WEB-ресурс научно-практических конференций

К.т.н. Востріков В.П., Вострікова Н.В.

Національний університет водного господарства та природокористування

ОСОБЛИВОСТІ ТА УМОВИ ПРОВАДЖЕННЯ ВИЩИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ БУДІВЕЛЬНИХ ПОСЛУГ

В умовах ринкової економіки зростає роль економічної самостійності і відповідальності організації за результати своєї діяльності. Фінансування державних вищих навчальних закладів (ВНЗ) із загального фонду державного бюджету зменшується, видатки вузів зростають і виникає необхідність пошуку додаткових джерел одержання спецкоштів за рахунок ведення успішної господарської діяльності.

Вихід ВНЗ на ринок послуг, не пов’язаних з освітою, змінює частково його цілі функціонування, вимагає внесення змін у організаційну структуру управління, є ризикованим кроком і має бути всебічно обґрунтованим. Першочерговим питанням при цьому стає визначення особливостей, умов і можливостей ведення додаткової господарської діяльності для кожного ВНЗ.

Значна кількість вузів України відноситься до будівельного напряму, які готують фахівців для будівельної та суміжних з нею галузей. За даними МОН України [1], ці вузи володіють потужним кадровим потенціалом викладачів, науковців, фахівців і студентів і можуть, за певних умов, стати лідерами не тільки наукової будівельної думки у своїх регіонах, а й конкурентноспроможними навчально-науково-виробничими центрами, проваджувати повноцінну будівельну діяльність як будівельна корпорація, асоціація чи виробнича фірма.

Будівельна галузь, як відомо, є одною із найважливіших, від її стану залежить ефективність всієї економічної системи країни, однак, будівництво в останні декілька років зіткнулась з багатьма проблемами. Зростає небезпека техногенних катастроф, що зумовлено погіршенням якості проектних та будівельних робіт, якості експлуатації будівель і споруд. Відсутні дієві механізми відповідальності учасників ринку будівельних послуг за свої зобов’язання, на ринку з’явились недобросовісні компанії і фірми [9].

На переконання фахівців дієвим механізмом запобігання негативних явищ в будівництві може стати «саморегулювання будівельної галузі», що передбачає об’єднання суб’єктів господарювання в громадські неприбуткові організації [9]. Державні вищі навчальні заклади володіють значними майновими комплексами і можуть стати центрами у таких громадських утвореннях, центрами у різноманітних фінансово-будівельних групах [4].

Ефективність управління будівельним виробництвом багато в чому залежить від організаційної структури підприємств [2, 3]. З метою дослідження особливостей і умов адаптації організаційних структур управління (ОСУ) ВНЗ до будівельної діяльності, нами досліджено ОСУ Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП), який не відноситься до чисто будівельних університетів, проте має будівельний факультет і суміжні факультети водного, гідротехнічного, екологічного, геодезичного, економічного та інших напрямів, що вдало можуть доповнювати один одного у функціях будівництва.

ОСУ ВНЗ є переважно лінійно-функціональними, насиченими різноманітними підрозділами і службами: факультетами, кафедрами, управліннями, інститутами, центрами, відділами, лабораторіями, базами, господарствами і, навіть, медичними, оздоровчими, спортивними, мистецькими, громадськими підрозділами, підрозділами харчування та інші.

Адміністративно-управлінський персонал (АУП) в ВНЗ традиційно представлений ректором та його заступниками – проректорами, а також деканами факультетів. У цій ОСУ обов’язковими, як для будь-якого господарюючого суб’єкта, є допоміжні і обслуговуючі підрозділи: бухгалтерія, відділ кадрів, юридичний відділ, планово-фінансовий відділ. Наприклад, в досліджуваному ВНЗ (НУВГП) АУП представляють ректор, перший проректор, проректори з наукової роботи, адміністративно-господарської роботи, методичної роботи, міжнародних та регіональних зв’язків.

ВНЗ відповідно до Закону України «Про вищу освіту» можуть створювати в своїй структурі науково-виробничі центри, навіть експериментальні виробництва, фабрики, заводи, полігони, фірми, технопарки, проектні інститути. Однак, при цьому будь-який вид господарської діяльності (за КВЕД) має бути прописаний у Статуті вузу і представлений у довідці статуправління.

Адаптація такої складної ОСУ до повноцінної будівельної діяльності є непростим завданням. Одним із методичних підходів може бути орієнтація на підприємства-аналоги. У сфері будівництва найбільш поширені організаційні структури типу будівельно-монтажних фірм, проектно-вишукувальних інститутів, проектних фірм і малих підприємств, чи більш складні - типу інвестиційно-будівельних асоціацій чи компаній.

Прикладом такої організації може бути асоціації «Центробуд», «Київміськбуд» та інші, які виконують весь комплекс вишукувальних, проектних та будівельних робіт власними силами, а при потребі залучають до роботи субпідрядні організації.

Які ж вимоги і умови необхідно враховувати при адаптації ОСУ ВНЗ до повноцінної будівельної діяльності? В першу чергу, умови та вимоги визначається діючими в Україні нормами і правилами. Певні види господарської діяльності, а до них відноситься і будівельна, відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», підлягають обов’язковій процедурі ліцензування. Відповідно до статті 1 цього Закону суб’єктом господарювання може бути зареєстрована в установленому порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування [7].

ВНЗ відносяться до державних закладів, установ освіти і, як ми бачимо, не мають правових обмежень у намаганнях законно здійснювати будівельну діяльність, проте обов’язковою умовою є одержання ліцензії – спеціального документа-дозволу державного зразка. Сукупність норм і правил, що прописані у нормативно-законодавчих документах, і є тією базою нормативних вимог, що визначають спроможність організації виконувати будівельну діяльність та регламентують вихідні умови адаптації її ОСУ до цієї діяльності. Одночасно вони стають головними знаннями для менеджера в цій галузі діяльності.

Порядок ліцензування будівельної діяльності в Україні визначає Постанова Кабінету Міністрів України від 15.12.2007 року № 1396, яка набрала чинності з 01.01.2008 р. [5]. У розумінні законодавчих актів будівельна діяльність містить широке коло робіт, систематизованих за напрямами: вишукування, проектні роботи, будівельні та монтажні роботи, інжинірингові роботи. В свою чергу напрями робіт поділені на піднапрями, види та підвиди і затверджені спеціальним Кодифікатором [6]. Одних тільки видів і підвидів робіт нараховується понад 500.

Значна кількість підвидів робіт дозволяє організації, з одного боку, діяти в широкому діапазоні і обирати ті, до яких може адаптуватись ВНЗ, а з іншого - процес адаптації ВНЗ до будівельної діяльності стає складним, неоднозначним процесом, що потребує значних зусиль керівництва і чіткої формалізації.

Нами розроблено і запропоновано алгоритм цього процесу, який містить набір послідовних дій керівництва та персоналу організації для досягнення бажаної мети – набуття прав повноцінної будівельної організації. Важливим кроком у цьому процесі є призначення відповідального менеджера з адаптації (ліцензування) будівельної діяльності і створення робочої групи з фахівців-будівельників, науковців і економістів.

Робоча група напрацьовує і виносить на розгляд вищого керівництва (ректорату, Вченої ради) цілі і завдання адаптації (концепцію) і виконує весь комплекс робіт відповідно до розробленого алгоритму.

Умовами адаптації стають деталізовані нормативні вимоги з одного боку та можливості організації (ВНЗ) їх дотримуватись з іншого. Розгляд можливостей потрібно аналізувати за схемою від «мінімуму до максимуму бажань», що дозволить виявити резерви і проаналізувати затрати.

Кожний вид і підвид робіт при цьому повинен забезпечуватись відповідними керівниками, професіоналами і фахівцями згідно професіональних вимог до освіти, стажу роботи, професіонального рівня [8]. Для окремих видів робіт потрібно враховувати забезпеченість акредитованими лабораторіями, атестованим геофізичним, геодезичним, бурильним обладнанням та приладами для відбору і аналізу зразків ґрунту, води, будівельних матеріалів і конструкцій. Для містобудівних проектних робіт вимагається дозвіл доступу Служби безпеки України до документів службового користування, а виконання робіт у складних гідрогеологічних умовах вимагає проходження навчання у відповідних навчальних центрах, для виконання робіт на пам’ятках архітектури вимагається рекомендація відповідних державних органів охорони пам’яток.

Окрім цього аналізується забезпеченість організації нормативно-законодавчою літературою, приміщеннями, оргтехнікою, програмним забезпеченням, сучасною будівельною технікою та засобами, робітниками для виконання будівельних і монтажних робіт, станом охорони праці та інше [7, 8].

Додаткові організаційно-функціональні вимоги встановлені до виконання функцій Генерального розробника у проектуванні та Генерального підрядника у будівництві. Так, наприклад, вимагається у штатному розписі та в ОСУ посад Головного інженера проектів, Головного архітектора проектів, головного конструктора, інженера з контролю якості, наявності технічного відділу, юридичного відділу чи фахівців названих відділів.

При адаптації своєї ОСУ до будівельної діяльності ВНЗ повинен вносити відповідні корективи у структуру і штатний розпис. Тому головним критерієм при адаптації є виявлення відповідних структурних елементів (підрозділів) та виконавців, що спроможні безпосередньо виконувати певні види будівельних робіт: вишукувальних, проектних, будівельно-монтажних, чи можуть їх виконувати після деякої реорганізації.

Аналіз ОСУ вузів України показав, що найбільш наближеними до виконання будівельних робіт у ВНЗ функціональними блоками є адміністративно-господарська частина (АГЧ), що традиційно виконує в навчальному закладі ремонтно-будівельні та ремонтно-експлуатаційні роботи господарським способом, та науково-дослідна частина (НДЧ) чи науково-дослідний сектор (НДС), що виконує науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) та займається їх впровадженням у виробництво.

Ці структури відносно легко можуть бути адаптовані до будівельно-монтажних і проектно-вишукувальних робіт силами наявних штатних і позаштатних працівників. Однак процедура адаптації потребує додаткового вивчення і аналізу різних типів організаційних структур і визначення найбільш раціональних, врахування умов роботи підрозділів ВНЗ, наявність фахівців певної кваліфікації, можливості поєднання процесу навчання і практики виробництва тощо.

Висновки .

1. ВНЗ України можуть і повинні стати повноцінними учасниками ринку будівельних послуг, в першу чергу проектно-вишукувальних. Законодавчих обмежень цьому не існує. Проблемою для кожного ВНЗ є пошук власного місця на ринку таких послуг і адаптація організаційної системи управління до нових видів діяльності.

2. Адаптація ВНЗ до будівельної діяльності ґрунтується на вимогах до її ліцензування і може бути оптимізована за рахунок дотримання певного алгоритму дій керівництва і персоналу. Нами запропоновано такий алгоритм дій. Передує процесу адаптації призначення відповідального за ліцензування менеджера, створення робочої групи і розробка концепції будівельної діяльності (мети, цілей і завдань).

3. Більш сприятливі умови до адаптації створюють для себе ВНЗ, які мають потужну господарську частину з ремонтно-будівельними підрозділами та наукову частину з атестованими спеціальними лабораторіями і професійними кадрами, що відповідають напрямам робіт у будівельній діяльності.

Літературні джерела:

1. Наука у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації МОН України: Інформаційні матеріали; За заг. ред. Міністра освіти і науки України проф. С.М.Ніколаєнка. – К., 2006. – 64 с.

2. Перетятько А.Ю. Підвищення ефективності управління будівельним підприємством в умовах ринкової нестабільності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. / А.Ю.Перетятько. – Харків, 2005. – 20 с.

3. Боровик Ю.Т. Формування організаційних структур будівельних фірм у відповідності до умов ринку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. /Ю.Т.Боровик. – Харків, 2006. – 23 с.

4. Ушацький С.А. Фінансово-будівельні групи – нові учасники інвестиційного процессу: Монографія / С.А.Ушацький, В.О.Поколенко, Г.В.Лагутін та інші. – К.: КНУБА, 2002. – 168 с.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності в будівництві» № 1396 від 05.12.2007 р.

6. Наказ Держархбудінспекції «Про затвердження Переліку (Кодифікатора) робіт, пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури» від 19.02.2008 р. № 24.

7. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

8. Методичні вказівки з підготовки експертного висновку щодо визначення спроможності суб’єктів здійснювати господарську діяльність пов’язану зі створенням об’єктів архітектури. Схвалені рішенням Держархбудінспекції від 14.12.2007 р., протокол № 7.

9. Венгриняк Х. Здійснення будівельної діяльності намагаються взяти під жорсткий контроль / Х.Венгриняк // Юридична газета. - № 23. – 10 червня 2008 р.