WEB-ресурс научно-практических конференций

ПОНЯТТЯ ФУНДАЦІЇ В ЗАКОНОДАВСТВІ ПОЛЬЩІ

Стецик М.Б.

Католицький Університет Любельський, м. Люблін, Польща

Існування благодійних фондів, як третього сектору суспільства, потребує прозорого чіткого законодавства, яке б встановлювало загальні правила, але, в той же час, не порушувало конкурентного середовища в господарській діяльності і рівності всіх організаційно-правових форм та форм власності, не створювало можливостей для зловживань статусом неприбуткової організації. Для створення та існування в Україні громадянського суспільства необхідною компонентою є активна робота недержавних організацій, створених з метою досягнення суспільних цілей, а не з метою отримання прибутку.

Метою даної статті є короткий аналіз польського законодавства в частині, що стосується фондів (фундацій), а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, що присвячене правовому регулюванню діяльності благодійних юридичних осіб.

В українському законодавстві немає закону про фонди (фундації), тому проблематика фондів регулюється в основному законом «Про благодійництво і благодійні організації» [1], причому закон перераховує організаційно-правові види благодійних організацій, не наповняючи їх жодним змістом. Спробуємо на основі польського досвіду вивести пропозиції удосконалення українського законодавства.

В законодавстві Польщі проблеми фундацій врегульовано в законі «Про фундації” від 6 квітня 1984 року (далі – Закон) [2].

Сам Закон так і не дає чіткого визначення фундації, але в науці сформувався погляд, що фундація – це організація, в основі якої лежить майно, призначене засновником для певної мети (благодійної, культурної тощо).

Отже, фундація може бути заснована для реалізації суспільно і економічно корисних цілей, особливо таких, як охорона здоров’я, розвиток економіки і науки, освіта і виховання, культура і мистецтво, суспільна допомога, охорона навколишнього середовища і опіка над історичними цінностями (стаття 1 Закону). Це не є вичерпний список цілей, з метою реалізації яких може бути засновано фундацію, однак польський законодавець вимагає, щоб цілі були збіжні з головними інтересами Республіки Польща.

Засновниками фундації можуть бути фізичні особи, незалежно від їх громадянства чи місця проживання, чи юридичні особи, що зареєстровані в Польщі чи за кордоном. При цьому місцезнаходження (юридична адреса) фундації повинно бути на території Польщі.

Волевиявлення про заснування фундації повинно бути складене в формі нотаріального акту. Дотримання цієї форми не вимагається, якщо утворення фундації відбувається в заповіті. Засновник повинен вказати мету фундації і майнові складники, які він призначає для реалізації мети. Такими майновими складниками можуть бути гроші, цінні папери, а також передане у власність фундації рухоме і нерухоме майно.

Кожна фундація діє на основі Закону про фундації і статуту.

У статуті засновник визначає назву фундації, її місцезнаходження і майно, цілі, принципи, форми і сферу діяльності, склад і організацію правління, спосіб призначення, обов’язки і компетенції цього органу і його членів. Статут може містити інші положення, особливо такі, що стосуються ведення фундацією господарської діяльності, допустимості і умов її злиття з іншою фундацією, зміни цілей і статуту, а також передбачити утворення інших органів фундації, окрім правління.

Фундація може вести господарську діяльність в розмірах, необхідних для реалізації її цілей. Якщо фундація має вести господарську діяльність, вартість її майнових засобів, призначених для цієї діяльності, не може бути менша ніж 1000 злотих (приблизно 2000 грн.).

Відповідно до статті 7 Закону, фундація обов’язково повинна бути зареєстрована у Крайовому Судовому Реєстрі Польщі. З моментом внесення до Реєстру фундація набуває правоздатність.

Суд здійснює внесення фундації до Крайового Судового Реєстру після встановлення, що правочини, які становлять підставу внесення, були здійснені особою чи органом, яка мала до цього відповідні компетенції, і є дійсними. Також перед внесенням до Реєстру суд повинен переконатись, що цілі і статут фундації є згідні з законодавством.

Правління керує діяльністю фундації і виконує представницькі функції. Законодавець прийняв тут дуже цікаву модель діяльності юридичної особи, яка спирається тільки на одному органі. Окрім правління можуть бути утворені інші органи фундації, але у жодному випадку право ведення справ і керівництва не може бути відібрано у правління і передано іншому органу [3]. Додатковими органами можуть бути наглядова рада, рада засновників, ревізійна комісія тощо. Аналогічно немає обмежень щодо строку повноважень члена правління.

Ведення фундацією господарської діяльності, не передбаченої в статуті, вимагає попередньої зміни статуту. Відповідні зміни повинні бути внесені до Крайового Судового Реєстру.

Щороку фундація надає компетентному міністру звіти про свою діяльність. Компетенція міністра визначається беручи до уваги цілі і сферу діяльності фундації. Ці звіти повинні бути також оприлюднені, так щоб з ними міг ознайомитись кожний бажаючий (напр. на веб-сторінці фундації).

На цьому повноваження щодо нагляду міністра над фундаціями не закінчуються. Так, компетентний міністр чи воєвода (якщо фундація діє тільки на території конкретного воєводства) може виступити до суду з поданням про скасування ухвали правління фундації, якщо вона суперечить статуту фундації, її цілям або нормам законодавства.

Якщо діяльність правління істотно суперечить статуту фундації, її цілям або нормам законодавства, компетентний міністр чи воєвода (надалі – компетентний орган) може визначити відповідний термін для усунення порушень в діяльності правління, або вимагати зміни правління фундації у визначений термін. Якщо даний термін минув, і порушення не були усунуті, компетентний орган може звернутись до суду з поданням про призупинення повноважень правління і визначення примусового керуючого. Примусовий керуючий репрезентує фундацію замість правління, у тому числі у судових справах, також до його обов’язків належить виконання дій необхідних для правильного функціонування фундації.

Фундація припиняє своє існування у випадку досягнення мети, для якої вона була заснована або вичерпання фінансових засобів і майна фундації. Якщо у статуті не вказано спосіб ліквідації фундації або його положення не виконуються, компетентний орган звертається до суду з поданням про ліквідацію фундації. Якщо статут фундації не визначає призначення майнових засобів, що залишились після її ліквідації, суд виносить рішення про призначення цих засобів відповідно до цілей, яким служила фундація.

Набуття фундацією грошей, рухомого майна чи майнових прав шляхом отримання спадку чи дарування звільняється від податку на спадки і дарування.

Закордонні фонди, що мають юридичну адресу за кордоном, можуть утворювати на території Польщі свої представництва. Для створення представництва потрібно отримати дозвіл, який одночасно означає згоду на ведення діяльності, визначеної у дозволі. Дозвіл видає міністр компетентний з огляду на сферу своєї діяльності і цілі створення представництва. Дозвіл може бути виданий, якщо представництво утворюють для реалізації цілей, про які йдеться в статті 1 Закону.

Можемо зробити висновки, що польський Закон про фундації з одного боку чітко прописує засади їхньої діяльності, а з другого боку залишає велике поле для маневру для засновників фундацій.

На мою думку, слід перейняти позитивний досвід Польщі щодо регуляції діяльності фундацій і змінити український закон „Про благодійність і благодійні організації”, наповнивши правовим змістом перераховані види благодійних організацій, а також скоротити кількість видів благодійних організацій до двох-трьох і встановити чітке розмежування між ними.

Список використаних джерел:

1. Закон України „Про благодійність і благодійні організації”//Відомості Верховної Ради. – 1997. - № 46. - Ст. 292.

2. Ustawa o fundacjach 6 kwietnia 1984 r., Dziennik Ustaw z 1999 r. Nr 46, poz. 203.

3. Cioch H, Kidyba A. Ustawa o fundacjach. Komentarz, str. 199. Warszawa, 2007.