WEB-ресурс научно-практических конференций

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕЛЬЄФУ В МЕЖАХ РІЧКОВИХ БАСЕЙНІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

К.геогр.н. Габчак Н.Ф.

Закарпатський державний університет

У формуванні рельєфу Закарпатської області, де 80% займають гори й передгір’я, вирішальну роль відіграють ендогенні чинники, які утворили основні нерівності поверхні області – морфоструктури. Також вагомими у процесах рельєфоутворення є екзогенні чинники, що урізноманітнили форми рельєфу території і представлені морфоскульптурами .

Аналіз геоморфологічної схеми Закарпатської області [3], карти віку рельєфу Українських Карпат (за Гофштейном,1995) та геоморфологічної карти масштабом 1 : 500 000, що складена за матеріалами Закарпатської геологорозвідувальної експедиції дає можливість виділити домінуючі морфоструктурні та морфоскульптурні елементи у межах основних груп басейнових систем. Ці групи басейнових систем виділені за морфологічними, морфометричними особливостями рельєфу басейнових систем та морфологією басейнів вцілому . Так, нами виділено три групи басейнових систем. Перша група включає басейни Ужа , Латориці і Боржави , що охоплюють територію Великоберезнянського , Перечинського , Ужгородського, Мукачівського, Берегівського, Воловецького , Іршавського адміністративно-територіальних районів, мають „грушовидну” форму. Їх басейни у верхній і середній частині охоплюють значну частину південно-західного макросхилу Українських Карпат, а у нижній - більшу частину Закарпатської алювіальної рівнини. До другої групи басейнових систем віднесено басейни Ріки, Тереблі та Тересви . Басейни цих річок мають продовгувату форму (довжина басейнів у декілька разів перевищує їх ширину), майже повністю лежать у межах гірської частини досліджуваної території за винятком нижніх частин басейнів, які охоплюють Солотвинську улоговину. Вони лежать у межах Міжгірського , Тячівського та Хустського районів. Третя група басейнових систем (басейни Білої та Чорної Тиси, Косівської , Шопурки ) охоплює Рахівський адміністратовно-територіальний район і лежить у межах гірської частини Закарпатської області.

Розглянемо особливості формування рельєфу у І групі річкових басейнів. Верхів’я річки Уж, що лежить у межах Великоберезнянського району, охоплює Верховинська ( Бескидська ) морфоструктура з переважанням середньогірного ерозійно-тектонічного рельєфу з абсолютними висотами 800-900м. Долина річки звивиста, V- подібна у верхів’ї, біля с.Жорнава має вигляд ущелини з шириною 0,1- 0,3 км , тобто спостерігається суттєве вертикальне розчленування рельєфу з глибокими поперечними долинами. В середній течії на межиріччі Ужа і Латориці розташована Рівненська морфоструктура, що займає масив полонини Рівної з максимальною висотою 1482м. Це глибоко розчленований середньогірний рельєф із залишками Бескидської поверхні вирівнювання. Сюди входить незначна частина Полонинської поверхні вирівнювання. Вздовж лівого допливу Ужа – р.Тур’я , простягаються чітко виражені у рельєфі Березне-Липчанські ерозійно-тектонічні пониження з залишками Прирічкових поверхонь вирівнювання. На правобережжі Ужа в районі Перечина та на правобережжі р.Тур’я виділяються карстові форми рельєфу (у вапнякових породах). У нижній течії річки добре виражені голоценові низькі тераси [2]. Лише на правобережжі в районі м.Ужгород появляються середньоплейстоценові тераси, причому цю середню ділянку Ужа відносимо до Пенінської морфоструктури, яка представлена відокремленими один від одного уламками-брилами різноколірних (червоних, білих, кремових) вапняків різної величини юрського віку [1,3].

Верхів’я басейну Латориці охоплює Бескидську і Горганську зони Верховинської морфоструктури, а також Полонинську з висотами 1200м. Середня висота водозбору 310м, у верхній частині в басейнах річок Жденявка і Веча 760-770м. Тут річка звивиста, V-подібна, іноді має вигляд ущелини шириною від 40м у звуженнях до 600-700м нижче с.Підполоззя , бо саме тут вона перетинає ерозійно-тектонічні улоговини. Заплава до гирла р.Вечі відсутня і тільки біля сіл Латірка і Підполоззя простягається переривчастою смугою від 20 до 200м. Середня течія Латориці перетинає Березне - Липчанські ерозійно-тектонічні пониження. І на правобережжі, і на лівобережжі в районі м.Свалява сформувались середні, тобто верхньо- і середньоплейстоценові річкові тераси. Центральну частину середньої течії охоплює Закарпатська морфоструктура, в якій чітко виражена Вигорлат – Гутинська морфоструктура нижчого порядку, молодша за віком, яка утворилась внаслідок вулканічних вивержень у пліоцені. Висоти її поверхні практично до 1000м, абсолютна висота дещо перевищує цю відмітку і становить 1086м ( г.Бужора ). Вона має чітко виражену асиметричну будову. Також на даній території на морфоскульптурному рівні, виділяємо високі нижньо- та верхньоплейстоценові тераси і форми вулканічного рельєфу. Від гирла р.Вечі до м.Мукачеве долина річки має коритоподібну форму з шириною дна 1-2км, а в м.Мукачеве - 4-5км. Найбільша ширина заплави сягає 1,0км нижче с.Чинадієво . Долина нижньої течії Латориці від м.Мукачеве до державного кордону виражена не чітко, заплава на окремих ділянках шириною від 100м до 4-6км. Русло звивисте шириною від 12 до 100м, острови зустрічаються рідко. Береги в нижній частині мають висоту до 2-3м, іноді сягають 8-12м. Даний відрізок річки охоплює Закарпатську низовину та однойменну морфоструктуру, в якій виділяється морфоструктура нижчого порядку - Мукачівська западина з поширенням низьких голоценових терас.

Басейн Боржави займає Полонинську морфоструктуру, зокрема її складові нижчого порядку – Боржавську , а також Панонську . Боржава бере початок на схилі г.Великий Верх з висотою витоку 1575м [2]. Середня висота водозбору біля гідроствору смт.Довге становить 400м. У верхній течії домінує середньогірний рельєф з верхньо і середньоплейстоценовими річковими терасами, що чітко виражені на правобережжі середньої течії Боржави . Вигорлат-Гутинська морфоструктура представлена вулканогенними формами рельєфу, значними проявами ерозійних утворень (ярами). Долина річки слабо звивиста, вище с. Імстичево V-подібна, шириною від 40м до 0,9км, її схили сильно розчленовані глибокими долинами. Заплава двостороння, вище с.Гребля шириною від 30м до 500м, а біля сіл Дубровка і Ремети розширюється до 3км. Значну частину середньої і нижньої течії правобережжя Боржави займають високі ( нижньо- та верхньоплейстоценові ) тераси, а нижня течія протікає через Панонську морфоструктуру з поширеними низькими голоценовими терасами. Ширина річки в середній і нижній течіях змінюється від 30 до 50м.

ІІ група річок – рр.Ріка , Теребля і Тересва - у верхів’ях оконтурює Верховинську морфоструктуру, зокрема – Горганську з висотами більше 1200м і приурочена до середньогірного рельєфу. Висота витоку Ріки -1285м, Тереблі – 1242м, Тересви – 1703м. На межі верхньої і середньої течії ці річки перетинають Воловецько-Міжгірську гірську улоговину, де русла річок сильно звужуються і мають незначну водопропускну здатність. У верхній течії ці річки мають V-подібну форму з різною шириною русла (у р.Ріка від 400 до 500м, у р.Теребля – 15-54м, у р.Тересва – 20-90м). Долина річки Ріка слабо звивиста, вище с.Березово V-подібна. Заплава на великій відстані двостороння, шириною 40-100м, русло звивисте, через кожні 1-2км зустрічаються острови, висота берегів від 2 до 10м.

Верхня і середня частина басейну Тереблі розташована в горах з пологими схилами, сильно розчленована долинами допливів. Середня висота водозбору біля с.Колочава становить 1000м, а найвища вершина г.Стримба – 1706м. Долина річки слабо звивиста, вище с.Забродь – V-подібна, шириною від 10м біля витоку до 850м біля с.Лази , а біля с.Теребля розширюється до 5,5км. Заплава рівнинна, вище с.Драгово чергується по обидвох берегах, а нижче переходить у двосторонню шириною від 40 до 60м.

Річка Брустуранка (струмок Турбатський ) є витоком р.Тересви з площею водозбору 1220км ² . Середня висота водозбору у верхів’ї течії біля с.Лопухова становить 1100м, а біля с. Нересниця – 930м. Долина річки звивиста, вище с. Дубове V-подібна, шириною 30 – 40 м . Нижче с.Дубове долина має коритоподібну форму шириною до 2км. Заплава двостороння, вище с.Дубове шириною 50 – 200м, а біля с.Красне до 400м. На межиріччі Ріки і Тересви в середній течії цих річок сформувалась Красненська морфоструктура, що займає значну частину Полонинського хребта. Він, на відміну від інших гірських хребтів, більш розчленований, з висотами понад 1500м ( г.Ружа - 1568м та г.Топас - 1552м). Нижня течія дренує Солотвинську морфоструктуру, яка входить до складу Закарпатської, що у тектонічному відношенні відповідає Закарпатському прогину, в якому Закарпатська западина виділяється як окрема морфоструктура нижчого порядку [3,4]. Вона складена міоценовими відкладами, в яких утворились солянокупольні структури. Північно-східна частина в рельєфі представлена горбогірним рельєфом на неогенових породах і в притик підходить до Полонинського хребта. У південно-західному напрямку низькогір’я переходять у широкі терасовані долини Ріки та Тиси з незначними формами погорбкованого рельєфу з висотами до 700м. Абсолютна висота г.Дарола – 758м. Для даної території характерний значний прояв та активізація зсувних процесів. В нижній течії вздовж річок сформувались середні ( плейстоценові ) річкові тераси.

ІІІ група річок охоплює басейни Чорної і Білої Тиси, Шопурки та Косівської . Вони розташовані в межах Свидовецької та Чорногірської морфоструктури. Свидовецька морфоструктура є продовженням Полонинського хребта з найбільшими висотами г.Близниця – 1883м та г.Стіг – 1707м. Річки Косівська , Середня та Мала Шопурка розчленовують глибокими долинами південний макросхил Свидівця . Висота витоку річки Косівської становить 1771м. Долина річки слабо звивиста, V-подібна, її береги часто мають вигляд ущелин з дуже крутими схилами з шириною русла від 7 до 30м. Заплава є тільки на окремих відрізках річки. Південно-східну частину даної території займає Чорногірська морфоструктура – найвища частина Українських Карпат, представлена гребенем вододільного хребта із заокругленими вершинами (Говерла, 2061м). Вона складена конгломератами та крейдовими пісковиками. Тут збереглись льодовикові форми рельєфу, що дає можливість дану територію віднести до територій з високогірним рельєфом. Винятком є верхня течія р.Чорна Тиса, яка бере початок на південно-східних схилах Горган і зразу ж потрапляє в межі Ясинської улоговини, тобто в зону низькогірного та середньогірного рельєфу. В нижній течії цих річок переважає середньогірний рельєф на кристалічних породах.

Формування морфоскульптур Закарпатської області почалось в міоцені і триває в сучасному періоді. Процеси вивітрювання, діяльність постійних водостоків, льодовикова ерозія й акумуляція, схилові процеси та активна господарська діяльність людини привели до утворення денудаційних, ерозійних, гравітаційних та інших морфоскульптур , про що мова піде нижче.

Отже, ендогенні та екзогенні процеси є найважливішими чинниками в рельєфоутворюючих процесах. Ендогенні чинники привели до утворення різноманітних за віком та стратиграфічним складом морфоструктур: Верховинської, Марамароської , Пенінської , Закарпатської, Панонської , які в результаті складності внутрішньої будови поділяються на морфоструктури нижчого порядку. Денудаційні, ерозійні, льодовикові, гравітаційні та інші форми рельєфу, які урізноманітнюють будову морфоструктур, є результатом діяльності екзогенних процесів на поверхні земної кори досліджуваної території.

Список використаних джерел :

1. Гілецька Н.В . Мій рідний край (природа Закарпаття). – Ужгород, 1995. – 118с.

2. Природа Українських Карпат / Під ред. К.І. Геренчука . – Львів: Вид-во Львів. ун-ту , 1968. – 266с.

3. Веклич М. Етапи утворення річкових терас України. //Українська геоморфологія: стан та перспективи: Матеріали міжн . наук.-прак . конф . – Львів, 1997. – С. 16-19.

4. Природні багатства Закарпаття / Кол авт . упорядник В.Л. Боднар. – Ужгород: Карпати, 1989. – 287с.