WEB-ресурс научно-практических конференций

ЗАКОНОМІРНОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ОЦІНКИ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Д.е.н. Гриценко О.А., Кравченко О.В.

Національна юридична академія ім. Я. Мудрого

Постановка проблеми та її актуальність . В умовах ринкових перетворень об’єктивно виникає необхідність оцінки майна, яка дозволяє виявляти їх реальну вартість при здійсненні багатьох складних трансакцій. І чим більш розвинутий ринок, тим гостріше стає потреба в оцінці, яка відтворює взаємовигідний інтерес суб’єктів обміну.

Становлення інституту оцінки відбувалося в умовах приватизації державного майна. Приватизація майна означає перехід державної власності до функціонування в ринкових умовах. Але такий перехід може бути доцільним, якщо державна власність отримає реальну ринкову цінність. В протилежному випадку ринкові перетворення будуть гальмуватися та спотворюватися. Ніхто не захоче купувати державне майно за цінами його створення (тобто за нормативним кошторисом) в умовах панування державної власності. Крім того, іноземні інвестори, що мали інтерес до вкладання своїх капіталів в економіку України, були зацікавлені в можливості придбання державних підприємств, але тільки при наявності певної інформації про їх реальну ринкову вартість. В цьому випадку іноземних інвесторів цікавила не балансова вартість економічних активів, якими розпоряджалося підприємство, а ринкова вартість бізнесу в реальних умовах функціонування економіки. З цією метою міжнародні експерти використовували свою специфічну методологію оцінки, яка не була відома українським фахівцям, оскільки серед них не було спеціалістів–оцінювачів. Все це спонукало потребу в підготовці фахівців, які б володіли міжнародними методами оцінки.

Приватизація вимагала великої кількості спеціалістів – оцінювачів, підготовку яких взяв на себе Фонд державного майна України, виконуючий функцію розпорядження та використання державного майна в процесі його приватизації. Підготовка фахівців з оцінки почалася з 1995 року. Зараз оціночна діяльність стала повноправною сферою інфраструктурного середовища ринкової економіки та має всі ознаки розвинутого інституту-діяльності.

Ринкові перетворення української економіки означають зміну суттєвих умов функціонування і основних принципів поведінки суб’єктів, які стають активними співучасниками всіх процесів, що відбуваються в економіці. Вони наділяються інтерпретаційно-калькулятивними здібностями, тобто повинні чітко розуміти економічні явища, аналізувати ситуацію, розраховувати кількісні параметри. Такі здібності реалізується при проведенні оцінки. Всі відносини на ринку проймаються оцінюючим поглядом людини, яка в процесі своєї діяльності порівнює, зіставляє, визначає значення та сенс своїм діям. Оцінка як складова економічної поведінки відокремлюється в специфічний вид оціночної діяльності, якою займаються фахівці-оцінювачі. Їх задача полягає в тому, щоб шляхом відтворення принципів ринкової поведінки споживача та виробника визначити вартість речей, майна, прав, що стають об’єктами економічних відносин. Таким чином, оцінка стає принципом поведінки людини .

Загальні закономірності становлення інституту оцінки виявляються в наступному.

По-перше, відбувається виділення процедури оцінки в самостійні операції. На цьому етапі оцінка стає інституційним складом думок , укладом дій , тобто внутрішніми інструментами-обмеженнями, які дозволяють досягнути цілеспрямованості певних дій.

По-друге, оцінка відокремлюється в самостійний вид діяльності (разом з предметом, суб’єктами, процедурами, операціями тощо). Це означає виникнення оцінки як особливого інституту-діяльності, який обмежує зовнішні рамки свого існування. Це дозволяє оціночній діяльності досягнути більш ефективного результату та отримати більший доход за рахунок спеціалізації та професіоналізації операцій, що в ній відбуваються. Відокремлення інституту оцінки в самостійний вид діяльності вимагає особливих правил (традицій, норм) поведінки його суб’єктів. Ці правила обмежують діяльність своїх інституційних учасників, вимагаючи від них певної поведінки. Але відособлення оцінки в самостійний вид діяльності приводить до того, що між його суб’єктами та суб’єктами інших інститутів-діяльності (приміром, аудиторами) виникають конфлікти та суперечності за перетягування в сферу своєї діяльності тієї чи іншої дохідної операції або послуги. Для усунення можливих протиріч з’являється необхідність у визначенні сукупності правил та норм, що мали б надійний механізм захисту від позаінституційних агентів. Інституційні правила оціночної діяльності закріплюються в нормативно-законодавчих документах.

По-третє, інституціоналізація оціночної діяльності завершується створенням організаційних установ, які постійно відтворюють умови існування та функціонування усього комплексу оціночних процедур.

На сьогодні можна констатувати, що інститут оцінки пройшов всі етапи розвитку і став повноцінною ланкою ринкової економіки.