WEB-ресурс научно-практических конференций

Бурега Р.В.

Донецький державний університет управління

НАВКОЛИШНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЕЛЕМЕНТ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ

Підвищення привабливості праці, оздоровлення навколишнього середовища сприяють продуктивній праці, а отже і зниженню питомих витрат виробництва на одиницю продукції, що випускається. Іншими словами, економічні результати при цьому досягаються через підвищення працездатності, тобто зростання продуктивності праці, зниження непродуктивних витрат і втрат, поліпшення використання основних фондів і зниження виробничих витрат. Вони рівнозначні при перевищенні одержуваної економії над витратами на їх досягнення, завдяки поліпшенню умов праці, вишукуванню додаткових джерел коштів на ці й інші цілі виробництва, на можливості задоволення і розвитку інших соціальних і економічних потреб суспільства. Тому є всі підстави розглядати ці результати як форму специфічного економічного ефекту. Він пов’язаний з витратами праці, безпосередньо виникає у виробництві і прямо задовольняє насущні потреби робітників, обумовлює той або інший рівень їхньої життєдіяльності.

Проте подальшому підвищенню соціальної й економічної ефективності виробництва сприяє не тільки сама по собі робота щодо поліпшення умов праці. Важливо і те, ціною яких зусиль і витрат досягається бажаний результат, яким чином при обмежених економічних можливостях досягти максимальних, а то і додаткових соціальних результатів. Тому перспективи підвищення соціальної й економічної ефективності виробництва на основі поліпшення умов праці варто розглядати і з цих позицій.

Є й інші економічні проблеми, пов’язані з умовами праці, методами впливу на їх поліпшення й охорону і відповідне підвищення ефективності виробництва. Тому серед різноманітних новітніх заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, усе більшого значення набувають економічні методи оцінки їх стану і розвитку. Причому, як показує аналіз стану справ сьогодні, життя диктує потребу у якнайшвидшому вирішенні різноманітних економічних аспектів цієї проблеми, обумовлених дією економічних законів, які впливають на їх використан­ня в господарській практиці. Наприклад, обов’язковою умовою підвищення ефективності виробництва є його розвиток відповідно до вимог економічного закону, який визначає необхідність розвитку виробництва і підвищення його технічної, економічної, соціальної, екологічної ефективності з метою захисту та відновлення трудового потенціалу, максимального задоволення матеріальних потреб членів суспільства, забезпечення в цілому всебічного людського розвитку. Виконанню цієї мети виробництва умови праці можуть сприяти, якщо вони сприятливі, або перешкоджати, якщо процес виробництва характеризується наявністю небезпечних, шкідливих чинників. Як свідчить практика, у сприятливих умовах ефективність живої і використання матеріалізованої праці вище внаслідок зниження напруженості праці і підвищення працездатності робітників, скорочення непродуктивних витрат праці і виробництва, більш швидкого й ефективного відновлення витрачених життєвих сил, збільшення часу на виконання основних виробничих операцій тощо. Так, зниження рівня шуму, зміна температури повітря, його вологості до більш комфортних показників, збільшення освітленості робочих місць дозволяють істотно підвищити продуктивність праці. У багатьох випадках це підвищення досягає 5-10% і більше. Можна навести такий приклад. Відповідно до Єдиних норм виробітку (часу) для шахт Донецького і Львівсько-Волинського вугільних басейнів норми виробітку в очисних і підготовчих вибоях при підвищенні температури рудникової атмосфери понад нормативну на 1-3 градуси знижуються на 5%. При перевищенні температури повітря понад нормативну на 3,1-5,0 градусів зниження норм виробітку становить вже 10%. А поправочні коефіцієнти до норм при перевищенні температури на 5,1-7 і 7,1-9 градусів становлять, відповідно, 15 і 25% зниження від розміру виробітку при сприятливих умовах. Ще менша продуктивність праці при одночасному впливі інших ускладнюючих чинників. Так, при виконанні робіт по вийманню вугілля в очисних вибоях при тих же температурах, але відбійними молотками, тобто при більш високих фізичних навантаженнях, зниження норм виробітку установлюється, відповідно, 5, 10, 20 і 35%. Це підтверджують і результати досліджень Донецького інституту гігієни праці і профзахворювань по визначенню співвідношення фактичного виробітку і максимального значення в умовах нормального мікроклімату на робочому місці в залежності від температури і вологості повітря, швидкості руху повітряного струменя, важкості і виду робіт. Відповідно за цими даними максимальне зниження продуктивності праці досягає 80%. Через зниження норм виробітку зв’язку з несприят­ливими тепловими умовами на 92шахтах щорічні втрати видобутку вугілля становлять не менше 6млн.т. Тому нормалізація умов праці за тепловим чинником є важливим резервом підвищення продуктивності праці гірників.

Питання удосконалення умов праці і відпочинку, охорони навколишнього середовища тісно переплітаються і з умовами побуту робітників, коли йдеться про ступінь забруднення і, відповідно, якості повітряного і водного басейнів на території проживання, інших чинників життєдіяльності в побуті, що залежать від ступеня впливу промислових викидів на природу. Тут у тісному взаємозв’язку мають місце основні аспекти життєдіяльності людини– умови її праці, побуту і відпочинку, що потребує поряд з самостійним вирішенням кожної з зазначених проблем з позицій сучасних вимог і спільних взаємопогоджених організаційно-технічних, соціально-економічних та інших вирішення виникаючих проблем. Особливо ефективними вони можуть стати завдяки удосконаленню регіональних методів керування взагалі й умовами праці зокрема.