WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Доброзорова О.В.

Херсонський економічно-правовий інститут

МІСЦЕ УКРАЇНИ В ГЛОБАЛЬНОМУ КОНКУРЕНТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Процеси глобалізації, які розпочалися в XX столітті, та глобальної трансформації - у XXI столітті практично у всіх сферах життя світової спільноти, різко поширили свій вплив не тільки на міжнародні економічну і політичну системи, але й вплинули на світові фінанси, обмін інформацією, використання природних ресурсів, у першу чергу, енергетичних і сировинних, на масову міграцію людей, розвиток транспортних комунікацій і мегаполісів, формування і поширення якісно-нових технологій.

Треба зазначити, що глобалізація, як і будь-яке явище, має як позитивні, так і негативні наслідки. Створення глобальної комп’ютерної мережі обміну інформацією, розвиток електронної комерції та міжнародного туризму, можливості мобільного зв’язку, підвищення рівня споживання – це найбільш суттєві позитивні моменти глобалізованого світу. З іншого боку, світова фінансово-промислова криза, виснаження природних ресурсів, поява нових невиліковних хвороб, генетично модифікованих продуктів, диктат світової фармацевтичної і продовольчої мафії, глобальні зміни клімату, війни за контроль над ресурсами і тероризм, назріваюча криза питної води, зникнення мов і культур малих народів – це не повний перелік реальних загроз людству, які є наслідками незворотних процесів глобалізації.

Сьогодні відповідей на виклики глобальних трансформацій людство ще не сформулювало. Для цього необхідне глобальне мислення, усвідомлення якісних змін життєвого простору, які відбуваються на планеті. Таким чином, актуальності набуває питання всестороннього дослідження проблем глобальних змін для вироблення та запровадження нової стратегія розвитку держави, яка враховуватиме нові глобальні виклики, буде спрямована на досягнення конкурентоспроможності країни та консолідацію нації.

Вичерпання потенціалу екстенсивного економічного розвитку, домінування рентоорієнтовної поведінки економічних агентів, їх граничної схильності до споживання в противагу схильності до заощаджень та інвестування в реальний сектор, нерозвиненість інституцій та структурні деформації в економіці зумовлюють втрату позицій нашої країни в світових рейтингах конкурентоспроможності. Звіт Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність у 2007-2008рр. показує, що потенціал конкурентоспроможності нашої держави залишається нереалізованим. Україна, що займає 73 місце в переліку 131 країни, істотно відстає від нових країн - членів ЄС за винятком Болгарії й Румунії, а також від деяких країн СНД, таких як Росія, Казахстан і Узбекистан.

Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI) базується на вивчені 12 складових, що формують макро- та мікрооснови національної конкурентоспроможності і є одним із інструментів для політиків у багатьох країнах світу для визначення сильних і слабких сторін, а також для спостереження за прогресом через певний час.

За результатами форуму слабкими місцями конкурентоспроможності України, які повинні перетворитися на пріоритетні напрямки реформ є: державні, суспільні й приватні установи (115 місце); оснащення новими технологіями (93 місце); сфера розвиненості фінансового ринку (85 місце); макроекономічна стабільність ( 82 місце); р івень розвитку бізнесу (81 місце); транспортна, енергетична й телекомунікаційна інфраструктура (77 місце).

Ефективна діяльність державних органів управління – це найважливіша проблема для розвитку України. Державні й суспільні органи управління непрозорі й неефективні; немає ефективної системи законодавчого регулювання; недостатня захищеність прав власності перешкоджає розвитку бізнесу.

Альтернативи розбудові в Україні ефективної публічної влади – державного управління і місцевого самоврядування на принципах децентралізації і деконцентрації влади та повноважень і ресурсів, демократизації і формування громадянського суспільства просто не існує. Тому конституційна і системні реформи стають невідкладними і першочерговими завданнями.

Україна зможе вибудувати нову і ефективну регіональну політику, яка базуватиметься на продуманих і консолідованих концепціях і законах, на адміністративно-територіальній реформі та реформі місцевого самоврядування з урахуванням кращого європейського досвіду. Саме ці реформи стануть базовими для всього комплексу системних реформ.

Україна втрачає багато можливостей для розвитку. Новітні технології не знаходять широкого поширення в Україні, і компанії часто не хочуть або не можуть адаптувати їх для удосконалення виробничих процесів і продукції. Цільовим підходом було б спрощення схем ліцензування й підтримка припливу прямих іноземних інвестицій за рахунок використання існуючих технологій в інших країнах.

Невисоке місце України у сфері розвиненості фінансового ринку обумовлено недостатньою розвиненістю місцевого фондового ринку. Основною причиною є недостатня захищеність інвесторів і регулювання оберту цінних паперів. Надійність банківського сектора протягом останніх 10 років наблизилася до рівня ЄС, але залишається, тим не менш, значно нижчою в порівнянні з європейськими стандартами.

Істотні поліпшення, що стосуються макроекономічної стабільності, спостерігалися в Україні в 2002- 2007рр., але були недостатніми для того, щоб підняти рейтинг України вище 82 позиції. Збільшення в 2008р. зовнішнього боргу України до 100,1 млрд дол. США та прогнозований МВФ рівень інфляції на рівні 25% негативно вплинуть на даний показник в майбутньому.

Вражає низька конкурентоспроможність вітчизняного бізнесу: Україна стоїть після Азербайджану, Пакистану, Танзанії. В категорії «операції та стратегії компаній», яка характеризує якість корпоративного управління, ми посідаємо 83-те місце. Тут дуже корисним було б послідовне поглиблення бізнес-кластерів, збільшення доданої вартості товарів і послуг, а також удосконалення якості й рівня розвитку методів управління.

Транспортна, енергетична й телекомунікаційна інфраструктура також вимагає удосконалення. Якість залізниць не занадто відстає від європейського рівня, але якість автодоріг й інфраструктура повітряного транспорту не відповідають світовим стандартам. Це не дозволяє країні повноцінно використовувати свій транзитний потенціал і сприятливе географічне положення.

Таким чином, для того, щоб Україна могла долати негативний зовнішній конкурентний вплив та достойно відповідати на виклики глобалізації, а в перспективі досягти високий рівень конкурентоспроможності своєї економіки з орієнтацією на науково-технологічні та інформаційно-інноваційні перспективи, необхідною стає мобілізація всіх ресурсів і факторів розвитку і, насамперед інвестиційних, котрі мають відігравати продуктивну інтегруючу роль для сталого соціально-економічного прогресу.

Література :

1. Онищенко В. Основні концептуальні положення сучасного міжнародного менеджменту// Економіка України. - №11. – 2008. - С.4-15.

2. Browne C. and Geiger T. 2007. “ The Executive Opinion Survey : The Voice of the Business Community” , The Global Competitiveness Report 2007-2008. Hampshire : Palgrave Macmillan . - Р. 85-96.

3. http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/final_ua.pdf

4. http://www.dt.ua/2000/2020/61061