WEB-ресурс научно-практических конференций

Веремієнко Т.С.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ПРІОРИТЕТИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ У СВІТЛІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ

Прихід нового століття і тисячоліття відкриває перед світовою цивілізацією нові неосяжні і захоплюючі горизонти на шляху її розвитку, її багатовимірний прояв виявляється через зростання масштабів та динамізацію міжнародного руху товарів, послуг, факторів виробництва, інформації, технології, інновацій. Водночас початок нової епохи несе нові виклики і загрози, такі як розширення міжетнічних і міжконфесійних протистоянь, наростання природних, техногенних і гуманітарних катастроф, загострення енергетичних і екологічних проблем. Очевидно, що людство, зіткнувшися з проблемами глобального значення, з одного боку, знаходиться в стані розгубленості, а з іншого — дедалі більше усвідомлює необхідність появи нової парадигми організації земної цивілізації та її подальшого розвитку [6].

Для країн, що стали на шлях ринкового розвитку, і, незалежно від їх волі чи бажання швидко втягуються в процеси глобалізації, надзвичайно важливим є розуміння нових явищ. Це потрібно для того, щоб побудувати менш помилкову і більш ефективну стратегію поведінки в процесі невідворотного входження в систему нового світового порядку. Участь будь-яких країн у світових процесах виробництва, розподілу ресурсів і матеріальних благ може забезпечуватися лише конкурентною боротьбою. У той же час наявність конкурентоспроможних ринків може бути найкращою гарантією ефективності діяльності людей, але не обов’язково гарантією їх рівності. Одна з головних особливостей глобалізації полягає в тому, що це явище супроводжується «нестримним» розширенням світових ринків для певних видів продукції, товарів чи послуг. При цьому виникає гостра проблема: як зберегти переваги глобальних ринків з метою забезпечення достатніх просторів для розвитку людських, громадських і природних ресурсів, тобто, щоб глобалізація працювала не лише на прибутки окремих корпорацій чи людей. Коли глобальний ринок, будучи не збалансованим, починає «безроздільно» домінувати над соціальною і навіть над політичною сферами суспільства — це є ознакою «іншого боку медалі» явища глобалізації, свідченням недостатнього розвитку демократичних інститутів цього суспільства. У такому випадку влада і багатство концентруються у невеликої групи людей та корпорацій, відділяючи решту суспільства від демократично встановлених норм використання громадських прав і ресурсів. Такий стан суспільства є неврівноваженим, і раніше чи пізніше закінчується колапсом для політичних і фінансових кіл, що намагаються цей порядок речей утримати. У цьому відношенні глобалізація «підштовхує» до перегляду принципів управління як на національному, так і наднаціональному рівнях. Заради збереження переваги конкурентоспроможних ринків при наявності чітких правил та політичних і географічних кордонів і спрямованості цих перетворень на задоволення потреб людини, управління на вказаних рівнях має ставати більш ефективним і скоординованим. Ідеологічні засади мають меншою мірою домінувати над принципами толерантності і прагматизму на великих економічних просторах. Тобто має визнаватися той факт, що вигоди для одного з учасників глобального ринку (країни чи транснаціональної компанії) можуть не обов’язково влаштовувати інших учасників і чимось треба поступатися заради спільного стратегічного розвитку [2] .

Сьогодні сформувалась досить потужна ідеологічна платформа громадського руху «проти глобалізації». Вона відкидає нестримну гонитву транснаціональних компаній за прибутками будь-якою ціною всупереч іншим суспільним цінностям, коли принципи гуманності, духовності, соціальної справедливості, збереження природи, регіональної і національної ідентичності країн світу відходять на другий план. Відокремлюючи прояви екстремізму, очевидно, що антиглобалізм виступає як майже головний врівноважуючий фактор для неприйнятного, спрощеного домінування інтересів транснаціонального капіталу над фундаментальними суспільними цінностями людства, що, зрештою, може призвести до нових глобальних катастроф і катаклізмів. Саме завдяки конструктивній складовій антиглобалізму в сучасному світі формується новий світогляд, відповідно до якого економічний розвиток як такий не повинен домінувати над іншими національними і культурними цінностями світового співтовариства, демократичними засадами і принципами толерантності, необхідністю збереження природи і здоров’я людей [3] . Найкращим виходом із суперечливої ситуації, що складається для людства, є пошук шляхів, спрямованих на використання переваг глобалізації, і мінімізацію її негативних наслідків. Варто пам`ятати, що національна стратегія має виходити з наскрізної координації потреб людей, цілей економічного розвитку й інтересів держави як суб’єкта глобального світу. Інакше не буде ні ефективного суспільства, ні ефективної економіки, ні ефективної держави [5] .

Література:

1. Заплавська М. Концепція та модель економічного розвитку для України // Дзеркало тижня. - № 3 (478) 24 — 30 січня 2004.

2. Згуровський М. У вирі глобалізації: виклики і можливості // Дзеркало тижня. - № 22 (346) 9 — 15 червня 2001.

3. Каспрук В. Глобальна глобалізація // День. - №140 - 10 серпня 2004.

4. Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. - №139 - 7 серпня 2001.

5. Семиноженко В. Яка економічна політика нам потрібна? // День. - №228, четвер, 27 грудня 2007.

6. Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: Монографія; За заг . Редакцією Д.Г.Лук`яненка, В.І. Чужикова . – К.: КНЕУ, 2007. – С.31 -75.