WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Дубовик С.Г., Кунда В.О.

Сумський національний аграрний університет

ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ЗНАНЬ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

В умовах становлення сучасної інформаційної економіки менеджмент знань стає ключовим елементом стратегії, який забезпечить підвищення ефективності функціонування кожного господарюючого суб’єкта шляхом залучення і використання найбільш цінного ресурсу – його співробітників.

Незважаючи на те, що менеджмент знань є відносно молодим, існує чимала кількість теоретичних досліджень у даній сфері як про-

відних вчених зарубіжжя, так і українських науковців. Зокрема, в нашій роботі були використані праці Коулопоулос Т.М, Фраппаоло К., Федулової В.М., Базилевича В.Д. У той же час, все різноманіття існуючих на сьогодні поглядів та підходів у межах даної проблематики не усуває сумніви керівників сучасних організацій у доцільності та ефективності застосування управління знаннями на практиці. У більшості своїй причиною цьому є викривлене розуміння сутності самого поняття «менеджмент знань».

Перш за все, слід розуміти, що управління в даній сфері у жодному випадку не може носити директивний характер, оскільки воно втрачає сенс як таке. При цьому даний процес є довготривалим, клопітким, потребує прикладання значних зусиль, оскільки мова йде про головний ресурс – інтелектуальний капітал.

Метою даної роботи є висвітлення значущості та можливостей застосування сучасної концепції менеджменту знань в існуючих умовах розвитку підприємств України.

Перш ніж вести мову про доцільність впровадження системи управління знаннями організації, слід усвідомити, що процес обміну знаннями в організації в межах окремого відділу, служби, підрозділу завжди існував і на сьогодні існує. Він відбувається між співробітниками у ході вирішення ними певних задач конкретного бізнес – процесу. Однак, ці процеси не є контрольованими, оскільки виникають хаотично, спонтанно, в силу певних обставин, відповідно з чим є малопрогнозованими. Відтак і про ефективність управління таким обміном знаннями мова не йде.

Виходячи з цього першочергова задача процесу управління знаннями полягає у своєчасному виявленні знань кожного співробітника, у їх акумулюванні та належній систематизації. Однак із головних проблем у заданому напрямі є створення бази знань, вільний доступ до якої матиме кожен працівник. Багато дослідників визначають цю проблему як дилему організації. Дилемність питання в тому, що накопиченням знань має займатися відповідно підготовлена для цього людина (так званий провайдер знань). З одного боку він належним чином може розрізняти знання окремих видів і формувати потрібну базу, з іншого – не завжди чітко окреслено призначення цих знань (у той час, коли людина із – зовні найчастіше мало поінформована про цілі діяльності кожної конкретної організації). Крім того, в Україні дане питання стоїть більш гостро, оскільки не кожен суб ’ єкт господарювання може дозволити витратити додаткові кошти на залучення провайдерів, а хто й має таку можливість – не завжди відважиться на це, надаючи перевагу проектам, на їх погляд, більш ефективним і з порівняно меншим строком окупності. Однак, як уже зазначалося нами раніше, управління знаннями є не забаганкою, а логічною вимогою часу та у найближчому майбутньому єдиним можливим засобом забезпечення конкурентоспроможності організації.

Слід також звернути увагу на те, що створення баз даних може відбуватися лише за умови використання сучасних інформаційних технологій. Однак помилковим є твердження багатьох дослідників, які надають домінуючу роль в управлінні знаннями ІТ – рішенням. Звичайно вони значно прискорюють даний процес, та все ж першоосновою успішності в даній сфері є формування культури спільної роботи.

Повертаючись до самого процесу управління знаннями, визначимо, що важливим є не стільки кількісне наповнення баз даних, скільки розгалуженість самої мережі та доступ працівників до зібраних даних. Саме в цьому і полягає основна відмінність управління знаннями від управління інформаційними потоками. Управління знаннями акцентує увагу на забезпечення людей інформацією шляхом цінності ланцюга спеціальних процедур, що створюють ланцюг знань [2 с.31]. Одночасно на цій підставі спрощується і процес генерації знань, тобто процес творення нового знання шляхом переробки наявної інформації. Хоча можливим це стає тільки за умови творчого підходу в опрацюванні акумульованих знань [ 1 с.39 ] .

На сьогодні практичне втілення досліджуваної нами концепції знаходить свій вияв у трьох основних формах: організація, що навчається, бібліотека знань та стратегічна поінформованість.

Перша форма є найбільш поширеною у світовому співтоваристві.

В цілому вона передбачає використання генеративного навчання, обумовленого необхідністю пошуку новітніх способів сприйняття та мислення задля вирішення тієї чи іншої проблеми.

Бібліотека знань, навпаки, має місце для існування тоді, коли виникає необхідність у постійному використанні фіксованих рішень. Такий підхід передбачає створення корпоративної бази знань з метою накопичення і розширення даних про найбільш ефективні методики, а також інформацію про раніше реалізовані проекти. Іншими словами, бібліотека знань створюється для спрощення прийняття управлінських рішень методом аналогії. Важливим аспектом при цьому є стимулювання працівників до постійного поповнення вже сформованих баз даних.

Стратегічна поінформованість полягає у всебічному аналізі галузевої динаміки і діяльності самої організації (аналіз та тенденції впливу зовнішніх факторів).

Якщо окреслити в загальному, то реалізація концепції управління знаннями організації повинна мати підґрунтя у вигляді:

? налагодженого механізму формування інтелектуальних людсь-

ких ресурсів, що полягає у зіставленні бажаного рівня компетенцій, необхідного для виконання встановлених цілей розвитку, з фактичним станом людських ресурсів і приведенням до бажаного рівня. При цьому надзвичайно важливим є врахування якісних характеристик фор- мування трудового колективу організації (вік, стать,загальний трудовий стаж, стаж роботи на підприємстві, національність, мотиваційна спрямованість тощо);

? використання новітніх інформаційних технологій;

? застосування розгалуженої мотиваційної системи за накопичення теоретичних та практичних знань, досвіду, експертних даних;

? вільного доступу до створених інформаційних баз даних;

? створення навчального середовища на підприємстві та навчання правильному використанню інформації та спільному використанню акумульованих знань.

Отже, сучасна концепція управління знаннями відкриває широкі перспективи використання персоналу, створює умови вдосконалення функціонування організації в цілому та її інноваційного розвитку.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – 2–ге вид., стер. – К..: Знання, 2008. – 431 с.

2. Коулопоулос Т.М. Управление знаниями / Т.М. Коулопоулос, К. Фраппаоло; [пер. с англ.]. Эксмо, 2008. – 224 с. – (Высокий старт).

3. Мельник Л.Г. Соц иально – экономические проблемы информационного общества. – Сумы: ИТД «Университетская книга» , 2005. – 430 с .

4. Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту: Навчальний посібник. –К.: Центр учбової літератури, 2007. – 536 с.