WEB-ресурс научно-практических конференций

Романенко І.Л., к.е.н. Артеменко Л.П.

Національний технічний університет України "КПІ"

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Розвиток ринкової економіки ставить нові пріоритети щодо розвитку машинобудування. При існуючій тенденції зростання машинобудівного виробництва (128,6% в 2007 році порівняно з 2006 роком), частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої машинобудівної продукції становить лише 17%, це є наслідком недостатньо конкурентоспроможності та привабливості для споживачів [4]. На відміну від розвинених країн, де 85-90% приросту ВВП припадає на виробництво наукоємної продукції, українська економіка розвивається без суттєвого отримання результатів наукових досліджень.

Питання інноваційного розвитку вітчизняних підприємств машинобудування є актуальним оскільки розпочаті економічні перетворення характеризуються нелогічністю і незавершеністю.

Інноваційні механізми економічного розвитку мають використовувати наявний науково-технічний потенціал і базуватися на відповідній інфраструктурі. Основою інноваційного розвитку має бути створення фінансово-промислових груп, зокрема транснаціональних, а також холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів і технопарків, лізінгових фірм [2]. У перспективі вони повинні стати стрижнем інноваційного процесу. Також, з авдяки інноваціям стають життєздатними не лише гіганти машинобудування, а малі та середні підприємства. Часто вони притягають до себе підприємницькі таланти та залучають висококваліфіковану робочу силу, яка забезпечує випуск продукції по краще ної якості, творчий характер і ефективність роботи підприємств.

Основними проблемами сучасного машинобудування в Україні є: невідповідність галузі та структурування підприємств умовам вільної конкуренції на внутрішньому й зовнішньому ринку, щодо здатності швидко створювати та освоювати серійне виробництво конкурентоспроможної продукції; недостатня платоспроможність споживачів; недосконалість механізму кредитування виробників і споживачів продукції та високі кредитні ставки; недостатня ефективність механізму часткової компенсації вартості складної техніки та фінансового лізингу; нерозвинутість інфраструктури ринку (відсутність реального моніторингу, дистриб’юторської системи, фірмового технічного обслуговування); застарілість основних фондів, низький їх технічний рівень, відсутність обладнання, придатного до переналагодження без значних витрат для впровадження ресурсозберігаючих технологій; низький кадровий потенціал, повільна адаптація підприємств машинобудування до роботи в ринкових умовах.

Створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів – знаряддя праці, машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, на зростання продуктивності праці. Тому саме машинобудування визначається першим стратегічним пріоритетним напрямком в якому повинні провадитись активно інноваційні зміни. До найважливіших, з позиції інвестування та інноваційного розвитку належать ракетно-космічне виробництво, літакобудування, суднобудування, виробництво окремих видів озброєння і військової техніки [3]. Прискорений розвиток зазначених виробництв значно полегшить конкретизацію пріоритетів наукових досліджень і розробок, позитивно вплине на оптимізацію мережі наукових установ та впорядкування системи підготовки кадрів.

Вітчизняні підприємства мають значний потенціал, важливим питанням є його розвиток при залученні інвестицій. Структура фінансування робіт з освоєння нової техніки виглядає наступним чином: 65% – власні кошти підприємств, близько 20% – кредитні ресурси, 7% – бюджетне фінансування, 3% – іноземні інвестиції, 5% – приватний капітал [4]. Отже, більшість інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах здійснюються за рахунок власних коштів.

Державна програма розвитку машинобудування на 2006-2011 роки, передбачає 271,5 млн. грн. бюджетного фінансування науково-дослідної діяльності та проектно-конструкторських робіт з впровадження новітньої техніки. Оскільки обладнання в більшості галузей вітчизняної промисловості зношено на 60-90%. Реалізація заходів Державної програми розвитку має на меті суттєве оновлення парку устаткування, що сприятиме підвищенню його конкурентоспроможності, збільшенню виробничих потужностей [1] . В умовах державної підтримки інноваційного розвитку, активного використання людських ресурсів, ефективно діючої фінансової та банківської систем можливе повне використання потенціалу вітчизняного машинобудування.

Основні напрями інноваційного розвитку повинні базуватися на: інтелектуалізації виробництва машин та устаткування, використанні високих інформаційних технологій, а також творчості та стратегічній орієнації як інженеро-технічних працівників так і управлінців.

Список використаної літератури:

1. Державна програма розвитку машинобудування на 2006-2011 роки [ Текст ] .: Офіційний вісник України, 2006. - №16. – С. 136-144.

2. Власенко О. С. Теоретичні та практичні аспекти створення системи комерціалізації інноваційної діяльності [Текст] / Інновації & промисловість. – 2007. - №1.

3. ПавленкоІ.А., ГончароваН.П., ШвиданенкоГ.О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. [Текст] . — К.: КНЕУ, 2002. — 150 с. - ISBN 966–574–385–6

4. ukrstat.gov.ua