WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Терещенко Е.Ю.

Донецький національний університет

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Не дивлячись на позитивні тенденції росту обсягів виробництва, що намітилися в останні роки ( наприклад, за підсумками роботи металургійних підприємств в Україні у січні-травні 2007 року виплавка чавуну складає 102 % до планового завдання та 112% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Виробництв сталі та прокату за п’ять місяців 2007 року виконано на 101%, а у порівнянні з показниками січня –травня минулого року виробництво сталі зросло на 9%, а прокату – на 8%), загальний стан фінансів більшості підприємств України стає критичним ( на прикладі тієї ж металургії бачимо, що зі зниженням світових цін на метал вітчизняні комбінати вже закрили 17 із 36 доменних печей. Через проблеми зі збутом на складах компаній накопичилася продукція. Зараз обсяг виробництва досяг мінімальної позначки за останні чотири роки.) . Перехід країни до ринкової економіки диктує жорсткі та важкі умови існування підприємств, одним з яких є конкуренція. Рішення цього питання можливо лише за умов відтворювання усіх складових потенціалу суб’єктів господарювання. Саме це надасть можливість швидко реагувати та адаптуватися до мінливих тенденцій розвитку зовнішньої та внутрішньої середи. Кожне підприємство повинно самостійно шукати внутрішні джерела фінансування, раціонально ними керувати, досягаючи їх ефективного використання. Кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан свого підприємства виходячи з наявних та прихованих фінансових ресурсів. Стан фінансів підприємства залежить від багатьох складових, а саме складу та обсягів фінансових ресурсів та доходів підприємства при визначених параметрах ринкового, ресурсного та виробничих потенціалів.

Економічний розвиток не тільки світовий, а й зокрема український свідчить про діяльність та необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які сприяють ефективному подоланню соціально-економічними системами господарювання різних рівнів, в тому числі і підприємств важких економічних реалій. Істотні зміни соціально-економічних відносин в Україні за останні роки потребують ефективнішої діяльності економічних суб’єктів. Зважаючи на те, що економічною теорією до основних суб’єктів ринкового господарства віднесено й державу, можна стверджувати, що формою вияву її економічної діяльності є функціонування підприємств загальнодержавного значення, забезпечення ефективності якого в сучасних умовах визначає пошук шляхів, які дають змогу найповніше використовувати їхній фінансовий потенціал. Очевидно, що саме активно залучений фінансово-економічний потенціал підприємств є визначальним і стабілізуючим чинником розвитку та гарантом економічного зростання.

Для ефективного та успішного функціонування та забезпечення конкурентоспроможності підприємств необхідно якісно розвивати не тільки матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові, а й фінансові елементи потенціалу. Це обумовлює особливу увагу керівників підприємницьких структур до ефективного та доцільного використання фінансових ресурсів. У зв’язку з цим економічна сутність поняття «фінансовий потенціал», який дозволяє обумовити його відтворення для безперервної роботи виробництва.

Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «потенціал», а також підходів до його трактування має велике значення у сучасних умовах, а к ринкових умовах категорія «потенціал» здобуває особливу актуальність як одна з основних характеристик стабільності підприємства і, головне, можливостей його подальшого розвитку.

У своєму первісному етимологічному значенні термін «потенціал» походить від латинського слова « potentia » й означає «приховані можливості». У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні пояснюють як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Український словник іншомовних слів розуміє під цим поняттям «сукупність наявних засобів, можливостей у певній галузі тощо» [1, 764] . Словник російської мови С.І.Ожегова також потенціал трактує як „ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупність засобів неоднорідними для будь-чого” [ 2 , 548].

Таким чином, термін «потенціал» у загальному його значенні означає наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися або здатності діяти у відповідних сферах.

Існує декілька підходів щодо трактування поняття «потенціал». Перший визначає його як засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв’язання певної задачі. Інше уявлення про потенціал ґрунтується на системі матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досягнення мети виробництва. Ця думка виникла на основі висловлювання К.Маркса про те, що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та утворення нового продукту виступають як можливий характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з’єднатися»[3, 27].

Декілька вітчизняних та російських вчених поділяючи цю думку також наголошували на тому, що потенційність та потенціал треба вбачати вже у розроблених ресурсах, а не розробляти все нові і нові, що означає перехід від екстенсивного шляху розвитку до інтенсивного його типу [2,3,4,5].

Представники третього підходу вбачають сутність потенціалу у здатності ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Також його сутність повинна відображати цілісне уявлення про єдність структури і функцій об’єкта, вияв їх взаємозв’язку. Це визначає підґрунтя для висновку про сукупні можливості колективу виконувати певні завдання – що більш вдало склалася структура об’єкта, що більше відповідають одні одним його структури та функціональними елементами, то вищими будуть його потенціал і ефективність.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що сьогодні домінує однобічний підхід до економічного трактування сутності потенціалу або як до сукупності ресурсів, або як до здатності господарської системи випускати продукцію, або як до можливості виробничих сил досягти певного ефекту, але все ж таки найбільш аргументоване розуміння потенціалу підприємства є актуальним не тільки для науки, а й для практичних цілей, оскільки уявлення про його зміст формує адекватний підхід до його оцінки, керування і розвитку.

Фінансовий потенціал у працях багатьох вчених визначається як обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат. Ці ресурси приймають участь у виробничо-господарській діяльності та залучаються для фінансування певних стратегічних напрямів розвитку підприємства. Таким чином, фінансовий потенціал забезпечує можливість трансформації ресурсного і виробничого потенціалів в результати діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у відтворювальних процесах на підприємстві. До складу фінансового потенціалу включаються різні фінансові ресурси, що складаються, в свою чергу, зі статутного, додаткового і резервного капіталів, цільового фінансування, фондів накопичення, оборотних активів тощо. Таким чином, фінансовий потенціал можна визначити як фінансові ресурси, з приводу яких виникають відносини на підприємстві з метою досягнення його ефективного та рентабельного функціонування.

Характеристика фінансового потенціалу може бути виконана з позиції як короткострокової, так і довгострокової перспективи. У першому випадку говорять про ліквідність і платоспроможність фірми, у другому – про її фінансову стійкість. Фінансовий потенціал забезпечує можливість трансформації ресурсного і виробничого потенціалів у результати діяльності підприємства. До певної міри фінансовий потенціал виступає в ролі важеля, що формує механізм динамічної трансформації ресурсів у результати діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у відтворювальних процесах на підприємстві.

Отже, у зв’язку з цим доцільним вбачається зробити висновок про те, що фінансовий потенціал – сукупність фінансових ресурсів, що знаходиться у розпорядженні підприємства, а також можливість, здатність та необхідність їх як простого, так і розширеного відтворення з метою забезпечення стійкого, динамічного та збалансованого розвитку підприємства.

Таким чином, вкрай важливим є визначення сутності фінансового потенціалу, його складових, та способів його розширення та примноження, адже його потужність, ефективне та доцільне використання його ресурсів сприятиме подоланню критичних явищ у діяльності підприємств, надаватиме можливості для підвищення їх конкурентоспроможності та нарощування обсягів виробництва.

Література

1.Словник інш. слів/ укл.Л.О.Пустовіт та ін. –К.: Довіра, 2000.- 1018 с.)

2. Ожегов С.И.Словарь русского языка/под.ред.член.кор.АНСССР М.Ю.Шведовой. – 18 изд;Стереотип.- М.:Руський язик,1986. -787 с.)

3. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексик О.І.Потенціал підприємства:формування та оцінка:Навч.посібник:КНЕУ,2004.-316 с.

4. Клівець П.Г.Стратегія підприємства. –К.,2007.

5. Должанський І.З.,Загорна Г.О.,Удалих О.О., Герасименко І.М.,Ращупкіна В.М.Управління потенціалом підприємства. Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури,2006. – 362 с.

6. Добикіна О.К.,Рижков В.С.,Касьянюк С.В.,Конотько М.Є.,Костенко Т.Д., Герасимова А.А.Потенціал підприємства:формування та оцінка:Навчальний посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2007. – 208 с.

7. Семенов Г.А., Бугай В.З., Семенов А.Г., Бугай А.В.Фінансове планування і управління на підприємствах. Навчальний посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2007. – 432 с.