WEB-ресурс научно-практических конференций

Ямненко Г.Є.

Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана

ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ОРІЄНТОВАНОГО НА ЗНАННЯ

У сучасних умовах господарювання підприємствам набагато важче досягти прибутковості та отримати конкурентні переваги лише за рахунок ефективного управління фінансами та вкладання інвестицій у матеріальні активи. Здатність підприємства мобілізувати і використовувати свої нематеріальні активи стає більш значущим фактором. Стрімкість змін на ринку висуває нові вимоги до підприємств. Якщо раніше наявність матеріальних активів мало вирішальне значення для успіху бізнесу, то сьогодні конкурентною перевагою є здатність швидко розвивати існуючі й створювати нові активи, що базуються на знаннях у відповідь на виклики ринку. Тому все більшого значення набуває низка питань щодо управління підприємствами та особливої уваги вимагають проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємств та їх орієнтації на знання.

Дослідженнями проблем отримання та впровадження знань, процесів підвищення якості праці, інтелектуального капіталу у процесі трансформації суспільства займаються як вітчизняні науковці та практики , так і зарубіжні вчені: Геєць В., Колот А., Кушерець В., Мільнер Б., Семиноженко В., Глухов В., Климов С. та інші. Особлива увага та підвищення ролі нематеріальних активів у діяльності підприємств вказує на посилення залежності всіх бізнес-процесів від знань. Прискорення економічних процесів надає особливої пріоритетності процесам створення та функціонування конкурентоспроможного підприємства, орієнтованого на знання.

Відомий дослідник теорій організації та управління знаннями Б.З.Мільнер вказує на те, що сьогодні підвищити продуктивність праці, підвищити конкурентоспроможність, вийти на ринки можна лише за допомогою знань. Здатність створювати, поширювати, використовувати і накопичувати знання стає ключем до досягнення високих показників розвитку економіки. Світова практика свідчить, що саме «економіка знань» стає могутнім імпульсом прискорення технологічного розвитку, підвищення наукоємності та конкурентоспроможності продукції тощо [1, с. 9, 11 ].

Фахівці вважають, що в організаціях у тій чи іншій формі використовуються тільки 20% усіх знань, що стають "явними"; це означає, однак, що 80% залишаються незатребуваними. Вони залишаються в серцях і розумах співробітників даних організацій. Доступ до цих "невиражених" знань може бути отриманий тільки в процесі взаємодії людей. Основним механізмом для створення високо цінних знань і їхнього застосування є спілкування серед співробітників, що спільно працюють у рамках даної організації, а таке спілкування цілком знаходиться в сфері впливу співтовариств [2].

Практика свідчить, що на підприємствах розширюються посадові обов'язки і повноваження кожного працівника виходять за межі виконання однієї конкретної операції, відповідно це викликає підвищення вимог до необхідного освітнього рівня, підвищення кваліфікації, перекваліфікації, вміння отримати знання самостійно. Знання завжди були силою, що забезпечували конкурентоспроможність у будь-якій сфері діяльності. Здатність людини жити в безмежному інформаційному просторі, адекватно реагувати на реальність, гнучко пристосовуватись до постійних змін можлива лише за умови бажання до опанування знаннями, що дозволяє особистості розкрити потенціал.

Тому трансформація процесів оновлення знань на підприємствах має на меті розвивати здібності й можливості працівника, сприяти творчому самовираженню, самореалізації та самовдосконаленню особистості. Особливо актуальним у час трансформації світових економічних процесів є розвиток системи виробничої освіти на основі інформатизації та комп’ютеризації, перенесення отриманих знань на всі процеси виробництва.

Діяльність підприємства, орієнтованого на знання базується на таких принципах:

1. Основна мета – ефективна діяльність кожного підрозділу, що передбачає визначення конкретних задач для кожного співробітника та системи їх мотивації, що в результаті сприятиме підвищенню показників фінансової діяльності.

2. Оцінка ресурсів та вибір однієї з альтернативних стратегій, реалізація поставлених стратегічних планів на основі системи управління знаннями.

3. Структурними одиницями підприємства є робочі проектні групи, діяльність яких побудована на чітких нормативах ефективності та показниках для їх виміру.

4. Актуалізація знань внаслідок прискорення темпу розвитку суспільства та їх оновлення створює основу для знаходження компромісів між цілями та ресурсами підприємства.

5. Процеси навчання і практичної діяльності на підприємстві повинні бути нероздільні для забезпечення задоволення постійно змінюваних потреб виробництва і суспільства.

Таким чином, підприємство, орієнтоване на знання – це система, що активно використовує переваги, пов’язані зі знаннями та компетенціями персоналу завдяки навчанню, формуванню, передачі та впровадженню професійного досвіду на робочому місці, аналізу, комунікацій та взаємодії. Ефективне управління діяльністю такого підприємства сприятиме його розвитку та адаптації до ситуації у внутрішньому та зовнішньому середовищі, до змін поведінки конкурентів та партнерів, виявленню резервів щодо досягнення бажаного стану.

Список літератури

1. Мильнер Б.З. Управление знаниями в современной экономике. – М.: Институт экономики РАН, 2008.

2. Криштафович А.Н. Управління знаннями – перспективний напрямок менеджменту // Управління та маркетинг. – 2003. – № 1. – С. 22-25.