WEB-ресурс научно-практических конференций

Жежуха В.Й.

Національний університет «Львівська політехніка»

ТЕХНОЛОГІЧНА СТРАТЕГІЯ І ТЕХНОЛОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Зростання значення інноваційності технологічних процесів вітчизняних машинобудівних підприємств як необхідної умови їх конкурентоспроможності та, як результат, одержання ними стійких конкурентних переваг, є одним з основних завдань, яке постає перед вітчизняним машинобудуванням. В умовах економічної кризи та загострення конкурентної боротьби для машинобудівних підприємств важливо активізувати діяльність у таких сферах, як пошук інновацій, їх впровадження, правова охорона, управління ними, а також їх поширення, в тому числі й через комерціалізацію.

Здобуття стійких конкурентних переваг вітчизняними машинобудівними підприємствами у ринкових умовах багато в чому залежить від вміння та від здатності працювати не тільки у сфері «продукти-ринки», а й у сфері – «технологія-продукти-ринки» як єдиному цілому. Саме тому загальна стратегія вітчизняних машинобудівних підприємств повинна стосуватись таких основних напрямків:

- технологія;

- продукт;

- ринок.

Одним з найбільш важливих складових елементів загальної стратегії підприємства є саме технологічна стратегія. Як визначено у роботі [3], результати досліджень, що проводилися серед підприємств багатьох країн світу показали, що найчастіше такі підприємства використовують так звану інтуїтивну технологічну стратегію, тобто таку, яка існує в думках власників підприємств чи менеджерів і не має форми офіційного документу. Саме тому технологічна стратегія досить часто так і залишається лише в думках і відсутній реальний механізм її впровадження у діяльність підприємств.

Розроблення технологічної стратегії – це не разовий процес, а безперервне збирання та опрацювання інформації, яка стосується зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, і впливу такої зміни на технологію виробництва машинобудівного підприємства. У даному випадку важливим є виявлення технологічних можливостей та розуміння того, як ці можливості можуть принести успіх підприємству у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Як визначено у роботі [2], технологічна стратегія – це усвідомлення вищим керівництвом підприємства, а також донесення до кожного працівника важливості використання технологічного потенціалу, а також його впливу на конкурентоспроможність підприємства і його зв'язок з іншими складовими загальної стратегії – фінансами, кадрами, маркетингом тощо.

Огляд літературних джерел [1-5] дозволяє виділити низку запитань, які постають перед менеджерами машинобудівних підприємств у процесі розроблення технологічної стратегії підприємства. Серед них варто виділити такі:

- якими мають бути технологічні інновації та коли вони мають бути впроваджені;

- яким має бути рівень новизни та оригінальності технологічних інновацій з огляду на світові та/чи регіональні тенденції;

- чи підприємство повинно бути інноватором-піонером, чи воно хоче втілювати у життя і поширювати технологічні інновації, які впроваджені іншими підприємствами (через патенти, ліцензії тощо);

- яким чином підприємство охоронятиме свої технологічні інновації у сфері винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, а також як підприємство поширюватиме такі інновації (продаж об’єктів інтелектуальної власності);

- хто займатиметься розробленням і впровадженням технологічних інновацій: чи власні підрозділи (або посадові особи), чи різного роду науково-дослідні установи;

- скільки необхідно коштів на впровадження технологічних інновацій та якими мають бути джерела одержання таких коштів (внутрішні чи зовнішні).

Усі технологічні стратегії машинобудівних підприємств доцільно аналізувати з урахуванням трьох основних критеріїв [4]:

- здатності стратегії випередити потенціал розвитку машинобудування у регіоні, державі чи на світовому ринку;

- здатності стратегії забезпечити присутність підприємства на конкретному ринку, що може бути виміряна часткою ринку підприємства, популярністю його торгової марки тощо;

- здатності стратегії забезпечити стійкі конкурентні переваги саме через використання такої технології, якою ще не володіють основні конкуренти.

Використання таких критеріїв оцінювання технологічної стратегії машинобудівних підприємств дозволяє визначити, яким шляхом машинобудівні підприємства будуть прямувати у подальшому: чи акцентуватимуть увагу на технологічні інновації забезпечення конкурентної переваги, чи більше звертатимуть увагу на товари чи ринки, використовуючи існуючу технологію.

Література:

1. Жежуха В.Й. Проблеми оновлення технологій вітчизняними машинобудівними підприємствами та роль держави у вирішенні цих проблем // Тези доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики». – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – С. 108-110.

2. Dogson M.E. Technology strategy and the firm . – Harlow Longman, 1989.

3. Chill Ch.W., Jones G.J. Strategic Management. An Integrated Approach . Houghton Mifflin Company. – Boston , 1992.

4. Twiss B.C. Managing Technological Innovation. – London , 1980.

5. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. Т. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця, В.П. Семиноженка. – К.: Фенікс, 2007. – 564 с.