WEB-ресурс научно-практических конференций

ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Волошко Н.О.

Харківський національний економічний університет

У результаті приватизаційних процесів в Україні понад 20 тис. підприємств державної форми власності та 50 тис. об’єктів комунальної власності було перетворено на акціонерні товариства (АТ) або корпорації. Виникнення АТ зумовило появу нового для України терміну „корпоративне управління”.

Нині терміном «корпорація» називаються певним чином організовані підприємства, комерційні організації та господарські товариства, які засновані декількома юридичними особами.

Не дивлячись на досить широке використання терміну «корпорація» в наукових працях і досі не має однозначної трактовки. Особливістю терміну корпорація є віднесення його до акціонерних товариств, тобто поняття „корпорація” та „акціонерне товариство” можна назвати тотожними або синонімами.

У російському великому економічному словнику зазначено, що корпорація – це об'єднанням капіталів за принципом часткової власності. Управлінські функції в корпорації покладено на професійних управлінців або менеджерів.

У системі континентального права поняття корпорація розглядається як організація, яка є юридичною особою заснованою на об’єднаних капіталах і яка здійснює будь-яку суспільно корисну діяльність. [1].

У Господарському кодексі України [2] дається визначення корпоративному підприємству, як синоніму корпорація, „підприємство, що утворюється , як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна і/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства”. Саме у Господарському кодексі вперше законодавчо було визначено термін „корпоративне підприємство”. Але дане визначення стосується не лише акціонерних підприємств, а й товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних та командитних товариств.

Отже, у зв’язку з тим, що в Україні більшість підприємств створюється у формі акціонерних товариств, то для нашої країни досить гостро стоїть проблема законодавчого регулювання організаційно-господарських відносин, а саме прийняття закону „Про акціонерні товариства”, який вже декілька років лежить на розгляданні в Верховній Раді України.

Більшість визначень терміну «корпорація» мають деякі розбіжності [3-9]. Одні автори вважають важливими рисами об'єднання власників капіталів у межах законодавства та відділення власності від управління. Інші автори вважають необхідним звернути увагу на статус організації, що діє на підставі оформлення юридичної особи і договірних відносин та метою діяльності є здійснення соціально-корисної діяльності. Але слід підкреслити, що більшість авторів поняття „корпорація” розглядають як „акціонерне товариство”. Оскільки зазначені поняття розглядають як синоніми, то це в свою чергу дозволяє розглядати „корпоративне управління” як „управління акціонерним товариством”.

За визначенням світового банку [10] корпоративне управління поєднує в собі норми законодавства, нормативних положень та практику господарювання у приватному секторі, що дозволяє товариству залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і, таким чином, продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримуючи при цьому інтереси всіх осіб, що беруть участь в товаристві.

Але для більш глибоко розуміння сутності корпоративного управління слід розглянути підходи до визначення даного поняття.

З точки зору психології корпоративне управління - це управління корпоративною культурою, а саме сукупністю традицій, звичок, принципів та правил поведінки в організації.

Підхід з точки зору теорії організації прирівнює поняття корпорація і організація.

З фінансового боку корпоративне управління це угоди, що забезпечують управління фінансовими потоками корпорації, якоїсь іншої організаційної структури.

Згідно до правового підходу корпоративне управління - це загальна назва юридичних концепції і процедур, що лежать в основі створення і управління корпорацією, зокрема, що стосуються прав акціонерів.

Найбільш поширеними є підхід до визначення корпоративного управління як управління інтеграційним об'єднанням. Корпоративне управління - це управління організаційно-правовим оформленням бізнесу, оптимізацією організаційних структур, побудова усередині міжфірмових відносин компанії відповідно до прийнятих цілей. [12] С. Карнаухов [13] визначає корпоративне управління як управління певним набором синергитичних ефектів.

В. А. Євушевський [14] вважає, що „корпоративне управління можна розглядати як управління корпоративними правами. Таке визначення є найбільш загальним, оскільки управління корпоративними правами стосуєть­ся усіх їх власників, а ними є значна частина людей у світі, у тому числі громадяни України.” Таким чином, В. А. Євушевський під поняттям „корпоративне управління” розуміє „процеси регулювання власником руху його корпоративних прав з метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна в процесі його ліквідації”

Отже, на сьогодні не існує єдиного підходу до визначення сутності корпоративного управління. Усі визначення мають право на існування, тому правильним було б розглядати корпоративне управління з точки зору консолідації підходів. А саме: корпоративне управління - діяльність учасників акціонерного товариства, що націлена на підтримку балансу інтересів між власниками товариства та менеджерами, на отримання максимального прибутку від всіх видів діяльності товариства в рамках норм чинного законодавства.

Список використаних джерел:

1. Кашанина Т. В. Корпоративное право. Ученик для вузов. – М.: Изд. группа „НОРМА–Инфра-М”, 1999.

2. Хозяйственный кодекс Украины. – Х.: ООО «Одиссей», 2004.

3. Козаченко Г.В.,   Воронкова А.Е. Корпоративне управління. Підручник для вузів. – К. Лібра, 2004.

4. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.– М.: Республіка, 1992. –Т. 1.

5. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред В. Яцура, Д. Олесневич. – Львів: Бак, 2001.

6. Суторміна В. М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004.

7. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. – СПб.: Питер Ком, 1999. – С. 416.

8. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. посібник. – X .: Еспада, 2003.

9. Посібник міжнародної фінансової корпорації „Управління акціонерним товариством”, Видавництво „Століття”, 1999.

10. Посібник міжнародної фінансової корпорації „Управління акціонерним товариством”, Видавництво „Століття”, 1999.

12. Храброва И. А. Корпоративное управление: вопросы интеграции. Аффилированые лица, организационное проектирование, интеграционная динамика. – М., 2000.

13. Карнаухов С . Эффективность корпоративных структур // Риск. – 2000. – №1–2.

14. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.