WEB-ресурс научно-практических конференций

Зацепило А.І.

Дніпропетровський національний університет ім. .О. Гончара

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

На сучасному етапі формування України як країни третього тисячоліття і визначення її місця у світо господарських процесах пов’язано із процесами інтеграції, глобалізації та поглиблення міжнародного поділу праці. Рівень інтегрованості країни у світове співтовариство, роль держави на світовій арені залежать від її потенціалу– максимальної здатності національної економіки при певному розвитку виробничих сил випускати товари та надавати послуги, конкурентоспроможні на зовнішніх ринках. Таким чином експортний потенціал виступає своєрідним індикатором розвитку економіки та її участі у міжнародному поділі праці.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) країни відбиває загальну концепцію національного розвитку економіки. За умов від ’ ємного сальдо зовнішньої торгівлі та нерозвинутого внутрішнього ринку проблема відображення негативних тенденцій у ЗЕД на соціально-економічному становищі у цілому набуває значної актуальності.

З моменту одержання незалежності Україна встановила курс на підвищення відкритості економіки. За період 2000 – 2007 рр. середнє значення експортної квоти становило 55%. Отже, частка експорту у структурі ВВП становить більше половини. У країні головним чином розвиваються ті галузі та підприємства, що орієнтовані на експорт (машинобудування, ГМК, хімічна та фармацевтична промисловість). Згідно з даними рис.1, з 2005 р. спостерігається від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі. Проте обсяги експорту та імпорту зростають, що відповідає загальносвітовим тенденціям поглиблення зовнішньоекономічного співробітництва. Спостерігається дисбаланс у розвитку зовнішньої торгівлі і внутрішнього ринку.

Рис. 1. Динаміка зовнішньоекономічної діяльності України за 2000-2007 рр.( створено за даними [ 1 ] )

Зовнішньоекономічна діяльність країни залежить від її експортного потенціалу, здатності виробляти та експортувати конкурентоспроможні на зовнішньому ринку товари та послуги. Таким чином експортний потенціал залежить від ресурсно-сировинного, промислового, фінансового, людського, соціально-культурного, інфраструктурного та інноваційно – інвестиційного потенціалів.

Фактори, що впливають на формування експортного потенціалу можна умовно поділити на два типи, що визначають успішність виходу на світовий ринок - зовнішні й внутрішні [ 2 ] .

Зовнішні фактори існують поза національними системами господарства, представляючи тенденції розвитку світового ринку. До них відносять особливості розвитку світової економіки; глобальну конкуренцію; місце країни у світовій торгівлі; рівень економічного розвитку країни й використання досягнень НТП.

Внутрішні фактори – це рівень економічного розвитку регіону і ємність внутрішнього ринку; комплекс ресурсів регіону; стан ринкової інфраструктури; інформаційна прозорість; наявність умов участі в світогосподарських зв'язках (умови нарощування експорту, товарна спеціалізація й конкурентоспроможність продукції, маркетингова й інвестиційна привабливість); економіко-географічне положення; соціально-політичні та економічні фактори ; державна політика.

В умовах трансформації економіки, кризових явищ важливою є роль держави, що передбачає затвердження і реалізацію програм щодо стимулювання національного виробництва, його конкурентоспроможності на міжнародних ринках. Такою є, наприклад, програма, затверджена у 2001 р. « Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соц іального розвитку України на 2002-2011 р р.» [ 3 ] , що передбачає комплексну модернізацію підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку та формування базових засад соціально орієнтованого ринкового господарства для реалізацію курсу що вступу до ЄС. Результатом даної політики стало зростання обсягів експорту. У 2005 р. запроваджено програму «Український прорив: для людей, а не для політиків», що має соціальний характер, приділяючи менше уваги сприянню національним виробникам, захисту їх інтересів. З 2005 р. починає зменшуватися обсяг експорту, що призводить до негативного сальдо зовнішньої торгівлі [ 4 ] .

Серйозним фактором економічної кризи в Україні є небезпечне наростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі, що було викликане відкриттям кордонів для імпортерів. Якнайшвидший вступ у СОТ було дискредитовано. Основні принципи організації, що передбачають сприяння експортерам, створили сприятливі умови для імпортерів, відзначивши неготовність українських виробників до конкуренції. Відмова держави від захисту внутрішнього ринку й підтримки українського виробника призвела до того, що в Україну почали завозитися товари народного споживання, промислова продукція, тоді як вітчизняна продукція не знаходила збуту.

В 2007 р. в порівнянні з 2000 р. доходи населення виросли в 4,8 рази, виробництво товарів народного споживання тільки у два рази, а продуктивність суспільної праці (ВВП на душу населення) - лише в 1,8 рази [ 5 ] . Така економічна політика спровокувала ріст інфляції. Ціни виробників ростуть швидше споживчих.

Політична нестабільність негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічної діяльності, що, в свою чергу відображається на соціально-економічному становищі в цілому. Політичний фактор визнано головним, що підриває інвестиційний клімат у країні.

Основою стратегічного курсу, має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Наявний інтелектуальний та науково-технічний потенціал дає п ідстави на це розраховувати. У поєднанні з завданнями європейської інтеграції така мета могла б лягти в основу не лише економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації. Якщо країна хоче пос істи гідне місце в сучасному світі, вона повинна приділяти дуже серйозну увагу розвитку світового експортного потенціалу. Ця безперечна істина особ­ливо важлива для України як країни, що порівняно недавно вийшла на світову арену як незалежна держава.

ЛІТЕРАТУРА

1. Оф i ційний c айт Держкомстату - www . ukrstat . gov . ua

2. Третяк В.В. Экспортный потенциал региона при оценке возможностей регионального внешнеэкономического развития// Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №12.

3. Стратегія економічного і соціального розвитку України(2004 – 2015). Шляхом Європейської інтеграції./ під ред.А.С.Гальчинського. –К.:ІВЦ, Держкомстат України, 2004. – 416с.

4. Оф i ційний сайт Кабінету Міністрів України – www . kmu . gov . ua .

5. Звягильский Е., Ландик В. Внутренние причины экономического кризиса, спровоцированного властью Украины, и пути их локализации // Зеркало недели. – 2008. - №44.