WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Коваленко М.А. , Худзінський Е.В.

Херсонський національний технічний університет

ФІНАНСОВІ РИЗИКИ НОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ

В учасних умовах розвитку економічних актуальним є дослідження питання контролю за погашенням виданих кредитів. При о формленні позики банк приділяє значну увагу попередньому контролю за діяльністю потенційного позичальника, визначенню його кредитоспроможності та прогнозуванню кредитного ризику.

У наступному банк здійснює контроль за виконанням вимог кредитного договору, цільовим та ефективним використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього періоду користування кредитом підтримує ділові контакти з позичальником, зобов’язаний проводити перевірку стану збереження заставленого майна. Періодично аналізується фінансовий стан позичальника. За потребою проводяться перевірки на місці фінансово-розрахункових документів, бухгалтерських і статистичних матеріалів, використання позичальником власних коштів та інших питань, зазначених у кредитному договорі. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором. Проблемні кредити є результатом платіжної кризи позичальника, хоча може існувати клас позичальників-неплатників, які можуть, але не бажають погасити кредит. [ 1 ] Банки приділяють велику увагу прогнозуванню проблемних кредитів на етапах аналізу кредитної заяви та реалізації кредитної угоди. Необхідно з’ясувати, чи здатне керівництво компанії до управління фірмою у кризовій ситуації? Наскільки організовано співпрацює керівна команда? У процесі роботи з проблемними позиками банк виробляє стратегію можливої реакції на труднощі позичальника. Вона може мати вигляд реабілітації чи ліквідації стосунків банку з фірмою. Фаза невідкладних заходів починається тоді, коли вирішальним для компанії стає збереження коштів. Для досягнення цього фірма повинна сконцентруватися на вдосконаленні механізму отримання прибутків та його моніторингу, заходів контролю за витратами. На першому етапі банк і позичальник співпрацюють як справжні партнери. Вони укладають додаткову (модифіковану) угоду, за якою позичальнику надається відстрочка у погашенні кредиту на період коректування своєї господарської діяльності з метою одержання коштів для повернення боргу. Кредитні угоди можуть передбачати, що у випадку невиконання зобов’язань кредитор вимагатиме миттєвого повернення боргу ц е називається “акселерацією”. Проти позичальника, який своєчасно не виконав своїх зобов’язань перед банком за кредитною угодою (погашення позики, виплата відсотків, комісійних і пені), у їх частині, не забезпеченій заставою, у встановленому законом порядку може бути збуджена справа про банкрутство. Про оголошення клієнта неплатоспроможним банк повідомляє основних кредиторів, державні органи управління, засновників фірм-позичальника, а також у пресі та інших засобах масової інформації. Внаслідок розгляду справи про банкрутство в арбітражному суді може бути прийняте рішення про: санацію боржника шляхом його реорганізації чи приватизації; переведення боргу або заміну боржника; визнання боржника банкрутом і стягнення заборгованості з його майна. Моніторинг кредитного проекту починається в процесі розгляду кредитної заявки від клієнта та прийняття рішення про кредитування, формування документації, наданої Позичальником в Банк для одержання кредиту, в “кредитну справу”. На даному етапі моніторинг полягає в попередньому ознайомленні відповідальними фахівцями Банку з наданими Позичальником документами, і, при необхідності, у наданні рекомендацій у письмовому вигляді про необхідні зміни та/або доповнення до наданих документів і умов кредитування. Кредитний моніторинг здійснюється за наступними напрямками: контроль дотримання позичальником умов договорів кредиту, застави, тощо; аналіз змін фінансово-господарської діяльності позичальника (за необхідністю - поручителя, гаранта, тощо), здійснення класифікації кредиту за ступенем ризику, обслуговування боргу та визначення категорії кредитної операції для розрахунку резерву; контроль за станом заставленого майна, змінами його ринкової вартості та контроль за виконанням позичальником, його майновими поручителями, умов щодо страхування предмету застави/іпотеки, інших умов щодо страхування ризиків неповернення кредиту , перевірки цільового використання кредиту (послідуючий контроль), виконання інших умов договору кредиту, а також договорів, які пов'язані з виконанням заходу, що кредитується, у тому числі контрагентами пзичальника, умов договорів на поставку та реалізацію товарів (продукції, послуг). [ 2 ] При аналізі фінансово господарської діяльності відповідальні підрозділи банку повинні : здійснювати контроль за своєчасним наданням позичальником фінансово-економічної звітності та звітної документації для аналізу його поточного фінансового стану, щомісячно, станом на перше число місяця, здійснювати контроль за грошовими потоками позичальника. Контроль в банку здійснюється на підставі відомості про рух коштів на поточному рахунку позичальника, сформованої засобами програмного забезпечення, а по інших банках – на підставі офіційно поданої інформації, дані яких заносяться щомісячно до кредитної історії позичальника: з метою визначення можливості своєчасного та повного виконання зобов'язань перед банком, щоквартально за станом на перше число кварталу, проводити контроль за динамікою основних показників фінансово-господарської діяльності, позабалансових зобов‘язань, отримувати інформацію про виникнення прострочених боргів перед бюджетом та податкової застави, часткове або повне перепрофілювання діяльності, тощо. Доцільність проведення щомісячного контролю визначається колегіальним органом, який прийняв рішення про надання кредиту, за наявності порушення умов кредитного договору, щоквартально, на перше число кварталу, на підставі отриманих від позичальника документів, проводити аналіз фінансового стану позичальника згідно з методикою проведення оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб та класифікації кредитних операцій, щомісячно, за станом на перше число місяця, проводити оцінку стану обслуговування боргу позичальником за станом погашення кредитної заборгованості за основним боргом та процентів (комісій) за ним, щомісячно, за станом на перше число місяця, проводити аналіз змін категорії кредитної операції та формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Висновки про категорію кредитної операції, здійснені на основі комп’ютерної програми згідно з методикою проведення оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб та класифікації кредитних операцій, повинні містити класифікацію позичальника за результатами оцінки їх фінансового стану ("А", "Б", "В", "Г", "Д") і оцінку стану обслуговування боргу ( "добрий", "слабкий", "незадовільний"), аналізуватися та вноситися до “кредитної справи”. З метою оцінки кредитних ризиків підрозділ кредитних ризиків банку щоденно контролює встановлені нормативи кредитних ризиків. 3 урахуванням закономірностей та тенденцій у кредитній справі, і стратегічних цілей, визначне місце треба відводити вибору шляхів удосконалення методичних та організаційно-практичних основ процесу кредитування . Серед яких можливо рекомендувати такі : розв’язання значних суперечностей можливе шляхом регулювання та підпорядкування кредитних відносин; включення елемента випадковості в процес повернення позики; для прийняття рішення щодо надання позики банк має провести ретельний аналіз виробничо-фінансової діяльності клієнта , зробити висновок щодо кредитної заяви та умов кредитування; банк має визначити ступінь ризику , який він готовий взяти на себе , та розмір кредиту; контроль за дотриманням законодавчих основ діяльності позичальника і відповідністі її стандартам банку; аналіз кредитної історії клієнта в тому числі інформації від інших банків де позичальник отримував кредити; відвідування клієнта для ревізії майна яке перебуває у власності підприємства; з метою зниження кредитних ризиків банків в Україні потрібно створити єдиний реєстр ненадійних позичальників у формі електронної системи з доступом до неї всіх банків країни; індивідуальний підхід банку до кожного конкретного суб'єкта кредитних відносин; особлива ретельність при визначенні всіх умов, які фіксуються в кредитній угоді; застосовувати систематичний аналіз виробничо-фінансової діяльності позичальників, який би виступав не лише формою контролю, а й сприяв би вдосконаленню методів кредитування; розробляти нові та перспективні види кредитів, оскільки це може зацікавити, як постійних клієнтів, так і привернути увагу нових (видача кредитів з плаваючою ставкою, кредитів для малого та середнього бізнесу); розробляти нові і ефективно використовувати вже існуючи методи установления відсоткової ставки за кредитом; співпрацювати з іноземними юридичними особами; ретельніше проводити маркетингові дослідження, що дасть можливість швидко реагувати на ринкову кон'юктуру.

Література:

1. Постанова НБУ про “ Положення про кредитні ризики для захисту від можливих втрат за кредитними операціями банків . ”

2. Методика оцінки фінансового стану позичальників – юридичних осіб (крім комерційних банків).

3. В.М.Кочетков “ Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах ”