Аванесова Н.Е.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Основні підходи до визначення категорії ефективність

Гарантією успішного функціонування економічного суб’єкту у ринковому середовищі є підвищення ефективності його діяльності, що висуває на перший план проблеми формування (розробки) теоретико-методичного інструментарію управління ефективністю господарюючого суб’єкта. Не дивлячись на підвищену увагу економістів до питань оцінки ефективності діяльності підприємства, до теперішнього часу в економічній літературі немає чіткого уявлення щодо суті економічної категорії «ефективність».

Вивченню даної категорії присвячено безліч наукових досліджень, що мають різну спрямованість. Разом із тим, критичний огляд наукової економічної літератури дозволяє стверджувати, що не дивлячись на різноманіття точок зору, основні аспекти визначення змісту та сутності ефективності, можна об’єднати у 4 основні підходи.

Прибічники першого – традиційного підходу – (найбільш багаточисленні за кількістю послідовників) ефективність розглядають як співвідношення результатів діяльності до витрат або застосованих ресурсів (або «виходів» до «входів» в термінах теорії систем).

Слід зазначити, що витратний (ресурсний) підхід є найбільш поширеним під час оцінки ефективності діяльності підприємства та дає можливість проводити порівняння серед господарюючих суб’єктів, що функціонують у схожих умовах (наприклад, в рамках однієї галузі) і давати оцінки «більш ефективне» або «менш ефективне».

Разом із тим, оцінка ефективності як співвідношення витрат і результатів дуже сильно залежить від досліджуваного часового інтервалу: підприємство, що вкладає в розвиток значні кошти може працювати в початковому періоді економічно неефективно, проте досягати поставлених цілей і давати економічний ефект в майбутньому.

На наш погляд, досліджуваний підхід до трактування суті категорії «ефективність» є цілком виправданим, за умови, якщо підприємство розглядається як система ресурсів, проте, сама по собі наявність ресурсів ще не свідчить про можливості досягнення визначених цілей підприємства.

Підхід «результати – витрати» є об’єктивно недоречним під час вивчення соціальних, організаційних та інших систем, результати діяльності яких не завжди можуть бути кількісно виражені та об’єктивно відображені.

Зазначені недоліки трактування ефективності (з позицій витратного підходу) нівелюються, якщо розглядати ефективність як ступінь досягнення поставленої мети, тобто мова йде про підхід «цілі – результат».

Слід зауважити, що визнання як однієї з характеристик ефективності діяльності підприємства успішності досягнення цілей є цілком слушним з огляду розгляду підприємства як цілеспрямованої системи. Проте і цей підхід не позбавлений певних недоліків, що обумовлено, на наш погляд, наступними причинами:

- цілі підприємства як складної соціально-економічної системи не завжди сформульовані в явному вигляді (наприклад, у вигляді стратегічних цілей), що робить неможливою оцінку ступеня їх досягнення;

- зазвичай сформульовані цілі характеризують бажаний стан підприємства з багатьох сторін (ринкові, фінансові, організаційні та інші цілі), що ускладнює оцінку ступеня їх досягнення, при цьому, очікуваний результат пов’язаний не тільки із первісно встановленими цілями, але й з тими , що раптово виникли, проміжними цілями;

- формування цілей діяльності підприємства носить суб’єктивний характер, оскільки залежить від урахування інтересів зацікавлених груп (що, як правило, призводить до їх різноспрямованості) і умов зовнішнього середовища. Внаслідок цього, на якість очікуваного результату впливають не тільки якість та «правильність» постановки цілей, але й незалежні від «первинного» цілепокладання об’єктивні чинники.

Найсучаснішим підходом до розгляду суті ефективності, на наш погляд, є трактування ефективності як ступеня відповідності еталону. Цей підхід виник в межах концепції бенчмаркінгу , яка передбачає співставлення власних показників ефективності з еталонними (кращими підприємствами) в аналогічній галузі. При цьому, зіставлення показників ефективності дає можливість визначити уразливі і раціональні сторони діяльності підприємства порівняно з конкурентами і світовими лідерами, а керівникам підприємства – зрозуміти правильність розподілу ресурсів.

Прибічники останнього підходу визначають ефективність як ступінь задоволеності процесом його учасників. При цьому задоволеність залежить від ступеня реалізації інтересів учасників в процесі функціонування підприємства. Кожна з цих груп (менеджери, власники, працівники та ін.) має свої інтереси в існуванні підприємства, на підставі яких можуть бути сформульовані цілі діяльності економічного суб’єкта та критерії ефективності з погляду групи.

Проте інтереси зацікавлених груп в є досить різноспрямованими, що обумовлює різночитання у визначенні критеріальних оцінок ефективності діяльності господарюючого суб’єкта, внаслідок чого ефективність з погляду різних зацікавлених груп буде різною.

Слід зазначити, що категорія ефективності є складною та багатогранною категорію, неоднозначність трактування якої призводить до помилок в управлінні діяльністю підприємства. Розуміння суті досліджуваної категорії повинно бути спрямовано на пошук і реалізацію майбутніх можливостей підвищення результативності діяльності економічного суб’єкта за сучасних умов господарювання, які характеризуються значним динамізмом, невизначеністю та загостренням конкурентної боротьби.