств. Даний порядок розрахунку фіксується в їх двосторонній угоді [4].

Увагу заслуговує досвід Баштанского сирзавода, якій встановлює закупівельні ціни виходячи з вмісту в молоці білка і жиру. Молоко вважається базисним із жирністю – 3,4% та з білком – 3,0% . За кожний додатковий відсоток вмісту жиру підприємство доплачує 117,65 грн. за 1000 літрів молока, а за кожний відсоток білка – 200 грн. Як бачимо, і в багатьох розвинених країнах світу, стимулювання підвищення вмісту білка є більшим, ніж   жиру.

Як показує досвід зарубіжних країн, пріоритетним напрямом в розвитку молочного сектора повинен стати державний протекціонізм щодо відновлення і розвитку крупних молочних комплексів і механізованих ферм, які в найближчому майбутньому стануть головними постачальниками молока для переробки.

Потрібні гарантовані держзамовлення на постачання необхідних обсягів |обсяг| високоякісного молока з |із| одночасним грамотним державним датуванням молоковиробників. Дотації повинні надаватися в першу чергу |передусім,насамперед| сільгосппідприємствам, здатним |здібний| вести виробництво на основі прогресивних технологій.

Необхідна комплексна економічна допомога і регламентація з боку держави. Досвід |дослід| |спільний| аграрної політики Європейського Союзу |спілка,сполучник| показує, що 2/3 свого бюджету дане співтовариство |спілка| витрачає на дотації і субсидії для аграрного сектора, внаслідок чого забезпечується продовольча безпека, висока якість продукції і стабільність цін на неї. В результаті витрати   середньої європейської сім'ї на продукти харчування складають приблизно 15 % її бюджету [2].

Висновки. Удосконалення економічних відносин між партнерами молокопродуктового підкомплексу доцільно здійснювати за наступними напрямами:

-    створювати крупні регіональні інтегровані кооперативні або корпоративні формування ;

-    становленні обґрунтованих за своїм розміром закупівельних цін на молочну сировину;

-    в Україні, за прикладом товарно–кредитної корпорації в США, доцільно створити спеціальний аналогічний орган, який би поряд з Аграрним фондом представляв би інтереси товаровиробників;

- потрібна комплексна економічна допомога і регулювання економічних відносин партнерів молокопродуктового підкомплексу з боку держави.

Список використаних джерел:

1. Кочкин П.П. Регулирование рынка молока в США // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2005. - №5. – С.58-60.

2. Кудлай В.Г. Пріоритетні завдання і напрями розвитку регіонального ринку молока і молочних продуктів // АгроІнКом. - 2006. - С.26-27.

3. Левчук Н. Стан виробництва, переробки та реалізації молока в Україні // Економіст. - 2003. - №10. – С.56.

4. Юдин В.Е. Производство и оплата молока в зависимости от показателей качества: опыт Ленинградской области // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2002. - №7. – С. 11-12.