WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Кузьминчук Н.В.

Харківський національний економічний університет

МОТИВАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ ПОВЕДІНКИ СУБ’ЄКТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для управління процесами оподатковування важливо виявити закономірності у податковій поведінці економічних суб'єктів, а також врахувати основні фактори, які впливають на прийняття агентами рішення про сплату податків. Загальна постанова проблеми постає у створенні механізму формування та використання державних грошових коштів, який би максимально сприяв соціально-економічному розвитку суспільства.

Аналіз публікацій [3-4, 8], присвячених розглянутій проблемі, показує наявність різноманітних підходів до визначення функцій податків і факторів, що впливають на реальні податкові надходження. З погляду проведеного дослідження інтерес представляє обговорення тих концепцій про мотиви поведінки платників податків, які явно або неявно покладаються в основу підходів до формування механізму оподатковування та податкової політики держави.

Розглянемо існуючі концепції відносно мотивації платників податків. Виходячи з концепції виконання фіскальної функції держави [6] вважається, що всі платники схильні до порушень для забезпечення своєї вигоди.

Відповідно до концепції мінімізації трансакційних витрат агенти обирають легальний або прихований спосіб проведення угод шляхом зіставлення трансакційних витрат у першому та у другому випадках. З концепції мінімізації трансакційних витрат можна зробити висновок про те, що для добровільного підпорядкування агентів закону держави необхідно знизити трансакційні витрати у легальному секторі економіки [5, 8].

У дослідженнях, які присвячені визначенню співвідношення між доходом, що декларується, та тіньовим доходом, при обґрунтуванні ухилення від податків передбачається раціональна поведінка агентів, що спрямовуються на максимізацію чистої вигоди. Ця поведінка виражається у намаганні досягнути бажаних результатів діяльності з мінімальними сукупними витратами, які пов’язані з оподаткуванням, та охоплюють податкові платежі та трансакційні податкові витрати [1, 7].

Концепція стимулювання платників податків [3] виходить із необхідності такого вибору видів податків, податкових ставок і баз, який би дозволяв зберігати або, навіть, розвивати економічний потенціал платників податків. При цьому неявно припускається, що всі платники податків діють у відповідності з нормами оподаткування, які встановлюються державою.

Відповідно до концепції продуктивної функції держави [3-4] податкові надходження повинні витрачатися на заходи щодо підвищення ефективності функціонування всієї соціально-економічної системи таким чином, щоб компенсувати податки, які виплачуються агентами, благами суспільного використання, які надаються агентам. В [4] відзначено, що головною причиною опортуністичної мотивації до сплати податків є індивідуальна оцінка еквівалентності обсягів податків та благ, які одержані від держави. Для забезпечення відповідності напрямків та розмірів витрат бюджетних коштів із джерелами та розмірами їх надходження пропонується регулювання бюджетного процесу на основі взаємопогоджуваних норм оподатковування й використання державних (бюджетних) коштів.

В [4, с. 84-99] запропонована типологія податкової поведінки економічних агентів, яка базується на аналізі їх мотивації. За своєю попередньою мотивацією платників податків пропонується поділяти на дві великі групи: опортуністів та законослухняних агентів. Під опортуністичним розуміється такий тип поведінки, який передбачає навмисне надання неповної або викривленої інформації в податковій звітності, приховування фактичних обсягів виробництва та доходів, навмисний обман не тільки податкових органів, але й інших агентів. При цьому до опортуністів відносяться агенти, які мають переконання, що податки можна не сплачувати. Законослухняними вважаються такі платники податків, які діють тільки в рамках правил, не порушуючи свідомо законодавство.

Найбільш істотним з чинників, які впливають на вибір опортуністичної або законослухняної поведінки, вважається в [4] оцінка агентами еквівалентності податків та благ, які одержані від держави. На агентів також впливають неформальні цінності та норми, що розповсюджені в суспільстві. Крім цього, при виборі типу поведінки агенти ураховують поведінку та взаємовідносини з податковими органами.

Агенти, що відносяться до опортуністів, поділяються в [4, с. 95-96] ще на дві групи: опортуністів, що максимізують (чистий дохід) та опортуністів з обмеженою формою раціональності. Під час максимізації чистого доходу у податкових витратах ураховуються не тільки податкові платежі, але й всі трансакційні витрати ухилення. Вважається, що платникам податків відомі всі варіанти ухилення, їх умови та витрати, а також параметри контролю (штрафи, імовірність перевірки та виявлення прихованого доходу, імовірність покарання тощо). Опортуністи з обмеженою формою раціональності також максимізують чистий дохід, використовуючи приховані можливості діяльності, але обмежуються при цьому такими схемами, за якими не передбачається суворе переслідування.

З наведеного вище огляду публікацій можна бачити, що загальною для них є думка про те, що платники податків, які свідомо порушують правила, діють як раціональні агенти, що порівнюють вигоди й витрати порушення з урахуванням ризику й невизначеності. Зміни питомої ваги тіньового обсягу діяльності агентів пояснюються змінами в їх уявленнях про його найбільш прийнятний рівень. Вважається, що ці уявлення формуються в результаті дії різних чинників мотивації: податкових ставок, частоти перевірок з боку податкових інспекцій, бюджетної політики держави тощо. Але при цьому не враховується наявність певної інерції поведінки (затримки в часі її змін), яка виникає через необхідність перегляду звичних схем діяльності, розробки нових схем, їх погодження з партнерами та відпрацювання. Тому обсяги податків та обов’язкових платежів, які планується отримати за певний календарний період часу, можуть відрізнятися від тих, що будуть отримані фактично. Відзначимо також, що більшістю дослідників теоретично визнається наявність соціальної мотивації до опортунізму або лояльності в сфері сплати податків, але способи, що пропонуються в окремих працях для її оцінки, є поки що, на наш погляд, дискусійними.

Для упорядкування факторів впливу на податкову поведінку наведемо свою концепцію мотивації платників податків. У відповідності з концепцією цінностей [2] будемо вважати, що агент СЕС має економічні та соціальні потреби, які задовольняються відповідними позитивними цінностями, що є в наявності в його середовищі. Через відсутність задоволення економічних та соціальних потреб виникають негативні цінності, які мають відповідний економічний або соціальний характер. Оскільки соціальні та економічні цінності є в певній мірі взаємозамінними, природно визнавати, що соціальні цінності припускають кількісну оцінку в грошових одиницях вимірювання економічних цінностей. Агент, що діє раціонально, намагається урахувати всі позитивні та негативні цінності поведінки, зважує соціальні та економічні цінності різних варіантів податкової поведінки в сукупності та вибирає такий її варіант, якому відповідає максимальний сукупний соціально-економічний ефект.

Економічну цінність того чи іншого типу поведінки визначає економічна вигода, яку сподівається отримати агент у результаті її реалізації. Соціальні цінності податкової поведінки можуть бути визначені через ставлення агентів до тіньової діяльності в залежності від її питомої ваги (або питомої ваги нормативної діяльності) у загальній діяльності агента. Це ставлення складається в результаті соціально-психологічного впливу з боку суспільства на поведінку платників податків. Кількісним виразом цього ставлення можуть виступати психологічні втрати (негативні цінності соціального походження), які виникають від незбіжності між фактичною поведінкою і тією, яка найбільш відповідає соціальним потребам агента.

У відповідності зі ступенем неприйнятності тіньової діяльності, що визначають психологічні втрати, можна казати про схильність агента при сплаті податків до опортунізму чи лояльності. При цьому ставлення агентів до тіньової діяльності охоплює безліч варіантів, які знаходяться між двома полюсами: повним опортунізмом та абсолютною лояльністю. Повний опортунізм буде виявлятися в намаганні не сплачувати податки навіть при їх невеликих розмірах та високих ризиках втрат через покарання за податкові порушення. Абсолютна лояльність буде означати готовність агента сплачувати будь-яку велику суму податків, якщо це відповідає податковим нормам. Очевидно, що ці обидва «полярні» варіанти ставлення до тіньової діяльності є певною ідеалізацією.

Нейтральне ставлення агента до тіньової діяльності буде означати відсутність у нього лише соціальної мотивації до сплати або несплати податків, але це не виключає наявності в нього економічних мотивів при виборі податкової поведінки. В загальному випадку соціальна мотивація може мати змішаний характер: виявлятися одночасно і в опортунізмі (в умовах невеликої питомої ваги тіньової діяльності), і в лояльності (при великій частці тіньової діяльності).

Відмітимо, що окремі положення та визначення у наведеній концепції та в концепції типології податкової поведінки економічних агентів, яку було розглянуто вище, відрізняються між собою. В [4] неявно вважається, що соціальні цінності мають для агентів настільки велике значення, що не можуть навіть порівнюватися з будь-яким великим податковим тягарем. Це припущення є дискусійним, по крайній мірі, якщо мати на увазі українське суспільство. Ті агенти, які в [4] віднесено до опортуністів, можуть демонструвати на практиці поведінку, яка повністю відповідає податковим нормам. Таким чином, вони є не справжніми, а лише потенційними опортуністами. За нашими положеннями до опортуністів відносяться такі агенти, які мають більшу схильність до тіньової діяльності, ніж інші. Законослухняними агентами в [4] вважаються такі, які за любих умов реалізують лише нормативну поведінку (в нашому визначенні вони називаються абсолютно лояльними).

Використана література:

1. Вишневский В. Уклонение от уплаты налогов и рациональный выбор налогоплательщика / В. Вишневский, А. Веткин // Вопросы экономики. – 2004. – №2. – С. 96 – 108.

2. Заруба В. Я. Концепция ценностей в управлении социально-экономическими системами / В. Я. Заруба // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Збірник наукових праць. – Вип. 1(5). – Харків: НТУ “ХПІ”, 2003. – С. 120 – 125.

3. Іванов Ю. Б. Альтернативні системи оподаткування: Монографія / Ю. Б. Іванов. – Харків: Торнадо, 2003. – 516 с.

4. Меркулова Т. В. Институт налога / Т. В. Меркулова. – Харьков, 2006. – 224 с.

5. Олейник А. Н. Институциональная экономика: Учебное пособие / А. Н. Олейник. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 416 с.

6. Свердан М. М. Бюджетно-податкові проблеми України / М. М. Свердан // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. – 2004. – № 1.– С. 19 – 20.

7. Pirtilla J. Tax Ev as ion and Economics in Transition: Lessons from Tax Theory. – BOFIT Discussion. – 1999. – №2. – Р. 14 – 18.

8. Soto H. de. Dead Capital and the Poor in Egypt // Distinguished Lecture Series, 1998. Vol. 11. Cairo : The Egyptian Center for Economic Studies.