WEB-ресурс научно-практических конференций

Шаповалова І.О.

Інститут регіональних досліджень НАН України

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРОДОВОЛЬЧИХ СПОЖИВЧИХ РЕСУРСІВ

Забезпечення населення продовольчими споживчими ресурсами традиційно пов’язується з розвитком сільського господарства та АПК. Саме відставання сільського господарства у розвитку було основною причиною дефіциту продовольства за часів СРСР. Найбільш вагомими причинами занепаду вітчизняного сільського господарства вважаються наступні: недостатня економічна підтримка сільського господарського виробництва з боку держави; недостатній розвиток скла та задоволення інтересів селянства; невизначеність та високий ступінь ризику, що пов’язаний з недосконалістю ринку; недоліки аграрної реформи, коли розформовані колективні підприємства не знайшли достойної заміни; перетворення у відносинах власності на селі при недосконалості законодавства; організаційні недоліки проведення земельної реформи.

Все це в сукупності призвело до занепаду вітчизняного агросектору, що проявляється у втраті соціально-економічної ефективності села. Ще одним важливим наслідком руйнування сільського господарства є його вплив на соціально-економічну ситуацію у економіці в цілому. Цей наслідок проявляється у погіршенні ситуації з забезпеченням населення продуктами харчування, і як наслідок – у погіршення якості життя. Хоча сьогодні проблема постачання продовольства населення здається вирішеною – відсутній дефіцит, проблема забезпечення населення продовольством залишається гострою, адже, продукція переважно не є доступною за ціною та відповідною за якістю.

Отже, перед аграрним сектором сьогодні гостро постає завдання прискорення розвитку, збільшення темпів росту сільськогосподарського виробництва з метою покращення продовольчого постачання. Мова йде не лише і не стільки про кількість, скільки про якість та доступність продовольства.

Сьогодні доводиться констатувати, що соціально-економічна ефективність аграрної політики не відповідає суспільно-політичним очікуванням щодо неї. Для створення ефективного конкурентного середовища на більшості агропромислових ринків необхідно приділити увагу формуванню ринкової інфраструктури сільськогосподарського виробництва та створенню перешкод діяльності посередників, що дозволить забезпечити виробнику вільний доступ до сфери реалізації власної продукції.

Однією з важливіших проблем ринку продовольчих споживчих ресурсів є ціноутворення на продукцію. Тут ми маємо справу з різними системами формування цін на різних етапах виробництва і реалізації продукції. Перша ланка – виробництво продукції. Сільськогосподарських виробник вимушений формувати витрати споживаючи ресурси за нав’язаними йому цінами, які встановлюються неринковими методами. Так, ціни на паливно-мастильні матеріали, енергію, транспортування визначаються відповідними фірмами-постачальниками, ціна користування природними ресурсами та нижчий рівень ціни трудових ресурсів встановлюється державою. Ціна збуту продукції виробника формується на основі так званої „ринкової” ціни. При цьому ця ціна не є справедливою ринковою і не відображає суспільної цінності товару, вона встановлюється закупівельниками , які часто діють монопольно.

На наступних ланках ціна формується витратним способом. Тобто наступні переробними та реалізатори додають бажаний розмір ефекту до витрат на закупівлю і переробку. Кінцевий споживач вимушений компенсувати не лише суспільно необхідні та економічно обґрунтовані витрати на виробництво та реалізацію продукції але і задовольняти грошові амбіції посередників та торговців. При цьому виробник, який несе більшу частину витрат отримує в середньому лише чверть від кінцевої ціни реалізації продукції.

У зв’язку з цим загрозливо виглядає тенденція останніх років щодо монополізації роздрібної торгівлі продуктами великими торговельними мережами, які практично усунули з ринку дрібні продовольчі магазини та стали суттєвими конкурентами торгівлі на ринках. Великі супермаркети сьогодні стають фактично монополістами з реалізації продуктів харчування у районах місць. При цьому, через брак контролю, вони також стають осередками збуту неякісної та простроченої продукції, що також негативно відображується на споживачеві.

Отже, до основних проблем ринку продовольчих споживчих ресурсів слід віднести наступні: недосконала конкуренція. На багатьох ринках через низку причин конкуренція не спрацьовує, що викликає необхідність державного регулювання; порушення конкурентного законодавства; дії влади у відповідь на ситуацію спрямовані на усунення наслідків замість превентивних дій; посередники які скуповують продукти у населення (м’ясо), а потім монополізують його продаж в окремих регіонах; монополізація торгівлі великими торговельними мережами, які диктують умови як споживачам, так і на постачальників, нав’язують цінову політику та встановлюють власні умови реалізації товарів для виробників часто порушуючи законодавство; свавілля монополій без адекватного ручного регулювання владою, що шкодить споживачу; порушення звичних режимів торгівлі втручанням влади; контрабанда.

Можна стверджувати, що загальною тенденцією на ринку продовольчих споживчих ресурсів є постійне збільшення цін при неефективній діяльності виробників. За таких умов необхідні дієві заходи з боку держави щодо регулювання продовольчого ринку, які мають бути спрямовані на захист вітчизняного споживача та виробника. Але ці дії мають бути не у відповідь на негативні тенденції, а на попередження можливості їх виникнення. При цьому державна політика у сфері регулювання продовольчого ринку має спиратися на результативний моніторинг ринку.