WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Крюкова І. О.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

ЛЮДИНА , ЯКА ЗАГЛЯНУЛА В НАУКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Фундатора української школи фізичної економії С.А. Подолинського називають людиною, котра з ХІХ століття заглянула в науку ХХІ століття [7]. Ідеями, викладеними у статті "Праця людини та її відношення до розподілу енергії", що була опублікована в 1880 році в журналі «Слово», а також у кількох зарубіжних виданнях С.А.Подолинський набагато випередив свій час. Залучаючи найновітніші результати природничих досліджень, першим у світовій науці він змалював масштабну систему енергетичної природно-економічної взаємодії, що відбувається у Всесвіті. Складовими цієї грандіозної системи є природна енергія (об'єкт), з якою взаємодіє людина як економічний агент (суб'єкт).

У тому ж 1880 р. під редагуванням М. Драгоманова, М. Павлика та С. А. Подолинського у Женеві виходить часопис "Громада", де Сергій Андрійович опублікував останні свої праці: "Громадівство і теорія Дарвіна" та "Перегляд громадського руху в Західній Європі". Подолинський констатує, що капіталізм в Україні проходить у своєму розвитку такі самі стадії як і на Заході - «ремесло, мануфактуру і великий фабричний здобуток», хіба що із запізненням. Проте він засвідчує свою прихильність до соціальноорієнтованої економіки, критикуючи соціальний дарвінізм як наслідок дії «природних» економічних законів капіталістичного розвитку.

Подолинський намагався знайти природниче обгрунтування наукових основ соціалізму, підпорядкувавши цій меті методологію побудови своєї теорії фізичної економії . В ній він акцентує увагу на ролі творчого соціального інтелекту та на потенціалі продуктивної праці людини, як його господарському втіленні. За «законом Подолинського», людина може нагромаджувати в результаті своєї життєдіяльності вдесятеро більший запас енергії, аніж кількість енергії, що вона витрачає в її процесі [8, с.236].

Подолинський звернув увагу на невідповідність процесу фотосинтезу другому закону термодинаміки, оскільки сонячна енергія більшої ентропії перетворюється на енергію меншої ентропії. Відкриття Подолинським властивості біомаси нагромаджувати в процесі фотосинтезу на земній поверхні більше енергії, ніж нею використовується, фактично означало спростування другого закону термодинаміки. Але ця геніальна думка, висловлена Подолинським наприкінці ХІХ ст. не була своєчасно адекватно оціненою, а особа її автора не набула легітимності. Певним чином на непоміченість суспільством творчості Подолинського вплинула недооцінка його наробків тогочасним науковим авторитетом - Ф. Енгельсом, у відгуку якого говорилось, що Подолинський плутає фізичне з економічним [ 4,с.310 ] .

То що ж пов’язує із ім’ям С.А.Подолинського науку ХХ століття і що має від його джерела успадкувати наука століття ХХІ?

На початку ХХ століття ім’я Подолинського відродив М.Грушевський, який звернув увагу на посилання на нього в працях ідеологічного послідовника С.А.Подолинського В.І.Вернадського. «Людина, яка всього себе відала громадській роботі і згоріла в ній без остатку… Він заслужив собі одне з найбільш почесних місць в історії нашого духовного життя», - писав про Подолинського М.Грушевський.

Космогенну енергетичну теорію Подолинського в ХХ ст. продовжили В.І. Вернадський та М.Д. Руденко[1;9;10]. Значущість енергетичної теорії Подолинського в наш час привернула увагу С.Злупка, Л.Корнійчук, Р.Сербіна, В.Шевчука[4,13]. В Україні еколого-економічний аспект творчої спадщини Подолинського розвивають у своїх працях також Л.Гринів та Д.Колотило[3,6]. Ідеї української школи фізичної економії для розробки проблем сталого розвитку розглядають Л.Мельник, І.Юхновський, для еволюції категорії цінності – Ю.Ущаповський [12]. Ідеї Подолинського та продовжувача його теорії В.І.Вернадського активно вивчаються російськими вченими П. Кузнєцовим, Б.Большаковим, Т.Муравінським, В.Чесноковим, Б. Кедровим, О.Огурцовим. До наукової спадщини Подолинського звертаються і вчені дальнього зарубіжжя – каталонець Х.Мартінез_Аліє, німець К. Шлюпман, М. Борромео в Італії та Р.Сербін в Канаді. Крім того, енергетична теорія вченого використовується багатьма вченими без посилання на нього. Серед них – І.Пригожин, І.Стенгерс, Л.Ларуш, Ф.Содді, Н. Георгеску-Роуген, Т.Дейлі, Г.Одум та Е.Одум, А.Попсуєв, А.Тіліченко та ін [2, с.8-11].

Нажаль ім’я і творча спадщина Подолинського залишається «широко відомою у вузьких колах» вітчизняних економічних теоретиків. Це не дивно, оскільки сучасному відродженню ідей Подолинського передували довгі роки забуття і суспільного невизнання. Лише в 1977 році бельгійський вчений російського походження Ілля Пригожин сформулював теорему для нерівноважних процесів як четверте начало термодинаміки, що протидіє її другому началу, за що став лауреатом Нобелевської премії. Хоча той самий результат Подолинський оприлюднив майже сто років тому[2, с.8].

Сучасна актуалізація економічного вчення С.А.Подолинського, у зв’язку із загостренням ресурсного аспекту проблем соціально-економічної безпеки та світовою тенденцією до розбудови ринкових економік змішаного типу, потребує відповідної популяризації засад його теорії фізичної економії у фундаментальних економічних дискурсах. Предметом уваги мають стати, насамперед, синергетичні взаємозв’язки економічної та природної сфер, які автор розглядає з позицій ціннісної орієнтації цивілізаційного розвитку, глобальною метою якого є заощадження енергії та примноження енергетичного бюджету Землі. Такою є планетарна космогенна місія людства.

Проте, істотна методологічна проблема бачиться нам у тому, що наукова парадигма фізичної економії перевертає наш існуючий стереотипний погляд на фундаментальні засади економічної науки в цілому і потребує їх загального системного переосмислення. Адже теорія фізичної економії значною мірою є науковою альтернативою до політичної економії та сучасної економічної теорії. В цьому її сила і наша слабкість.

Література:

1. Вернадський В.И. Научная мысль как планетарное явление. – М.: Наука, 1997.- 150с.

2. Воробйова Л.В. Українська школа ф ізичної економії. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступіня кандидата економічних наук. – К., КНЕУ, 2006. – 15с.

3. Гринів Л.П. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії. Монографія. – Львів: ЛНУ ім.. І.Франка, 2001. – 240с.

4. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М. Поручник та ін.; За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 1999. – 564с.

5. Кене Ф. Физиократия // 25 классических книг по экономике. – Изд-во ЛТД «Урал», 1999.

6. Колотило Д.М. Екологія і економіка: Навчальний пос ібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 368с.

7. Максименко С.Д. Людина, Ф ілософська і соціальна думка. – 1995. - №3-4, С. 3-15.

8. Подолинский С.А. Вибрані твори/ Упорядкувальник Л.Я.Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2000. – 328с

9. Руденко М. Енергія прогрессу. – К.: Молодь, 1998. – 527с.

10.Учение В.И. Вернадского о переходе биосферы в ноосферу, его философское и общенаучное значение .: Т.1. – М.: Философское общество СССР,1990. – 236с.

11.Учення Сергія Подолинського і цивілізаційна еколого-економічна перспектива: Матеріали Міжнародної наукової конференції. – К.: КНЕУ, 2001. – 160с.

12.Ущаповський Ю. Еволюція теорії цінності в українській економічній думці. – Житомир: Ж ІТІ, 2002. – 268с.