WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.е.н. Макуха С.М.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ІМПОРТУ – ФАКТОР СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

В умовах глобалізації економіка кожної держави відчуває все більшу залежність від розвитку світового господарства. Сила впливу зовнішніх факторів (міжнародна торгівля, рух капіталу, міграція робочої сили) визначається ступенем інтеграції певної національної економіки у світовий економічний простір. Сучасна світова фінансова криза, що переросла в економічну, продемонструвала, що при всіх перевагах тісного міжнародного співробітництва глобалізація здатна стрімко поширювати його негативи в планетарних масштабах.

Саме тому економічна політика суб’єктів міжнародних економічних відносин має включати засоби запобігання викликам глобального процесу. Маючи на увазі високу ступінь інтегрованості України у світову торгівлю, особливої уваги заслуговує проблема удосконалення структури українського імпорту як антикризового фактора і засобу економічного зростання.

Окремі аспекти розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн із трансформаційною економікою та їх значення для розвитку економіки перехідних країн в умовах економічної глобалізації аналізувались в роботах О. Білоруса, О. Богомолова , М. Делягіна , В. Іноземцева , Г. Колодко , Н. Косолапова , В. Новицького , Дж . Сороса , А. Філіпенка , Т. Фридмана , Ю. Шишкова, О. Шниркова та ін.

Однак наразі в умовах сучасного стану світової економіки особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності імпортних операцій. Саме тому автор ставить мету: показати як недосконала структура імпорту впливає на економічний розвиток України і запропонувати шляхи підвищення ефективності імпортних операцій. Це дозволить убезпечити національну економіку від значних втрат навіть в умовах несприятливої світової ринкової кон’юнктури.

З метою скорочення інфляції за умов недостатньої внутрішньої пропозиції окремих товарів зростає їх імпорт в Україну. Подібна практика при її тривалому застосуванні може підірвати вітчизняний бізнес, скоротивши конкурентоспроможність українських товарів. Отже, збільшення імпорту товарів, якими країна здатна забезпечити власне населення, має бути обмеженим у часі. За цей час необхідно створити всі умови для розвитку імпортозамінного типу економічного зростання.

Реалізації цього завдання сприяє та обставина, що в 2007 р. у структурі українського імпорту 30,4% припадало на продукцію машинобудування. Зазначена величина вперше перевищила питому вагу енергоносіїв в імпорті країни [1, с.7]. Однак залишається надзвичайно високою залежність економіки України від постачання енергоресурсів із зовнішніх джерел. Їх частка в імпорті перевищує 30%, і насамперед природного газу, поставки якого у 2007 р. зросли на 54,6%, що пояснюється попитом на нього з боку енергомістких експортних галузей – металургії та важкого машинобудування. Таким чином спостерігається залежність імпорту від структури експорту [2, с. 3].

У загальному обсязі споживання первинної енергії Україною 60% припадає на нафту й газ, з них 40 – 45% складає газ. Маючи власний видобуток нафти й газового конденсату в обсязі, який не покриває 20% мінімальної потреби, Україна імпортує 74,5% нафти й газу. Такий стан призводить до загрози енергетичній безпеці держави. Світовий досвід показує, що при імпорті понад 30% енергоресурсів втрачається незалежність у здійсненні економічної політики держави [3, с. 11-12].

Загроза втрати суверенітету значно посилюється за умов відсутності диверсифікованого постачання ресурсів з-за кордону. Країни-постачальники енергоносіїв усвідомлюють, що наявність стратегічно важливих ресурсів дає їм можливість суттєво впливати на світову економіку і зовнішню політику. Так, згідно з офіційною енергетичною стратегією Російської Федерації, «потужний енергетичний сектор – це інструмент для проведення її внутрішньої і зовнішньої політики» і «роль країни на світових енергетичних ринках значною мірою визначає її геополітичний вплив» [4, с. 8].

Сутність зазначеної позиції щодо місії енергетичного сектора була відверто сформульована Олексієм Міллером у виступі перед послами країн ЄС у квітні 2006 р. «Регулювання із єдиного центру умов видобутку, транспортування, підземного зберігання й продажу» [5, с.1]. Однак така позиція і наміри світового домінування суперечать практиці міжнародних відносин, що склалися в Євросоюзі і не відповідає економічним та політичним інтересам держав-імпортерів російських енергоносіїв.

Саме тому у березні 2007 р. Європейська Рада прийняла План Дій, включивши в нього більшість рекомендацій Єврокомісії та додавши ще більш жорсткі методи регулювання. Серед них – необхідність відповідальних дій щодо впливу на внутрішні ринки вертикально інтегрованих енергетичних компаній із третіх країн та утвердження принципів взаємної вигоди в торговельних відносинах [6]. Єврокомісія пропонує ЄС висунути вимоги щодо необхідності демонополізації компаній, які планують вкладати капітал у енергетичну інфраструктуру Євросоюзу.

Для скорочення залежності від постачання закордонних енергетичних ресурсів Україна прагне знизити імпорт енергоносіїв на 12% до 2030 р. за рахунок розширення вітчизняної вугільної промисловості. З цією метою передбачається перехід на нову модель фінансування галузі. Вона включає надання державних гарантій на залучення кредитних ресурсів з виплатою відсотків з державного бюджету, значне збільшення державних та приватних інвестицій у вугільну галузь [7, с. 4-5].

Таким чином, структура імпорту України не сприяє прискореному виходу економіки з кризового стану та розбудові інноваційної моделі розвитку.

З метою вирішення проблеми необхідно розробити комплексну програму енергозбереження, яка крім інвестування імпортозамінних виробників енергоресурсів включала б також систему податкових пільг, і застосування безвідсоткових кредитів для підприємств, які розробляють і використовують енергозаощаджувальні технології. Для зменшення критичного імпорту енергоносіїв слід зосередити увагу на розвитку відновлюваних джерел енергоресурсів. Крім того, доцільно застосувати систему нормативів щодо споживання різних видів енергоносіїв, заохочення до їх збереження і встановлення додаткової плати за понаднормативне використання.

Література:

1. Литвицький В. Торговельний баланс потребує відновлення // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 97.

2. Украинский экспорт превысил российский импорт в 5 раз: МЕРТ. – http://ua.rian.ru.

3. Кириченко О. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. – 1997. – № 7. – С. 75–81.

4. Энергетическая стратегия России на период до 2020 г . – http:// allru.org/ BPravo/Dokum Show . asp ? DocumID= 84175.

5. Андрійчук В. Енергобезпека: енергозбереження і напрями диверсифікації енергопостачання (у контексті перспективи взаємовідносин України і Польщі) // Економічний часопис–ХХІ . – 2007. – № № 7–8.

6. Communication from the Commission to the European Council and the European Parliament : An Energy Policy for Europe , SSEC (2007) 126, Brussels , 10. 1. 2007 , COM (2007) 1 final .

7. Северин Д., Савельев С., Цхведиани В. (ИАГ “ Коминформ ”) В экономике Украины // Бюллетень иностранной коммерческой информации . – 2007. – № 109.