Коба Ю.О.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Управління продуктивністю праці на підприємствах в умовах формування економіки знань

Загальновідомим фактом є те, що продуктивність праці виступає однією з важливих складових конкурентоспроможності підприємств. Проте в умовах формування економіки знань, змінюються методи та інструменти управління нею. За таких обставин актуальним є дослідження сутності продуктивності праці, факторів, що впливають на її рівень, та розробки практичних рекомендацій щодо її підвищення з врахуванням сучасних умов господарювання підприємств.

Як економічна категорія продуктивність праці - це ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктив­ності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманіт­них чинників. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги ).

Управління продуктивністю праці — це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності й будь-якого розміру, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції[3]. Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва. Джерелом зростання продуктивності праці, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-техніч­ного прогресу. За рахунок цього продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.

Фактори зростання продуктивності праці представляють собою сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. На підприємстві існують також резерви зростання продуктивності праці, що визначаються як можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані[2]. Основним завданням економіста і менеджера в даному контексті є знаходження шляхів використання внутрішньовиробничих резервів та способів підвищення позитивного впливу факторів на продуктивність праці.

Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці на вітчизняних підприємствах необхідно розробити програми управління продуктивністю, в яких визначатимуться види резервів, конкретні терміни і заходи по їх виявленню і реалізації, плануватимуться витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження, призначатимуться відповідальні виконавці, розроблятимуться системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності[1]. Слід відзначити зростання ролі мотиваційної системи в умовах формування економіки знання, що розглядає людину як головного носія знання та джерела розвитку інтелектуального капіталу підприємства.

На сьогоднішній день актуальною є « ТеоріяY » Д. Мак-Грегора , в якій говориться, про те, що за наявності мотивації робітники будуть відповідально підходити до виконання своїх робочих зобов’язань і при цьому робити це по своїй ініціативі.

На думку автора, система мотивації сучасного підприємства повинна передбачати не лише пряме, а й непряме стимулювання. За сучасних умов людині недостатньо лише гідного винагородження за свою працю, їй необхідна можливість самореалізації. Саме методи непрямого стимулювання спрямовані на розвиток потреб вищої ланки згідно з пірамідою А. Маслоу .

Зміна підходів до організації праці також сприяє зростанню продуктивності праці. Вони характеризуються перш за все більшою гнучкістю та адаптивністю.

Гнучкі умови праці передбачають плаваючі робочі часи, альтернативні варіанти робочого графіка чи умов праці, телекомунікацію(дистанційне місцезнаходження на робочому місці), розподілення одного робочого місця між декількома робітниками та інші нетрадиційні методи організації праці. Дані статистичних досліджень з корисності та ефективності гнучких умов праці демонструють, що і підприємці, і робітники, і суспільство в цілому отримують від них багато користі. Такі умови праці [4] :

1. підвищують прагнення робітника до самостійності і його відповідальності до роботи

2. допомагають утримати робітників і підвищити ефективність їх праці

3. залучають високо мотивований персонал і допомагають задовольнити потреби в робочій силі в періоди недостачі кваліфікованого персоналу

4. допомагають реалізувати задачі, направлені на збереження сімейних цінностей

5. скорочують кількість неявок на роботу

6. дають працівникам можливість працювати більше

Гнучкі умови праці не просто приносять користь робітникам і підприємцям, вони також скорочують шкідливий вплив на навколишнє середовище і дають суспільству економію на інфраструктурі та енергії.

Отже, формування мотиваційної системи та організації праці, спрямованих всебічний розвиток людини як єдиного джерела знання безумовно сприяє підвищенню рівня продуктивності праці і, як наслідок, розвитку підприємства в цілому. Зростання продуктивності праці як одна з найважливіших складових конкурентоспроможності забезпечує збільшення реального продукту й доходу, що є важливим показником економічного зростання як окремих суб’єктів господарювання, так і країни в цілому.

Список літератури:

1. Гурков И. « Стратегии выживания промышленных предприятий в новых усовиях » // Вопросы экономики 1995-№6 19-21

2. Фінанси підприємств. Підручник / за ред. А.М. Подерьогіна . – К.: КНЕУ, 2001.

3. Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва.-Київ Техніка, 2003.

4. http://www.hr-portal.ru