WEB-ресурс научно-практических конференций

ІСТОРІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН УКРАЇНИ З НАТО

К.і.н . Дем’янюк О.Й.

Луцький інститут розвитку людини Університету “ Україна ”

На фоні політичної боротьби, яка розгортається в Українській державі щоразу напередодні парламентських чи президентських виборів, одним із головних напрямків дискусій є питання відносин України з Організацією Північноатлантичного Альянсу. Однак як свідчить аналіз діяльності органів державної влади за роки незалежності України не було прийнято жодного нормативно-правового документа, який би закріплював полярність позицій України і НАТО щодо розбудови системи безпеки в Європі.

Навпаки, усі президенти за час своєї каденції висловлювалися за співпрацю з країнами-членами НАТО. Депутати Верховної Ради України приймали документи, які відображали заінтересованість держави у добросусідських взаєминах з Альянсом.

Очевидним є зростання серед населення України прихильників вступу держави у НАТО та збільшення динаміки росту прибічників співпраці з Альянсом в окремих сферах діяльності. Близько 40% громадян України висловлюються за членство у НАТО, а 18% противників такого союзу заявляють, що можуть змінити своє відношення у випадку отримання більш повної і достовірної інформації про цю організацію [1] . Тому, на нашу думку, доцільно буде хронологічно відтворити процес формування взаємин України з НАТО.

У березні 1992р. наша держава стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва. На цей крок молода українська демократія пішла свідомо, вбачаючи в організації партнера у справі підтримання міжнародної безпеки та розвитку європейського регіону.

У 1994р. Україна приєдналася до програми “Партнерство заради миру”, в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами Альянсу миротворчих завдань.

У 1997р. співпраця поглибилася. У травні Україна стала співзасновницею Ради Євроатлантичного партнерства. У цьому ж місяці, вперше на пострадянському просторі, в Києві було відкрито Центр інформації та документації НАТО, який став осередком поширення достовірної інформації про організацію. 9 липня в Мадриді було підписано Хартію про Особливе партнерство [2], яка відкрила шлях Україні до співпраці з питань євроатлантичної безпеки. Для подальшого співробітництва було утворено Комісію Україна – НАТО.

Розширення співпраці між Україною та НАТО припадає на 2002р., коли було ухвалено План дій Україна – НАТО (Прага, 22 листопада). Ним передбачалося сприяння зусиллям нашої держави в інтеграції до євроатлантичних структур безпеки. В рамках цього проекту реалізується щорічний Цільовий план Україна – НАТО.

Постановою ВР України № 233 від 21.11.02р. “Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО” народні депутати висловилися за інтенсифікацію процесу підготовки України до членства в Альянсі. Зазначалося, що Україна розглядає НАТО як основу майбутньої загальноєвропейської системи безпеки, підтримує процес її розширення та визнає кінцевою метою євроінтеграційної політики вступ держави до Альянсу.

Через три роки відносини між Україною та країнами-учасниками НАТО вийшли на новий, якісно вищий рівень. У лютому 2005р. на самміті Комісії Україна – НАТО в Брюсселі В.Ющенко проголосив набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва з Альянсом.

18-20жовтня 2005р. в Києві відбулося засідання Комісії Україна – НАТО за участю Генерального секретаря Йаапа де Хооп Схеффера . Під час роботи самміту НАТО – Україна (Вільнюс, 23-24 жовтня) глава Альянсу заявив, що організація готова надати Україні допомогу в здійсненні реформ, необхідних для членства держави в НАТО.

27 грудня 2005р. Президент України підписав Указ № 1861/2005 “Про невідкладні заходи щодо подальшого розвитку відносин України з НАТО”. Цим указом перед КМ України ставилося завдання по реалізації державної політики щодо співробітництва України з Альянсом, у тому числі досягнення критеріїв членства України в НАТО.

13 березня 2006р. Президентом України було підписано Указ № 215/2006 “Про Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору”, яким визначено систему вдосконалення роботи України з НАТО, створено Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО.

У 2007р. Україна та країни-члени НАТО зробили ряд кроків назустріч повноправного членства нашої країни в Альянсі. 8 лютого Президент України висловив думку, що розбіжності, які існують в політичних колах щодо даного питання, стосуються не безпосередньо стратегічної мети – вступу до НАТО, а механізму інтеграції.

Законом США “Про підтримку подальшого розширення НАТО, сприяння вчасному вступу нових членів в НАТО та для інших цілей” від 09.04.07р. [3] Україну, поряд з Албанією, Хорватією, Македонією та Грузією, визнано країною, яка відповідає критеріям для отримання допомоги згідно з Законом США “Про членство в НАТО”. Генеральний секретар НАТО висловив думку, що серед кандидатів на вступ до НАТО у 2009р. бачить Сербію, Україну та Грузію.

Таким чином, проведений аналіз дій України та НАТО щодо співпраці дозволяє простежити динаміку розвитку їх взаємин. Керівництво державою визначило членство в НАТО складовою своєї зовнішньої політики. А раз так, то виникає необхідність у проведенні роз’яснювальної роботи серед українського населення, формуванні позитивного іміджу Альянсу серед українського суспільства, співпраці різних гілок влади по втіленню відповідної програми дій.

Список використаних джерел :

1. Сірук М. Членство України в НАТО допускають 37,3% громадян. – День. – 2007. – 6 лютого.

2. Хартія про Особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. Неофіційне видання. – К., 1997.

3. Закон США “Про підтримку подальшого розширення НАТО, сприяння вчасному вступу нових членів в НАТО та для інших цілей” від 9 квітня 2007р. - www.ukraine-nato.gov.ua/nato/ua