WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Верба В.А.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

УПРАВЛІНСЬКЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ ЗНАНЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Вступ цивілізації до економіки знань активізує пошук ефективних механізмів управління інформаційними ресурсами, які мають стати джерелом стійких конкурентних переваг у глобальному бізнес-просторі, що стрімко розвивається. Розуміння потенціалу інтелектуальних активів в забезпеченні довгострокового успіху сприяло становленню наукової дисципліни управління знаннями (англ. knowledge management). За останні роки даний напрям дослідження все більше привертає уваг у як науковців, так і практиків , про що свідчить значна кількість публікацій, наукових конференцій і бізнес-форумів з даної проблематики. Разом з тим відсутності узгодженого підходу до визначення предмету дослідження управління знаннями породжують значну палітру наукових підходів і концепцій. Різноманітність теорій, дослідницьких позицій щодо сутності і природи категорії знань обумовлює існування безлічі концепцій та інструментів щодо формування ефективної систем управління знаннями на підприємстві [1].

Міждисциплінарний характер управління знаннями проявляється у схожому об’єкті дослідження таких дисциплін як стратегічне управління, управління інноваційною діяльністю, організаційна культура, управлінське консультування та ін. Визначальна роль управлінського консультування в економіці знань обумовлена його суттєвим впливом на формування, розповсюдження знань та їх перетворення на інтелектуальні активи в контексті виявлення ефективних принципів і інструментів розвитку економічних макро-, мезо- і мікросистем, що забезпечує їм конкурентні переваги у довгостроковому періоді.

Постійний пошук менеджерами підприємств ефективних управлінських інструментів, активна апробація наукових концепцій у бізнесовій практиці, призвела до серйозного оновлення управлінських інструментів за останні 15 років. Підтвердженням цього висновку є результати досліджень, проведених одним з лідерів світового консалтингового ринку компанією Bain&Company [2]. Так за рейтингом популярності до десятки найбільш популярних управлінських інструментів увійшли разом з стратегічним планування, управлінням взаємодією з клієнтами, сегментуванням клієнтів, бенчмаркінгом, такий інструмент як управління знаннями. 69% підприємств сьогодні застосовують елементи управління знаннями, причому серед середніх підприємств цей показник становить 72%. Разом з тим рівень задоволення керівництва від ефективності використання управління знаннями становить 3,59 за п’ятибальною шкалою. За оцінками консультантів, що проводили дослідження достатня низька ефективність застосування цього інструменту пояснюється існуванням значного розриву між науковими ідеями і концепціями управління знаннями і реальними управлінськими методиками та інструментами, які можна застосовувати на практиці.

Дослідники, що ведуть науковий пошук у напряму ефективних інструментів і механізмів управління знаннями, демонструють значну різноманітність щодо: принципів і методів, формування системи управління знаннями на підприємстві; співвідношення системи управління знаннями з загальною системою управління підприємством; взаємодії елементів управління знаннями з основними і допоміжними бізнес-процесами підприємства; механізмів впливу на формування інтелектуальних активів підприємства, тощо.

Однією з центральних проблем формування системи управління знаннями на підприємстві є створення ефективних механізмів пошуку, структурування і систематизації знань, їх оновлення, розповсюдження, а також розвитку здібності підприємства щодо створення нових ідеї і технологій. Експерти з даної проблематики вважають, що конкурентні переваги підприємства можуть бути забезпечені тільки за умов наявності в компанії ефективного процесу генерування нових знань, цільової передачі накопичених знань та їх трансформації в інтелектуальні активи.

Варто зазначити еволюційний шлях формування системи управління знаннями на підприємстві, метою якої є забезпечення конкурентних переваг компанії шляхом створення ефективного механізму використання і розвитку знань, системи їх трансформації в нові технології, продукти і послуги. Серед передумов побудови системи управління знаннями, яка забезпечує створення інтелектуальних активів підприємства, виділяють: а) її взаємозв’язок зі стратегією підприємства; б) наявність організаційної культури, яка сприяє просуванню і підтримці спільного використання знаннями; в) співпрацю робітників у процесі створення інновацій; г) ясність бізнес-процесів та взаємовідносин.

Аналізуючи різноманітність методів і підходів управління знаннями на підприємстві, пропонуємо виділити такі організаційні форми створення та використання знань на підприємстві:

· організація процесів управління знаннями на підприємстві у формі єдиного центру управління знаннями організації – відокремленої підсистеми управління підприємством (служби роботи з інформацією, науково-дослідних підрозділів, департаментів по проектуванню і впровадженню нових інформаційних технологій), що в контексті встановлених стратегічних завдань управління знаннями забезпечує централізацію таких елементів управління знаннями як навчання персоналу, науково-дослідна робота, створення нових технологій і продуктів;

· аутсорсингова форма співробітництва підприємства з іншими організаціями в форматі договірних відносин з навчальними закладами та тренінговими центрами, консалтинговими та інжиніринговими компаніями, науково-дослідними організаціями з метою підвищення ефективності процесів систематизації інформації на підприємстві, залучення нових знань, сприяння трансформації знань в інтелектуальні активи і продукти;

· сітьова модель співпраці у процесі управління знаннями, яка дозволяє у формі стратегічного партнерства сформувати повний цикл ланцюжка створення інтелектуального продукту і стати ядром з інформаційно-інтелектуальною інфраструктурою. Така організаційна форма передбачає зміну логіки формування компетенцій компанії, моделі бізнесу та принципів організації всіх бізнес-процесів. Практика функціонування лідерів бізнесу за умов інформаційної економіки довела перспективність саме сітьових моделей, оскільки стратегічне партнерство з компаніями, що забезпечують консалтингову, інжинірингову, навчальну, інформаційну підтримку їх розвитку здійснюється на довгострокової основі.

Серед інфраструктурних інституцій економіки знань консалтингові компанії починають грати визначальну роль внаслідок: 1) створення нових управлінських технологій, інструментів, застосування яких сприяє формуванню та утриманню конкурентних переваг підприємства; 2) активізації пошуку нових принципів і методів трансформації знань робітників в корпоративні знання, формування механізмів перетворення інтелектуальних активів в технології та продукти.

Враховуючи різноманітність взаємодії підприємств з консалтинговими фірмами, окреслимо основні складові механізму консультаційної співпраці у процесі управління знаннями на підприємстві.

1. Стратегічна орієнтація управління знаннями передбачає визначення мети і формування потреби у знаннях, а також створення нової цінності за допомогою нових знань. Визначення потреби у знаннях обумовлено ключовими компетенціями організації та її місією, які самі являють імпліцитне знання підприємства. Як свідчить практика українських підприємств консалтингові компанії стають активними співучасниками формування стратегічної бізнес-ідеї, комунікаторами у процесі трансферту знань корпоративної стратегії до робітників підприємства.

2. Серед ключових процесів в системі управління знаннями є створення знань (інноваційні процеси) та обмін знаннями (реплікаційні процеси). Первиною ланкою процесу систематизації знань є їх ідентифікація. Залучення консультантів на даному етапі дозволяє ідентифікувати наявні імпліцитні знання підприємства і сформувати архів корпоративного знання.

3. Незалежність консультантів, їх спрямованість на пошук і формалізацію інформації відповідно до встановлених завдань дозволяє виявити та систематизувати інформаційну базу підприємства. За умов коли потреби підприємства у знаннях мають значних розрив з їх якістю консультанти стають ключовими постачальниками знань або каталізаторами їх створення. Варто зазначити провідну роль консалтингової підтримки у процесі розповсюдження знань в організації та створення системи утримання знань на підприємстві.

4. Виявлення знань внаслідок наявності в компанії комуканікаційних бар’єрів, відсутності формалізації баз даних активізує потребу у екстернаціоналізації індивідами імпліцитної складової інформації на рівні групи та обміну інформацією на організаційному рівні. Активна роль консультантів, як фахівців з пошуку причин, виявлення проблемних зон і діагностування управлінських проблем, забезпечує прискорення процесу розкриття наявних знань в організації, сприяє прирощенню формалізованого знання як інтелектуального продукту компанії.

5. Найбільш впливовою стає роль управлінського консультування у процесі придбання знань та їх створення. Існує декілька варіантів постачання знань із-зовні: 1) придбання готових інтелектуальних продуктів, використання яких можливо без залучення зовнішніх фахівців; 2) залучення експертів, які володіють унікальними знаннями для створення нових знань. При використанні консалтингових ресурсів варто враховувати ступінь їх компліментарності з існуючими базами знань на підприємстві.

Підводячи підсумки зазначимо, що більшість процесів у системі управління знаннями на підприємстві, що пов’язані з їх ідентифікацією, виявленням експліцитних та імпліцитних знань, придбанням та створенням нових знань, значною мірою активізуються за допомогою консалтингової підтримки. Найбільш результативною у процесі створення інтелектуальних активів компанії та їх трансформації у нові продукти, технології стає співпраця з інжиніринговими, консалтинговими компаніями на основі стратегічного партнерства. Така співпраця на довгостроковій основі може забезпечити постійним інноваційний характер розвитку, коли цінність постійних покращень стає основою організаційної культури і забезпечує довгостроковий успіх підприємства.

Література

1. Расков В. Управление знаниями как самостоятельная область исследований: основные дискуссионные вопросы. // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия «Менеджмент», 200 7 , Вып. 3 . - с . 34 - 58

2. Rigby Darrell, Bilodeau Barbara Management Tools and Trends 2007 // Адреса документу в Інтернет : http://www.bain.com/management_tools/Management_Tools_and_Trends_2007.pdf