WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н., доц., Рибчук А. В., Павець Т. Я.*

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Комерційний директор ЗАТ ТЕК „ Захіукртранс ”*

ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ

Глобалізація світогосподарських відносин охоплює усі сфери функціонування міжнародної економіки. Серед них значне місце займають транспортні системи св іту : національні , регіональні , континантальні та міжконтинентальні . Виступаючи основою функціонування світової економіки , вони є також і елементами та об’єктами глобальної виробничої інфраструктури , що формується і частково функціонує .

Аналіз св ітових транспортних проблем дозволяє розкрити довгострокові тенденції глобального розвитку сучасної міжнародної виробничої інфраструктури . Темпи розвитку та якісні зміни в транспорті у ХХ ст. можна порівняти з тим , що було досягнуто за всю попередню історію . Це відноситься , перш за все, до нових транспортних галузей – автомобільного , ав іаційного та трубопровідного транспорту, а також класичного , традиційного – морського . Загальний обсяг вантажів перевезених морським транспортом, за останнє сторіччя зріс у 50 разів [ 2, с.332 ]. При цьому , якщо транспорт як складовий елемент міжнародної виробничої інфраструктури на ранніх етапах розвитку суспільства тільки опосередковував усі обмінні процеси , то в сучасних умовах , основною його функцією є поєднання виробничих ресурсів у наднаціональному відтворювальному процесі та реалізація товарів та послуг на св ітовому ринку. Тобто транспорт є тією ланкою, котра швидко поєднює продавці в та покупців і скорочує часовий та просторовий розрив між виробництвом та споживанням .

Транспорт виступає одним з основних факторів , що впливають на розміщення продуктивних сил. Виступаючи елементом як національної , так і міжнародної інфраструктури він забезпечує процес виробництва та можливість раціонального використання виробничих ресурсів . Без сумніву , що це можливо тільки за умови коли ціни ( тарифи ) на послуги транспорту є такими, що приносять доход при їх переміщенні у зовнішньому економічному просторі . Одночасно транспорт виступає ї фактором економічного зростання . Збільшення маштабів виробництва продукції залежить як ві д зростання її випуску , так і поглиблення спеціалізації , що в свою чергу вимагає більше сировини , більших розмірів ринку і відповідно більшого навантаження на транспорт. Тому останній є тим барометром, який показує на зниження чи п ідвищення темпів розвитку національних економік та світового господарства вцілому .

Св ітова транспортна система характеризується досить неоднорідною інституціональною та соціальною структурою. Її стан в значній мірі визначається економічною потужністю національного капіталу та змінами у характері перевезень . Вона включає приватні , державні та змішані компанії . Державні у значній мі р і здійснюють керівництво розвитком національних транспортних систем, оскільки транспорт є матеріально - та енергомістким сектором економіки з довготривалим інвестиційним циклом та високим рівнем фізичного та морального зношення . У транспорті створюється біля 10 % ВНП ( у с/г – 2,5%). В цю галузь вкладається 20% усіх приватних капіталовкладень . Тут споживається 15-18% усієї енергії , а п ід об’єктами транспортної інфраструктури зайнято до 5% території світу [ 1, с.97 ].

Варто зазначити , що транспорт виконує р ізні функції у підсистемах світового господарства при реалізації зовнішньоторгових зв’язків . Тому всі види транспорту та усі ланки транспортного процесу в їх взаємодії на національному , міжнародному , міжконтинентальному та глобальному рівнях складають світову транспортну систему.

Аналіз показників таблиці 1 дозволяє прослідкувати основні тенденції функціонування транспортної інфраструктури у другій половині ХХ ст та виявити перспективи її розвитку у третьому тисячолітті через призму вантажообороту . Як св ідчать статистичні дані серед усіх видів транспорту у минулому сторіччі домінували морський та залізничний . Але якщо залізничний досить швидко почав втрачати свої позиції з 1950 р. до 2000 р більше ніж два рази, то вантажооборот морського транспорту зріс з 1950 р. до 1996 р. майже на 10 % . Що стосується залізничного транспорту, то тут прослідковується тенденція до скорочення не тільки його частки серед інших видів транспорту, але й зниження вантажообороту і в т / км.

Таблиця 1. Зміна структури вантажообороту (млрд. т/км) [3, с.319]

Отже, характерними тенденціями функціонування та удосконалення транспортної ситеми світу в умовах глобалізації залишаються наступні:

- транспорт виконує інтегруючу роль в системі наднаціонального відтворення;

- усі структурні елементи світової транспортної системи займають свої ніші у наданні транспортних послуг в залежності від конюнктури світового ринку;

- в умовах інформаційної економіки прослідковується тенденція до всебічного впровадження найновіших телекомунікаційних мереж у транспортну інфраструктуру.

Список використаних джерел

1. Комаров М. П. Инфраструктура регионов мира. – СПб, 2000. – С. 97.

2. Могилевкин И. М. Транспорт. Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет // Под . р ед. И. С. Королева. - М.: Экономистъ , 2003. - С. 332.

3. Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпенко , В. С. Будкін , О. І. Рогач та ін. – К.: Либідь, 2007. – С.319.

4. Benefiting from globalisation . Transport sector contribution and policy challenges // Inductory Reports and Summary of Discussions, 25-27 october 2006, Berlin . – Р . - 466.