Боровик Г.О.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Еколого-економічні пріоритети у вирішенні проблеми твердих відходів

З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, стрімким зростанням населення Землі, обсягів виробництва та його відходів, проблеми взаємовідносин між природою та суспільством все більш загострюються. В нашому житті все більшою проблемою стають саме відходи. Сутність еколого-економічного протиріччя полягає в єдності та взаємоспростуванні об’єктивних екологічних та економічних потреб суспільства. Економічна зацікавленість на даному етапі розвитку продуктивних сил домінує над екологічною, що призводить до негативних наслідків у взаємодії суспільства та природи, а в окремих випадках і до економічних криз.

Контрастно ця група протиріч проявляється при експлуатації корисних копалин, коли для видобутку сировини необхідно зруйнувати конкретний ландшафт і пов’язану з ним рівновагу даної території. Інші протиріччя виникають при необхідності використання одного й того ж ресурсу природи для задоволення різних соціально-економічних потреб. Виникають в результаті протиріччя між зростанням виробництва матеріальних благ, антропогенним впливом на оточуюче природне середовище і розміром природоохоронних витрат, введенням безвідходної технології та ін.

Щоб задовольнити потребу однієї людини у всьому необхідному за рік видобувається близько 20 т (за деякими даними – до 45 т) різної сировини. При цьому в готову продукцію переходить 1–2% (за оптимістичнішими оцінками – до 6%) [2 ]. Все інше перетворюється на відходи, що утворюються на всіх проміжних стадіях виробництва. У відходи, у результаті, перетворюється і сам кінцевий продукт. Тому, можна сказати, що в процесах виробництва і споживання не випускається нічого, окрім відходів.

Точних даних про кількість твердих відходів немає ні в світі, ні в Україні. Проте, наявні оцінні (розрахункові) показники свідчать про те, що маса відходів щорічно зростає і досягла вже критичної величини. Нинішнє покоління практично у всіх куточках планети нераціонально використовує те, що належить майбутнім поколінням.

В сучасній економіці природокористування тверді відходи розглядаються з двох позицій [1,3] . З одного боку, це – недовикористана сировина: відвальні породи, макулатура, пластмаси, метал, дерево і т.д. В даний час виявляється, що сміття на промислових і комунальних звалищах є найбагатшим невживаним ресурсом з погляду сировинного потенціалу і одним з найекономічніших видів сировини з погляду його переробки. З іншого боку, тверді відходи – це одне з істотних джерел забруднення навколишнього середовища (атмосфери, води, зокрема – підземної, ґрунтів) шкідливими або навіть небезпечними речовинами, що вимагають виділення великих коштів на ліквідацію наслідків забруднення такого роду. Таким чином, накопичення саме твердих відходів приносить подвійний економічний збиток.

При вивченні даної проблеми варто виділити три складові проблеми твердих відходів – економічну, екологічну та соціальну.

Екологічна та соціальна складові проблеми твердих відходів являють собою сукупність факторів, що мають суттєвий негативний вплив на екологічну ситуацію та соціальне середовище життя населення, особливо в великих містах. Це природно, бо неконтрольоване зростання територій, зайнятих під полігони для складування твердих відходів, веде до зменшення земельних площ, придатних для господарського використання, негативно впливає на довкілля, створює можливість техногенних катастроф, забруднює ґрунтові води та повітря. Одночасно з цим в районах складування твердих відходів є небажаним а іноді і неможливим проживання населення з екологічних та психологічних міркувань. В той же час сміттєві полігони притягують до себе увагу люмпенізованої частини населення, включаючи кримінальний елемент, бомжів , що також призводить до зростання соціальної напруги.

Економічна складова проблеми твердих відходів також є важливою. В жодній країні світу переробка твердих відходів не приносить прямого прибутку і потребує державних або муніципальних дотацій. Отже, роль державних та муніципальних органів в рішенні даної проблеми залишається стабільно високою.

Формування нової системи еколого-економічних пріоритетів пов’язане з переходом на повне, повторне та багаторазове використання сировини, залученої в процесі виробництва. Ідея інтенсивного природокористування полягає в технологічно замкнутому кругообігу використання природної речовини. Вторинне ресурсовикористання вимагає державної підтримки. Головна мета при цьому полягає у створенні екологічно безпечних, ресурсозберігаючих, мало- і безвідходних виробництв та територіально-виробничих комплексів різного рівня в межах збалансованих еколого-економічних систем.

Довгострокове планування у сфері твердих відходів повинне здійснюватися з огляду на комплексний аналіз проблеми й визначатися двома стратегіями, а саме:

- стратегія, що базується на перебудові матеріалопотоків (щоб повернути відходи в систему ресурсоспоживання );

- стратегія, що базується на мінімізації твердих відходів [4] .

Відповідно до зазначеної концепції, економіка, структура виробництва, споживання та якість життя – це єдина система і, таким чином, єдина економічна проблема. Отже, вирішення питань безвідходності виробництва визначається як дія механізму «обміну» твердими відходами на територіальному, регіональному й загальнодержавному рівні.

Виявлення системи пріоритетів у вирішенні проблеми твердих відходів – це процес багатофакторного аналізу, складність якого зумовлюється не тільки кількістю факторів, але і їх недостатньою визначеністю у просторі і часі.

Література

1. Макарова Н.С., Гармідер Л.Д., Михальчук Л.В. Економіка природокористування: Навч . посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.- 322 с.

2. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 348 с.

3. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування: Навч . посібник. – К.: Вища школа, 1999. – 176 с.

4. Шмандій В.М., Солошич І.О. Управління природоохоронною діяльністю: Навч . посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 296 с.