WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЛУБ’ЯНИХ ВОЛОКОН В ТЕКСТИЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

К.т.н . Расторгуєва М.Й., к.т.н . Закора О.В.

Херсонський національний технічний університет

Сучасні умови економічного розвитку текстильної промисловості України вимагають вирішення проблеми розширення власної сировинної бази [1]. Дотепер бавовна є основною, і при цьому такою що імпортується, сировиною для виробництва текстильних виробів, що істотно звужує їх асортимент і значно збільшує собівартість сучасного текстилю. Таким чином, виникла необхідність звернути увагу на такий шлях розширення сировинної бази, як реалізація потенційних можливостей традиційних для України видів сировини, і, перш за все, луб’яних волокон.

Луб’яні волокна відносяться до натуральних волокон рослинного походження. Текстильні вироби з них, виконані в стилі « эко-натурель », користуються у всьому світі величезною популярністю завдяки їх нетрадиційному вигляду і комплексу високих споживацьких властивостей. Вирощування луб’яних волокон здавна велося на території України. Текстильні вироби з них мають більш високі медико-біологічні і захисні властивості в порівнянні з виробами з бавовни [2 ] . Завдяки такому унікальному комплексу властивостей луб’яних волокон як гігієнічність, висока міцність, низький електричний опір, комфортність, природна бактерицидність у всьому світі росте попит на текстильну продукцію з луб’яних волокон не тільки технічного, але й побутового призначення. Особливе місце серед таких виробів займають ткані, неткані і трикотажні полотна, що містять льняне або конопляне волокно.

На рубежі 20-21 століть широке застосування в текстилі отримали змішані тканини і трикотажні вироби на основі багатокомпонентних пряж з котонізованих луб’яних і хімічних волокон. На відміну від них технології переробки конопляних волокон давно застаріли. Для того, щоб не втратити це важливе джерело текстильної сировини, потрібен комплексний науково обґрунтований підхід до розробки нових і вдосконалення відомих технологій отримання, змішування і прядіння конопляних волокон.

Коноплі відносяться до числа найважливіших технічних культур, що мають велике народногосподарське значення [ 3 ]. Відомі декілька різновидів конопель. В Україні промислове значення для текстилю мають дві з них: середньоруська і південна. Стебло середньоруської коноплі пряме, не гіллясте, довжина його від 1 до 2 м , товщина від 2,5 до 7 мм , вегетаційний період 80 - 120 днів. Південні коноплі – рослина пізньостигла: вегетаційний період 120 -160 днів, висота стебла до 4 м .

Порівняльний аналіз хімічного складу конопляного волокна ( пеньки ) і бавовни показав, що загальною для них є целюлоза. В стеблі пеньки міститься 77% целюлози, решту частки займають її супутники [3; 4]. З целюлози в основному складаються клітини стінки лубу і деревини. Целюлоза додає волокну такі цінні властивості, як міцність, гнучкість і еластичність. Супутниками целюлози є інкрустуючі речовини, які представлені пектинами і лігнінами, які склеюють між собою волокна усередині стебла, а лігнін, як відомо, додає волокну жорсткість і негативно впливає на технологічні і споживацькі властивості.

Оскільки основою бавовняного і конопляного волокон є целюлоза, логічно припустити, що зменшення решти хімічних складових при збережені фізико-механічних властивостей дозволить максимально наблизити конопляне волокно за прядильною здібністю і споживацьким властивостям до бавовняного волокна. При цьому необхідно встановити оптимальний рівень видалення супутників целюлози, при якому залишаються без зміни фізико-механічні показники волокна, які визначають умови його подальшого використання. Загальновідомо, що стійкість до руйнування у супутників целюлози, особливо у лігніну і пектину, значно нижче, ніж у самої целюлози, що дозволяє здійснювати процес котонізації луб’яних волокон [5].

Значення процесу котонізації полягає в спеціальній обробці луб’яних волокон для перетворення їх в матеріал, схожий за будовою з бавовною, з метою отримання можливості переробки його за бавовняною технологією. В роботах [6-8] обґрунтовано, що котонізація – це необхідна технологічна операція (або група операцій), яка входить складовою частиною в процес підготовки луб’яних волокон до прядіння. Вона застосовується для наближення луб’яного волокна за технологічними властивостями до бавовняного, тобто отримання котон і н у з незначним ступенем засміченості, лінійна щільність якого близька до лінійної щільності волокна, призначеного для змішування або для отримання пряжі.

В основу процесу котонізації луб’яних волокон покладена максимальна деструкція пектинових речовин і лігніну з подальшим виведенням їх у вільному стані разом з іншими супутниками целюлози. Але до теперішнього часу цей процес використовувався тільки для котонізації льняного волокна. Аналіз наукової літератури дозволив зробити висновок, що на сьогоднішній день не досліджені важливі характеристики конопель, що визначають прядильну здатність волокна, і відсутні відомості про використання конопляного волокна в чистому вигляді або після обробки його в прядильному виробництві. Проте той факт, що конопляне волокно схоже за походженням і за будовою з льняним волокном, дозволив висунути гіпотезу про можливість переробки конопель за технологією котонізації льняного волокна.

В теперішній час на кафедрі механічної технології волокнистих матеріалів Херсонського національного технічного університету здійснена розробка технології котонізації конопель і ведуться роботи по її вдосконаленню з метою отримання конопляного котоніну і використання його для виготовлення багатокомпонентної пряжі на технологічному обладнанні бавовнопрядильних виробництв.

Список використаних джерел:

1. Концепція Державної програми розвитку легкої промисловості на 2005-2011 р. // Легка промисловість. – 2004. – № 1. – С. 8.

2. Марков В.В., Суслов Н.Н., Трифонов В.Г., Ипатов А.М. Первичная обработка лубяных волокон : Учебник для студентов вузов текстильной промышленности. – М. : Легкая индустрия, 1974. – 412 с .

3. С енченко Г.И., Тимонин М.А. Конопля. – М.: Колос,1978. – 287 с .

4. Выровец В.Г., Гилязетдинов Р.Н., Голобородько П.А. Справочник коноплевода. – К.: Урожай, 1994. – 80 с .

5. Григорян Г.С. Котонізація льняного волокна в умовах текстильних підприємств //Легка промисловість.– 1997.– № 1.–С. 9-10.

6. Тіманов В.М., Платонов О.М., Голованов О.О., Защепкіна Н.Н. Підготовка короткого льняного волокна до прядіння //Легка промисловість. – 1997 – № 1. – С. 7.

7. Защепк іна Н.М. Готування холсту . Книга перша. Теорія технології та устаткування прядильного виробництва: Підручник. – Херсон, Айлант, 2006. – 240 с.

8. Краснянская О.Н. Разработка ресурсосберегающей технологии котонирования льняных волокон: Дис … канд. техн . наук: 05.19.03. – Херсон, 2004. – 141 с .