WEB-ресурс научно-практических конференций

Шиян Н.В.

ДВНЗ “ Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана ”

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ

В статті автор розглядає основні методики оцінки інвестиційних проектів, характеризує недоліки існуючих методик та пропонує концептуальні підходи до удосконалення методики.

Основною проблемою, що виникає як перед суб’єктами господарювання при здійсненні інвестиційної діяльності, так й перед державними органами при прийнятті інвестиційних рішень – вибір найбільш ефективної методики оцінки інвестиційних проектів. Для вирішення цієї проблеми необхідно з’ясувати, яка із існуючих в економічній науці методика у найбільшій мірі відображає реальні економічні результати реалізації інвестиційних проектів.

Системна криза в національній економіці упродовж останніх 10-15 років гостро поставила питання щодо виживання вітчизняних підприємств за умов транзитивної економіки. Централізована система розподілення капіталовкладень, яка лишилась у спадок молодій державі, виявилася неспроможною функціонувати у нових ринкових умовах, тому одним з пріоритетних напрямків економічної політики держави було визначено формування у сфері інвестиційної діяльності нової інфраструктури, ринкових механізмів та нормативно-правової бази. Отже, інвестиційна діяльність є необхідною передумовою підтримання на постійному рівні та розширення виробничого потенціалу підприємства і притаманна усім без винятку підприємствам.

Світова наукова думка представляє багато теоретичних розробок щодо обґрунтування економічної ефективності інвестицій. Найвідомішими іноземними авторами у даній сфері є: В. Беренс, Л. Дж. Гитман, М.Д. Джонк, П.М. Хавранек, У. Шарп, але їхні праці не можна застосувати для країн, що розвиваються, зокрема й для України, без певної адаптації та врахування національних особливостей.

Методологічним проблемам визначення економічної ефективності інвестиційних проектів присвячені наукові праці українських учених: І.А. Бланк, Л.М. Борщ, А.Ф. Гойко, А.А. Пересада, І.Б. Скворцов, проте практика застосування запропонованих методів вказує на те, що вони потребують удосконалення у напрямі підвищення адекватності розрахунків реальним результатам інвестування.

Інвестиційна діяльність здійснюється у формі реалізації інвестиційних проектів. Однак реалізації будь-якого інвестиційного проекту має передувати етап оцінки передбачуваних результатів і витрат на реалізацію, порівняння результатів і витрат і визначення ступеня ефективності інвестиційного проекту. Найбільш загальним підходом до оцінки економічної оцінки інвестиційного проекту є оцінка його ефективності з фінансового погляду, бо саме у фінансових показниках синтетично узагальнюється решта показників результативності проектів.

У сучасній практиці найчастіше застосовуються дві методики інвестиційних проектів:

? методика приведених витрат, показники якої ( норма прибутку, період окупності, середня ставка доходу, річний економічний дохід) розраховуються на основі первинних грошових потоків (ця методика здебільшого використовувалась в умовах командно-адміністративної системи);

? методика дисконтування чистого доходу, усі показники якої (дисконтований період окупності, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, чиста теперішня вартість) розраховуються на основі грошових потоків, приведених до теперішнього часу шляхом дисконтування (її ще часто називають сучасною або динамічною).

Взаємодія цих показників відбувається таким чином: спеціалісти, залучені до оцінки інвестиційного проекту , використовуючи відповідні методики оцінки та технічні засоби і програмне забезпечення, опрацьовують необхідну інформацію для визначення ефективності цього проекту. Кожен з наведених показників визначає певні результати реалізації інвестиційних проектів. Однак жоден з них сам собою не є достатнім для прийняття рішення щодо реалізації інвестиційного проекту. Його потрібно приймати з урахуванням економічних показників усіх учасників інвестиційного проекту

Методика приведення витрат, у її традиційному варіанті, нині неадекватна реальним фінансовим показникам реалізації інвестиційного проекту, бо вона не враховує зміни вартості грошей у часі: фактично в її основі лежить ідея безкоштовності ресурсів, здійснюється порівняння грошових потоків, різних за часом надходження (витрачання). Крім того, ігноруються доходи від можливого реінвестування капіталу, фактор інфляції при порівнянні грошових потоків, фактор ризику, пов’язаного з реалізацією проекту. Тому використання даної методики сьогодні слід вважати можливим лише за умови її адаптації до процесів інвестування в ринковій економіці.

Ефективність інвестицій оцінюють у ринковій економіці частіше з використанням методів дисконтування чистого доходу, якими називають показники, ґрунтовані на розрахункові цінності грошей у часі, згідно якою одна і та сама сума грошей на даний момент коштує більше, ніж у будь-який наступний момент часу: адже вона інвестована і в майбутньому принесе дохід, тобто збільшиться. Важливий етап такого розрахунку – визначення норми дисконту, за використання якої порівнюють різночасові доходи та витрати конкретного проекту, відображаючи переваги інвесторів, оскільки в цій нормі мають бути враховані такі чинники як: економічна нерівнозначність однорідних благ, можливість використання коштів з метою отримання доходу, ризик конкретного проекту [5, c .214-216].

Отже, за методикою дисконтування чистого доходу, яка ґрунтується на часовій теорії грошей, по-перше, всі грошові потоки за проектом приводяться до поточної вартості. По-друге, ця методика враховує концепцію альтернативності ресурсів, по-третє, вона використовує також концепцію прогнозування грошових потоків на основі оцінки місткості ринків, майбутніх цін, ставок на фінансових ринках тощо. По-четверте, враховується період життя проекту, і по-п ’ яте, інфляція при порівнянні грошових потоків [1, c .81-82] .

Методика дисконтування чистого доходу оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, звісно, краща за методику приведених витрат, однак і вона не позбавлена недоліків. Досить суперечливим є її основний принцип, а саме приведення всіх грошових потоків, передбачених проектом, до поточної вартості [ 2 , c .112].

На думку одних фахівців, принцип дисконтування дозволяє врахувати зміну вартості грошей у часі. Проте інші вважають, що часова теорія грошей використовується неадекватно. На думку автора, показники ефективності інвестиційного проекту, розраховані за методикою дисконтування чистого доходу , не відповідають реальним фінансовим результатам.

Ряд науковців для вирішення проблеми неадекватності існуючих методик пропонують альтернативний підхід до оцінки економічної ефективності інвестицій, який грунтується не на дисконтуванні грошових потоків, а на їх нарощуванні, або компаудингу, тобто на приведенні до майбутньої вартості [ 3 , c .16-17]. Йдеться про модифіковану концепцію вартості грошей у часі, яка дає змогу визначити реальні економічні результати від експлуатації інвестиційного проекту за конкретний проміжок часу та врахувати недоліки дисконтної методики інвестиційного аналізу .

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів автором пропонується також концепція платності ресурсів, яка відрізняється від концепції альтернативності вартості ресурсів тим, що до витрат не включається нормальний прибуток. Згідно з даною запропонованою концепцією, всі без винятку ресурси, що їх підприємство використовує у своїй діяльності, мають ціну, а тому є витратами.

Виходячи з принципу компаудингу, автором було запропоновано чотири показники ефективності інвсетиційного проекту, зокрема такі як: фінансовий результат, як різниця між приведеними до майбутньої вартості шляхом компаудингу грошовим потоками доходів та витрат за інвестиційним проектом, індекс доходності, середньорічна норма доходності та період окупності [ 4 , c .82].

Узагалюнюючи сказане , можна сказати, що принцип компаудингу, який є альтернативою дисконтуванню, дає змогу повніше врахувати фінансово-економічні процеси, що відбуваються під час реалізації інвестиційного проекту, а також включити в розгляд усі грошові потоки. Тому її можна вважати повністю адекватною, розв’язуючи тим самим проблему неадекватності існуючих на сьогодні методик інвестиційного аналізу , і знайти широке застосування на практиці.

Список використаної літератури:

1. Бубенко І. Про методи оцінки ефективності інвестиційних проектів // Економіка України. – 2002. - №12. – с.80-82.

2. Денисенко М.П., Гречан А.П. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів інноваційних компаній // Проблеми науки. – 2005. - №10. – с.110-112.

3. Ковальчук О.В. Формування та реалізація державної інвестиційної політики // Проблеми науки.- 2004. -№12. – с.16-17.

4. Растяпін А.В. Методика оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів // Фінаси україни. – 2001.- №2.- с.81-88.

5. Никифоров А.Є. Промислова політика: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. Та допов. – К: КНЕУ,2008. – 464с.