WEB-ресурс научно-практических конференций

АНАЛІЗ МЕТОДІВ ПРОЕКТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР ПІДПРИЄМСТВ

Курінний О.В.

Харківський національний економічний університет

Невідповідність організаційного потенціалу вітчизняних підприємств вимогам, які пред'являються ринковою економікою, викликала необхідність в налагодженні організаційних структур управління. Проте мала кількість вітчизняних методичних розробок у області проектування організаційних структур управління (ОСУ), привела до того, що при їх проектуванні на вітчизняних підприємствах не використовуються наукові підходи і методи.

Це обумовлює актуальність даної проблеми, що стоїть на шляху до підвищення ефективності функціонування вітчизняних промислових підприємств, оскільки за рахунок «ефекту підвищення організованості» можна забезпечити істотне зростання економічних і соціальних результатів.

В цілому розробки у області оргпро е кт у ван н я здійснюються в двох напрямах:

- типологізація ОСУ – полягає в теоретичному описі існуючих модифікацій, до нього відносяться такі методи як метод аналогій, типовий і функціональний підходи;

- аналітично-пошукові підходи – передбачають використання принципів системного аналізу при проектуванні ОСУ, до них відносяться: організаційне моделювання, концепція організаційного розвитку, цільовий і ситуаційний підходи, а також р еі нжирінг бізнес-процесів.

Метод аналогій – передбачає застосування таких форм і параметрів організаційного управління, які виправдали себе на схожих підприємствах. Основною проблемою в реалізації даного методу є обґрунтування вибору підприємств-аналогів, і здійснення всестороннього аналізу закономірностей формування ОСУ. Основними недоліками такого підходу є складність застосування в конкурентному середовищі, можливість перенесення недоліків структури підприємства-аналога.

Типовий підхід до проектування ОСУ полягає у використанні типових проектів окремих структурних блоків і їх взаємоув ’ язці . Трудомісткості проектних робіт при застосуванні цього методу на 30% нижче ніж застосування аналітично-пошукових методів. Проте при впровадженні типових проектів відбувається штучний відрив форми управління (ОСУ) від його змісту (процесу управління).

Функціональний підхід включає визначення і структуризацію системи функцій для нормального здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства. Підставою для виділення підрозділів служить розподіл праці. Але в рамках даного підходу не враховується динаміка зовнішнього середовища функціонування підприємства.

Організаційне моделювання – включає створення регресійних і оптимізаційних моделей, моделей побудови структур на основі непрямих оцінок їх ефективності.

Методи організаційного моделювання, є розробкою формальних, математичних, графічних відображень розподілу повноважень і відповідальності на підприємстві, які розглядаються як база побудови різних варіантів ОСУ, залежно від змін найістотніших чинників. Головним недоліком даних методів є труднощі у формалізації чинників людського ресурсу, і трактування підприємства як механістичної системи, тобто відображення тільки окремих сторін функціонування ОСУ, яке не охоплює всіх її аспектів.

Концепція організаційного розвитку заснована на використанні теорії прикладних наук поведінки людини. Методи організаційного розвитку передбачають використання нових форм управління, проведення робіт з поліпшення культури підприємства, першочергова увага надається використанню соціально-психологічних методів при розробці структурних рішень. Проте у даного напряму є й істотні недоліки: невиправдано занижується значення формальних організаційних структур; суб'єктивізм у виборі критеріїв ефективності структурних рішень і ступеня їх досягнення.

Цільовий підхід полягає в побудові дерева цілей підприємства, визначенні задач і їх організаційному оформленні. Оптимальною вважається така ОСУ яка найкращим чином відповідає цілям підприємства і максимально сприяє їх досягненню. Недоліком цього підходу є суб'єктивізм розробки дерева цілей і висока трудомісткість.

В рамках ситуаційного підходу параметри ОСУ ув'язуються з конкретною сукупністю ситуаційних змінних. Даний підхід дозволяє забезпечити адаптивність ОСУ, оскільки його застосування обумовлює структурні зміни як відповідь на кардинальні зміни зовнішнього середовища. Перепони в застосуванні даного підходу полягають у складності виявлення закономірностей між ситуативними змінними і характеристиками ОСУ.

Реінжирінг бізнес-процесів полягає у фундаментальному переосмисленні і перепроектуванні окремих операцій в єдині бізнес-процеси, тобто набори операцій у ході яких створюється результат, що має цінність для споживача. Реінжирінг покликаний забезпечити загальний могутній приріст результативності функціонування підприємства. Проте застосування даного методу на практиці не завжди дає позитивний результат, досить часто не приймається працівниками підприємства.

В цілому можна зазначити: сучасний методичний апарат проектування ОСУ містить великий набір підходів і методів, тому практики мають широкий вибір в їх застосуванні, залежно від характеру проблем, що вирішуються. Але використання окремих підходів зачіпає обмежений спектр проблем організаційного управління, тому успіх в проектуванні адекватних орг анізаційних структур лежить в комплексному застосуванні вище наведених підходів.

Список використаних джерел:

1. Егоров П.В. Организационные механизмы управления производством. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. -177 с .

2 . Реструктуризация предприятий и компаний: Справочное пособие / Мазур И.И., Шапиро В.Д. и др.; Под ред. И.И. Мазура . – М.: Высшая школа, 2000.

3 . Пригожин А.И. Методы развития организаций. – М.: МЦФЭР, 2003. – 864 с.

4 . Смирнов Э.А. Теория организации и бизнес-процессы . – М.: Национальный Институт Бизнеса, 2000. – 303 с .

5 . Тоцький В.І., Лавриненко В.В. Організаційний розвиток підприємства: Навч . посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 247 с.

6 . Федорова Н.Н. Организационная структура управления предприятием: Учеб. пособие. – М.: ТК Велби , 2003. – 256 с.

7 . Mintzberg , H. The Structure of Organizations. Englewood Cliffs . - N.J.: Prentice-Hall, 1979.