WEB-ресурс научно-практических конференций

ОБ’ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ. СКЛАДОВІ УСПІШНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Боднарчук В.В.

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Починаючи будь-яку нову справу, кожен заздалегідь оцінює можливості її втілення у життя, міру необхідності її здійснення, порівнює бажані та можливі результати від реалізації задуманого. У повсякденному житті цей процес присутній у кожному починанні, і, зазвичай, протікає мимоволі, не акцентуючи при цьому на собі увагу.

До прикладу, щоденне приготування їжі, прання чи прибирання в приміщенні обов’язково змушують виконавця звернути увагу на можливість їх здійснення в певний час в певних умовах, на необхідність їх виконання за певної ситуації та на результат, який при цьому повинен бути досягнутий. Зокрема, кухар, виходячи із наявних продуктів, або їх вартості, або, зважаючи на конкретні побажання, вибирає страву для приготування. В свою чергу зазначений вибір зумовлює тривалість приготування, необхідний перелік посуду та кухонної техніки тощо. Беручи до уваги наведені умови, а також багато-багато інших, кухар щоденно у своїй праці мимоволі стикається з процесом вибору, співставлення, аналізу та оцінювання своєї поточної роботи.

У кожному випадку, по відношенню до будь-якого явища людині притаманно обдумувати і оцінювати. Все те, що здійснюється людством без присутності людської думки є ірраціональним.

Наведений приклад підкреслює постійну наявність, важливість та актуальність детального оцінювання, планування та чіткої організації в будь-якій сфері людського буття, а тим паче – в економічній сфері під час реалізації господарської діяльності.

Створення підприємства чи фірми, реалізація економічного проекту, ведення поточної господарської діяльності – все це залежить від безлічі суб’єктивних і об’єктивних факторів. Окрім того, відповідні фактори самі зумовлюють початок нового процесу, який у своєму розвитку буде фактором для іншого явища.

Прикладом може бути випадок, коли успішна економічна діяльність підприємства та відповідно отриманий фінансовий результат зумовлює розширення господарської діяльності і відкриття нових структурних підрозділів чи інших підприємств, а це в свою чергу призводить до створення нових робочих місць. При цьому позитивний фінансовий результат виступає у ролі причини розширення господарської діяльності, а нові робочі місця – є наслідком створення нових структурних підрозділів чи інших підприємств.

Причинно-наслідковий зв’язок між явищами, безліч внутрішніх і зовнішніх факторів, розмаїття можливих ситуацій – виводять на перший план в процесі здійснення господарської діяльності, особливо в економічних умовах України, всебічне вирішення питання щодо максимального врахування усіх суттєвих моментів в процесі організації та управління господарюючим суб’єктом.

Не завжди наявність значних фінансових ресурсів, та і не тільки фінансових, передбачає ефективну роботу підприємства. Доволі часто господарюючі суб’єкти, здавалося б, із мінімальними початковими можливостями (зовнішніми та внутрішніми, фінансовими, трудовими чи іншими) за умови правильного і вчасного реагування на ключові чинники виявляються набагато успішнішими в економічному аспекті, аніж в повній мірі забезпечені ресурсами підприємства. Це підтверджує тільки те, що найсуттєвішою передумовою для ефективної роботи будь-якої організації є наявність вмілого управління цією організацією.

Показовим прикладом при цьому може бути економіка України початку 1990-х років, коли значна частина потужних підприємств і установ (промисловість, банківська, страхова та інші сфери), продовжуючи орієнтуватися на умови директивної економіки, та, не враховуючи особливості нової економічної ситуації, поступово втрачали свої можливості. У той же час, новостворені підприємства та фірми із значно меншими, насамперед, фінансовими ресурсами, але із врахуванням наявних факторів тодішньої ситуації, впевнено зміцнювали свої позиції.

На сьогоднішній день існують багато наукових та практичних методів і підходів до здійснення стратегічного чи поточного управління господарюючим суб’єктом та оцінювання можливостей розвитку. Серед них:

· метод порівняння;

· SWOT-аналіз;

· метод визначення слабких і сильних сторін підприємства;

· метод визначення життєвого циклу продукції;

· визначення точки беззбитковості;

· ситуаційний аналіз;

· складання планів і програм;

· факторіальний аналіз;

· аналіз фінансового стану підприємства та інші.

Однак, господарська діяльність підприємства – це багатогранна сфера. Побудова внутрішніх і зовнішніх зв’язків, координація виробництва та збуту продукції, правильне використання наявних ресурсів, вибір оптимальної організаційної структури, дотримання вимог законодавства, врахування політичної чи демографічної ситуації, місцезнаходження та наявності інфраструктури – все це складові процесу управління. Стан кожного окремого елементу цього процесу в свою чергу залежить від інших, зазвичай, непов’язаних між собою факторів.

Наведені вище методи, підходи, а також необхідний для цього інструментарій здатні вирішити питання управління переважно однією або декількома ланками діяльності господарюючого суб’єкта. Проте не завжди визначення необхідного переліку дій щодо окремої складової діяльності підприємства означає успішність функціонування загалом. Тобто правильний вибір продукції виробництва сам по собі не означає отримання бажаного прибутку в майбутньому, так само, як і визначення тільки оптимального рівня виробництва не обов’язково призведе до економії на витратах чи до збільшення реалізації продукції.

Більше того, відокремлене вивчення правил поведінки максимально можливої кількості елементів життєдіяльності господарюючого суб’єкта та подальше з’ясування необхідних дій з управління окремо кожною ланкою підприємства з метою досягнення поставленої мети ще не передбачає стовідсоткове досягнення цієї мети.

Так, для більш ефективного використання трудових ресурсів необхідно забезпечити достойний рівень оплати праці із відповідним преміюванням, здійснити оснащення відповідним інвентарем робоче місце працівника (сучасний станок, верстат, комп’ютер, офісні меблі чи ін.), надати можливість працівнику покращувати свою кваліфікацію і мати достойний відпочинок. З іншого боку, здобуття позитивного іміджу господарюючого суб’єкта і зміцнення позицій на ринку вимагає наявності дорогих автомобілів та розташування офісу у престижному районі. В свою чергу, одним із факторів виробництва якісної продукції є можливість доступу до якісної сировини. Однак, одночасне але відокремлене досягнення максимальних результатів в ефективному використанні трудових ресурсів, здобутті бажаного іміджу та в покращенні якості продукції, не обов’язково забезпечить загалом досягнення високого прибутку, як заздалегідь поставленої мети, оскільки, існуюча обмеженість у коштах, призведе до відволікання ресурсів, необхідних для розвитку однієї складової на розвиток іншої.

Тому, успішне управління суб’єктом господарювання передбачає не тільки управління окремими складовими процесу економічної діяльності із врахуванням усіх можливих факторів, але і управління зв’язками між елементами господарюючого суб’єкту. Іншими словами, управління підприємством передбачає не просто прийняття системи правильних рішень, а розв’язання багаторівневого комплексу взаємопов’язаних однією метою систем з багатьма невідомими.

До речі, виведене твердження стосується не тільки великих фабрик чи заводів, а всіх господарюючих суб’єктів – у тому числі малих підприємств і приватних підприємців. До прикладу, приватний підприємець, який здійснює продаж товарів на ринку, стикається з вирішенням наступного комплексу питань: система питань відносно вибору продукції продажу, система питань з транспортування вибраної продукції, система питань з вибору місця продажу, система питань стосовно визначення конкурентної ціни продажу, система питань щодо забезпечення торгової точки продавцем, система питань по взаємовідносинам із органами державної влади та багато-багато інших систем.

Виходячи з математичного методу розв’язання систем, вирішення поставлених задач лежить на перетині областей розв’язку рівнянь системи. Але, застосовуючи це до економічної сфери, варто зазначити, що, по-перше, доволі часто область вирішення може бути і не одна, а, по-друге, перед підприємцем стоїть задача вирішити не одну, а цілий комплекс систем.

Підсумовуючи зазначене вище, варто зазначити, що:

1. Весь спектр діяльності людини об’єктивно підпорядкований процесу управління. Тому, від рівня усвідомлення такого процесу, від вміння та використання повного комплексу знарядь такого процесу залежить кінцевий результат діяльності, що особливо важливо у процесі управління господарюючими суб’єктами.

2. Застосування однакових складових процесу управління на двох ідентичних підприємствах, але за різних умов (географічне розташування, часовий простір тощо) не передбачає досягнення однакового кінцевого результату, що пояснюється впливом множини різноманітних факторів на діяльність підприємства.

3. Господарська діяльність підприємства (фірми, організації) – це багатогранна сфера, яка характеризується сукупністю причинно-наслідкових зв’язків між різними процесами, які потрібно опанувати (врахувати, направити в потрібне русло) під час здійснення процесу управління.

4. Успішне управління господарською діяльністю неможливе без наявності багажу різноманітних засобів і знарядь, а саме: без володіння обґрунтованих наукою методів, підходів та інструментів для їх подальшого застосування залежно від стану та ситуації, в якій знаходиться об’єкт управління.

5. Бурхливий розвиток виробництва, продуктивних сил та науки вимагає для успішного управління господарською діяльністю застосування творчого підходу, забезпечення широкого доступу до інформації і головне – впровадження інноваційних технологій.

Список використаних джерел:

1. Белошапова В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление: принципы и международная практика: Учебник / Под ред. В.А. Белошапки. – К.: Абсолют В, 1998. – 352 с.

2. Большаков А.С. Современный менеджмент. Теория и практика. – СПб.: ПитерКом, 2000. – 411 с.

3. Важинський Ф. Управління в умовах стратегічних невизначеностей: основні методи і засоби // Регіональна економіка. – 2001. – №2. – С. 147–150.

4. Виссема Х. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство и координация в децентрализованной компании): Пер. с англ. – М.: ИНФРА- М, 1996. – 288 с.

5. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособностью потенциала предприятия: диагностика и организация. – Луганск, 2000. – 315 с.

6. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. с англ. – К.: Всеувито, Наукова думка, 2001. – 242 с.

7. Клейнер Г. Б., Тамбовцев В. Л., Качалов Р.М. Предприятия в нестабильной экономической среде: риски, стратегия, безопасность. – М.: Экономика, 1997.

8. Кузнецов Ю.В. Проблемы теории и практики менеджмента. – СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1994.

9. Новицкий Н.И. Основы менеджмента: организация и планирование производства. – М.: Финансы и статистика, 1998. - 208 с.

10. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємство: Стратегія, організація, ефективність. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.

11. Стивенсон В. Дж. Управление производством: Учеб. пособие /Пер. с англ.Ю.В. Шленова - М.: БИНОМ, 1999. - 440 с.

12. Теорія оптимальних рішень. Моделювання та керування в умовах невизначеності: Зб. наук. праць/ НАН України. Ін-т кібернетики ім. В.М. Глушкова, Наук. рада НАН України з проблеми “Кібернетика”; Редкол.: Мар’янович Т.П. та інш. – К., 2000 – 176 с.

13. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. с нем. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 800 с.

14. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие / Под ред. А.П. Градова. – СПб.: Специальная литература, 1995. – 184 с.