Галушко В.Б.

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

Концепція оцінки стратегічної стійкості машинобудівного підприємства

В сучасних умовах негативних кризових тенденцій важливим елементом стратегічного управління підприємства є виявлення стійкості його розвитку та функціонування. Особливо це стосується флагманів машинобудування України, що наразі опинилися у скрутному становищі, як в силу об’єктивних кризових причин, так і через недостатньо сприятливу політику держави [2]. В такій ситуації актуальним є питання можливості самого машинобудівного підприємства як суб’єкта ринкового середовища власними силами та за рахунок власного потенціалу знаходити ресурси та можливості подальшого функціонування.

Такі можливості повинні виявлятися шляхом аналізу стійкості підприємства, його потенціалу, впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, що в комплексі поєднує в собі оцінка стратегічної стійкості машинобудівного підприємства (див. рис.). Загалом, стратегічну стійкість підприємства можна визначити як «… інтегральну характеристику діяльності підприємства, що відображає в динаміці (в перспективі) його здатність до стійкого розвитку в умовах гіпердинамічного зовнішнього середовища відповідно до попередньо встановлених оптимальних стратегічних цілей підприємства» [3, С. 144]. Слід зауважити, що в даному разі термін «стратегічна…» стійкість не означає обов’язкової довгостроковості розглядуваних процесів. На нашу думку, ключовою характеристикою даної категорії є можливість у підприємства забезпечувати постійні зміни, що можуть, навіть, призводити до порушення існуючої економічної стійкості, в разі виникнення загроз, та переходу до нового рівня розвитку із забезпеченням нової економічної стійкості.

Аналіз стратегічної стійкості підприємства передбачає виявлення її параметрів, значень, критеріїв визначення, тобто, якихось чітких меж, які характеризували б належність даного машинобудівного підприємства до стратегічно стійких чи нестійких у певному часовому проміжку.

Для характеристики будь-яких категорій, в тому числі й стратегічної стійкості, застосовуються два основні методичні напрями, а саме з використанням кількісних чи якісних параметрів. Якісні методики застосовуються у випадках, коли не можливо досить точно охарактеризувати прояви категорії за допомогою математичних розрахунків, або використання таких розрахунків потребуватиме значних витрат часу чи інших обмежених ресурсів підприємства. З іншого боку, якісні характеристики певної категорії є достатньо суб’єктивними та вимагають критичного ставлення на предмет їх беззаперечного використання у прийнятті управлінських рішень. Тому, на нашу думку, більш логічним є використання кількісних параметрів оцінки стратегічної стійкості.

Як бачимо на рис., оцінку економічної стійкості пропонується здійснювати шляхом визначення стійкості її відповідних складових, а саме:

· фінансової стійкості;

· виробничої стійкості;

· маркетингової стійкості.

Звичайно, до складу економічної стійкості підприємства можна віднести й інші функціональні складові, як то: технологічна, організаційно-економічна, екологічна, тощо. Але ми пропонуємо обмежитись наведеними на рис. трьома функціональними складовими економічної стійкості у зв’язку з охопленням, таким чином, головних сфер функціонування машинобудівного підприємства і відповідним спрощенням аналітичних розрахунків, що також важливо в умовах необхідності швидкого прийняття управлінських рішень. Тим більш, занадто широке охоплення складових економічної стійкості під час її аналізу призводить до дублювання результатів та відповідного їх викривлення.

Водночас, оцінка стратегічної стійкості повинна супроводжуватись визначенням відповідних функціональних напрямків потенціалу машинобудівного підприємства. Така необхідність викликана тим, що втрата стійкості по певному функціональному напрямку може бути компенсована наявним у підприємства відповідного потенціалу, ефективне використання якого може повернути втрачену рівновагу та, таким чином, забезпечити загальне збереження стратегічної стійкості машинобудівного підприємства.

Проведення оцінки стратегічної стійкості повинно здійснюватись шляхом проектного підходу через включення у проект усіх зацікавлених осіб та відділів машинобудівного підприємства. Такі проекти, звичайно, не можуть існувати повсякчасно, а створюються та функціонують в разі необхідності. Цю необхідність визначає третя складова оцінки стратегічної стійкості машинобудівного підприємства у вигляді системи моніторингу, що аналізує ризики впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на параметри функціонування та розвитку підприємства.

Таким чином, ефективна реалізація системи оцінки стратегічної стійкості дає можливість вчасно виявити вплив негативних внутрішніх чи зовнішніх факторів, проаналізувати та спрогнозувати результати такого впливу на стійкість підприємства, а також виробити чіткі дії та управлінські рішення щодо досягнення й підтримки стратегічної стійкості машинобудівного підприємства.

Використана література

1. Костирко Л.А. Діагностика потенціалу фінансово-економічної стійкості підприємства: Монографія. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2008. – 336 с.

2. Красников О. Экономический кризис: восстание машин http://investory.com.ua/products_services/sectors/ekonomi4eskij_krizis__vosstanie_ma6in/

3. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв’язання: Колективна наукова монографія / За наук. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмошенка. – К.: Національна академія управління, 2008. – 452 с.